YaChudo

Покошичі

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

село Покошичі
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Новгород-Сіверський район
Тер. громада Понорницька селищна громада
Код КАТОТТГ UA74060050120088264 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1654 рік
Населення 543 (2024 рік)
Площа 3,934 км²
Густота населення 240,72 осіб/км²
Поштовий індекс 16211
Телефонний код +380 4656
Географічні дані
Географічні координати 51°47′11″ пн. ш. 32°57′10″ сх. д. / 51.78639° пн. ш. 32.95278° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
163 м
Водойми річка Студенка
Місцева влада
Адреса ради 16220, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, селище Понорниця, вул. Довженка, 18
Карта
Покошичі. Карта розташування: Україна
Покошичі
Покошичі
Покошичі. Карта розташування: Чернігівська область
Покошичі
Покошичі
Мапа
Мапа

Поко́шичі — село в Україні, у Понорницькій селищній громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Населення становить 543 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Покошицька сільська рада.

Вперше згадується 1708 року. У 1866 році — 217 дворів, 1268 жителів, мурована Троїцька церква (1780), у 1897 році — 388 дворів, 2311 жителів, земська школа, бібліотека[1]

Географія

У селі бере початок річка Студенка.

Символіка

На гербі зображені дві перехрещенні бойові коси, що вказує на назву села (герб є промовистим). Зелений колір означає траву, що також веде до слова косити. Козацький малиновий хрест свідчить про козацькі подвиги. Соловейко, що сидить на хресті, символізує красу навколишньої природи і гарні місця щоб послухати пташині трелі. Також герб можна трактувати як оспівування пташкою славетного минулого села.

Історія

О.Лазаревський у своїй праці “Малороссийские посполите крестьяни (1648-1783 гг.)” згадує козаків с. Покошич (Покосиць?) при суперечці за угіддя з монахами Новгород-Сіверського Спаського монастиря так усвідомлювали еволюцію поземельних відносин у Гетьманщині: “…Когда, при помощи Божіей, малороссіяне з гетманом Богданом Зеновіем Хмельницким кровію своею освободили Малую Россію от ярма лядскаго и от держави польських королей, – писали вони в скарзі на утиски НовгородСіверського Спаського монастиря, – а пришли в подданство всероссійскаго монарха великаго государя Алексея Михайловича, в ту пору на обоих сторонах Днепра вся земля была малороссіян сполная и общая, потамист, покамист они первее – под полки, а в полках под сотне, а в сотнях под местечка, села и деревне и в оных под свои жилища, двори, доми и футори осягли и позаймали; и потому сталися все добра (именія) малороссіянам быть властными чрез займы. Оніе ж займи свои малороссіяне разными означали способами: одни оборували, другіе – копцами обносили и рвом окопували, кляками ограничили и что хотеали в тех займах строили, гаи возращали и сади заводили, футори, слободы, деревне, села на свое имя селили, к себе на користь приводили, на болотах, где видели к устроенію мельниц места, там оніе стороили…”.

“В цьому оповіданні, – на думку О.Лазаревського, – повна історія поземельної власності в Малоросії”. Тому-то пізніші історики, які вивчали минуле Гетьманщини, так “полюбили” цитувати цей документ (Д.Багалій, В.Барвінський, М.Ткаченко, В.Смолій, К.Стецюк, В.Дядиченко, О.Гуржій та ін.).[2]

Село було центром Покошицької волості Кролевецького повіту.

У 1926 — село, центр сільради Понорницького району Глухівської округи, 445 дворів, 2198 мешканців[3].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Понорницької селищної громади[4].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Коропського району, увійшло до складу Новгород-Сіверського району Чернігівської області[5].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 936 98.84%
російська 10 1.06%
білоруська 1 0.10%
Усього 947 100%

Відомі люди

Див. також

Примітки

  1. ↑ Чернігівщина. Енциклопедичний довідник (українською) . Київ: "Українська Радянська Енциклопедія" імені М.П.Бажана. 1990. с. 639. ISBN 5-88500-011-5.
  2. ↑ Еволюція структури селянства та його оподаткування в Україні (друга половина XVII – XVIII ст.
  3. ↑ Список населених місцевостей Глухівщини / УСРР‒ЦСУ. Глухівське Округове Статистичне Бюро. ‒ Глухів: Друкарня В-ва "Червоне Село”, 1927. ‒ 66 с.,с.29
  4. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
  5. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).