YaChudo

Подільність

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Подільність — властивість натуральних та цілих чисел. Число a {\displaystyle a} ділиться на b {\displaystyle b} , (відповідно, число b {\displaystyle b} є дільником a ) , {\displaystyle a),} якщо частка a b {\displaystyle {\frac {a}{b}}}  — ціле число

Будь-яке натуральне число ділиться на одиницю і на себе. Якщо число не має інших дільників, то таке число називається простим, в іншому разі — складеним.

Властивості простих чисел і питання подільності займали думки науковців принаймні з часів Піфагора, і досі не вичерпали себе. Завдяки розвитку криптографії і розповсюдженню заснованих на теорії чисел алгоритмів, пов'язані з перевіркою на простоту і факторизацією дослідження перебувають на передовому краю математики.

Історія

Питання подільності натуральних чисел розглядалися уже в античні часи. Евкліду належить один з найвідоміших результатів математики, твердження, що не існує найбільшого простого числа, тобто множина простих чисел — нескінченна. Він також навів найперший в історії алгоритм, а саме алгоритм Евкліда знаходження найбільшого спільного дільника двох натуральних чисел. Цікаво відзначити, що це — не тільки найдавніший, а й один з найефективніших алгоритмів в математиці, який майже не був вдосконалений за більш ніж дві тисячі років, що минули по тому. Але набагато раніше за Евкліда, Піфагор і піфагорійці розробили теорію досконалих і дружніх чисел, які відігравали важливу роль у їх філософській системі.

Подільність чисел, загальніших ніж цілі, було ретельно досліджено у 19 ст., починаючи з роботи Гауса про властивості гаусових цілих чисел, комплексних чисел вигляду a + b i {\displaystyle a+bi} , де a , b ∈ Z {\displaystyle a,b\in \mathbb {Z} }  — це звичайні цілі числа, а i = − 1 {\displaystyle i={\sqrt {-1}}}  — це уявна одиниця. Гаус відкрив аналог алгоритму Евкліда і в такий спосіб довів однозначність факторизації гаусових цілих чисел. Чимало із спроб доведення великої теореми Ферма спиралося на однозначність факторизації алгебраїчних цілих чисел вигляду

a 0 + a 1 ζ + … + a n − 1 ζ n − 1 , {\displaystyle a_{0}+a_{1}\zeta +\ldots +a_{n-1}\zeta ^{n-1},}

де ζ {\displaystyle \zeta }  — це примітивний корінь з одиниці степені n , ζ n = 1 {\displaystyle n,\zeta ^{n}=1} , a a 0 , a 1 , … , a n − 1 ∈ Z {\displaystyle a_{0},a_{1},\ldots ,a_{n-1}\in \mathbb {Z} }  — цілі числа. Однак виявилося, що у випадку загального n {\displaystyle n} такі числа поводяться набагато складніше, ніж звичайні цілі, зокрема, для них не виконується однозначність факторизації на прості множники. У роботах Куммера, Кронекера і Дедекінда з теорії подільності алгебраїчних цілих чисел з'явились фундаментальні для сучасної математики поняття теорії кілець, на яких, разом з введеним Галуа поняттям групи, ґрунтується сучасна абстрактна алгебра.

Пов'язані визначення

  • Одиниця має рівно один дільник і не є ні простою, ні складеною.
  • У кожного натурального числа, більшого за одиницю, є хоча б один простий дільник.
  • Власним дільником числа називається всякий його дільник, відмінний від самого числа. У простих чисел існує лише один власний дільник — одиниця.
  • Незалежно від подільності цілого числа a {\displaystyle a} на ціле число b ≠ 0 {\displaystyle b\neq 0} , число a завжди можна розділити на b із залишком, тобто представити у вигляді:
    a = b q + r , {\displaystyle a=b\,q+r,} де 0 ⩽ r < | b | {\displaystyle 0\leqslant r<|b|} .
У цьому співвідношенні число q {\displaystyle q} називається неповною часткою, а число r — остачею від ділення a {\displaystyle a} на b {\displaystyle b} . Як частка, так і остача визначаються однозначно.
Число a ділиться без остачі на b тоді та лише тоді, коли залишок від ділення a на b дорівнює нулю.
  • Всяке число, яке ділить як a {\displaystyle a} , так і b {\displaystyle b} , називається їх спільним дільником; максимальне з таких чисел називається найбільшим спільним дільником. У будь-якої пари цілих чисел є принаймні два загальних подільника: +1 та −1. Якщо інших спільних дільників немає, то ці числа називають взаємно простими числами.
  • Два цілих числа a {\displaystyle a} і b {\displaystyle b} називають одноподільними на ціле число m {\displaystyle m} , якщо або і a {\displaystyle a} , і b {\displaystyle b} ділиться на m {\displaystyle m} , або ні a {\displaystyle a} , ні b {\displaystyle b} не діляться на нього.

Позначення

  • a ⋮ b {\displaystyle a\,\vdots \,b} означає, що a {\displaystyle a} ділиться на b {\displaystyle b} , або що число a {\displaystyle a} кратне числу b {\displaystyle b} .
  • b ∣ a {\displaystyle b\mid a} або b ∖ a {\displaystyle b\setminus a} означає, що b {\displaystyle b} ділить a {\displaystyle a} , або, що теж саме: b {\displaystyle b}  — дільник a {\displaystyle a} .

Властивості

Зауваження: у всіх формулах цього розділу передбачається, що a , b , c {\displaystyle a,\,b,\,c}  — цілі числа.
  • Будь-яке ціле число є дільником нуля, при цьому частка дорівнює нулю:
0 ⋮ a . {\displaystyle \quad 0\,\vdots \,a.}
  • Будь-яке ціле число ділиться на одиницю:
a ⋮ 1. {\displaystyle \quad a\,\vdots \,1.}
  • На нуль ділиться лише нуль:
a ⋮ 0 ⇒ a = 0 {\displaystyle a\,\vdots \,0\quad \Rightarrow \quad a=0} ,

причому частка в цьому випадку не визначена.

  • Одиниця ділиться націло лише на одиницю:
1 ⋮ a ⇒ a = ± 1. {\displaystyle 1\,\vdots \,a\quad \Rightarrow \quad a=\pm 1.}
  • Для будь-якого цілого числа a ≠ 0 {\displaystyle a\neq 0} знайдеться таке ціле число b ≠ a , {\displaystyle b\neq a,} для якого b ⋮ a . {\displaystyle b\,\vdots \,a.}
  • Якщо a ⋮ b {\displaystyle a\,\vdots \,b} та | b | > | a | , {\displaystyle \left|b\right|>\left|a\right|,} то a = 0. {\displaystyle a\,=\,0.} Звідси ж випливає, що якщо a ⋮ b {\displaystyle a\,\vdots \,b} і a ≠ 0 {\displaystyle a\neq 0} то | a | ⩾ | b | . {\displaystyle \left|a\right|\geqslant \left|b\right|.}
  • Для того щоб a ⋮ b {\displaystyle a\,\vdots \,b} необхідно і достатньо, щоб | a | ⋮ | b | . {\displaystyle \left|a\right|\vdots \left|b\right|.}
  • Якщо a 1 ⋮ b , a 2 ⋮ b , … , a n ⋮ b , {\displaystyle a_{1}\,\vdots \,b,\,a_{2}\,\vdots \,b,\,\dots ,\,a_{n}\,\vdots \,b,} то ( a 1 + a 2 + ⋯ + a n ) ⋮ b . {\displaystyle \left(a_{1}+a_{2}+\dots +a_{n}\right)\,\vdots \,b.}
  • Властивість подільності є відношенням не суворого порядку і, зокрема, воно:
    • рефлексивне, тобто будь-яке ціле число ділиться само на себе: a ⋮ a . {\displaystyle \quad a\,\vdots \,a.}
    • транзитивне, тобто якщо a ⋮ b {\displaystyle a\,\vdots \,b} і b ⋮ c , {\displaystyle b\,\vdots \,c,} то a ⋮ c . {\displaystyle a\,\vdots \,c.}
    • антисиметричне, тобто якщо a ⋮ b {\displaystyle a\,\vdots \,b} і b ⋮ a , {\displaystyle b\,\vdots \,a,} то або a = b , {\displaystyle a\,=\,b,} або a = − b . {\displaystyle a\,=\,-b.}

Приклади

  • 7 є дільник 42 оскільки 7 × 6 = 42 {\displaystyle 7\times 6=42} , тому ми можемо сказати, 7 ∣ 42 {\displaystyle 7\mid 42} . Крім того, можна сказати, що 42 ділиться на 7, 7 ділить 42.
  • Нетривіальними дільниками 6 є 2, −2, 3, й −3.
  • Додатними дільниками 42 є 1, 2, 3, 6, 7, 14, 21, 42.
  • 5 ∣ 0 {\displaystyle 5\mid 0} , оскільки 5 × 0 = 0 {\displaystyle 5\times 0=0} .
  • Множиною всіх додатних дільників 60 є, A = { 1 , 2 , 3 , 4 , 5 , 6 , 10 , 12 , 15 , 20 , 30 , 60 } {\displaystyle A=\{1,2,3,4,5,6,10,12,15,20,30,60\}} , частково впорядкована множина, якій відповідає діаграма Гассе:
350пікселів
350пікселів

Кількість дільників

Число додатних дільників натурального числа n {\displaystyle n} зазвичай позначають τ ( n ) {\displaystyle \tau (n)} , є мультиплікативною функцією, для неї є вірною асимптотична формула Діріхле:

∑ n = 1 N τ ( n ) = N ln ⁡ N + ( 2 γ − 1 ) N + O ( N θ ) , {\displaystyle \sum _{n=1}^{N}\tau (n)=N\ln N+(2\,\gamma -1)N+O\left(N^{\theta }\right),}

в якій γ {\displaystyle \gamma }  — стала Ейлера—Маскероні, а для θ {\displaystyle \theta } Діріхле отримав значення 1 2 . {\displaystyle {\frac {1}{2}}.} Цей результат багаторазово поліпшувався, і останнім часом найкращий відомий результат θ = 131 416 {\displaystyle \theta ={\frac {131}{416}}} (отримано у 2003 р. Хакслі). Однак, найменше значення θ {\displaystyle \theta } , при якому ця формула залишиться вірною, невідоме (доведено, що воно не менше, ніж 1 4 {\displaystyle {\frac {1}{4}}} ).[1][2][3]

При цьому середній дільник великого числа n в середньому росте як c 1 n ln ⁡ n {\displaystyle {\frac {c_{1}n}{\sqrt {\ln n}}}} , що було виявлено А. Карацубою.[4]. З комп'ютерних оцінок М. Корольова c 1 = 1 π ∏ p ( p 3 / 2 p − 1 ln ⁡ ( 1 + 1 p ) ) ≈ 0,713 8067 {\displaystyle c_{1}={\frac {1}{\pi }}\prod _{p}\left({\frac {p^{3/2}}{\sqrt {p-1}}}\ln \left(1+{\frac {1}{p}}\right)\right)\approx 0{,}7138067} .

Узагальнення

Поняття подільності узагальнюється на довільні кільця, наприклад кільце многочленів.

Див. також

Примітки

  1. ↑ А. А. Бухштаб. Теорія чисел. — М. : Просвіта, 1966.
  2. ↑ Аналітична теорія чисел[недоступне посилання з жовтня 2019]
  3. ↑ Weisstein, Eric W. Dirichlet Divisor Problem(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
  4. ↑ В. І. Арнольд. Динаміка, статистика та проективна геометрія полів Галуа. — М. : МЦНМО, 2005. — С. 70.

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).