Плутонізм

Плутоні́зм (рос. плутонизм, англ. plutonism, нім. Plutonismus m) — геологічна концепція, послідовники якої вважали, що провідну роль в геологічній історії Землі відігравали внутрішні сили.

Як систему поглядів плутонізм уперше опубліковано (1788, 1795) шотландським вченим Дж. Геттоном(1726—1797). Джеймс Гаттон стверджував, що основні формуючі сили Землі походять з «центрального вогню» в надрах Землі. Формування гірських порід, формування гір і континентів, а також вулканізм — все це можна було б вивести з цього, і формування Землі вважалося динамічним процесом.

Становлення плутонізму відбувалося в гострій боротьбі з нептунізмом (теорія німецького геолога А. Вернер) (1749—1817), що приписував вирішальну роль при породоутворенні процесам, які відбуваються в гідросфері, і відкидав значення внутрішніх геологічних чинників. А. Вернер пов'язувався з біблійною історією створення світу, а також з панівними катастрофічними теоріями того часу. Він інтерпретував вулканізм як незначне геологічне явище, спричинене вугільними або пластовими пожежами в найновішій земній корі. Йоганн Вольфганг фон Гете був прихильником нептуністів (хоча іноді він також вагався між двома таборами).[1] Боротьба між прихильниками плутонізму і нептунізму зіграла велику роль у становленні геологічних наук. Дискусія між плутонізмом і нептунізмом була центральною в суперечці навколо геологічних теорій розвитку відбулася між 1790 і 1830 роками та призвела до виникнення сучасної геології.

Плутонізм — це світогляд, заснований на однойменній геологічній теорії, згідно з якою гірські породи виникли внаслідок вулканічних сил. Йому протистояла школа нептунізму, яка вважала, що гірські пласти утворилися внаслідок відкладення осаду з води.

Цій доктрині протистояла нептуністська Абрахама Готтлоба Вернера , який вважав походження гірських порід — починаючи з гіпотетичного «первісного моря» — у воді. Суперечка між плутоністами та нептуністами в так звану «Героїчну епоху геології» приблизно між 1790 і 1830 роками відіграла вирішальну роль у розвитку сучасної геології. Спочатку обидві теорії залишалися правдоподібними та застосовувалися відповідно до сформованих обставин.

Однак суперечка призвела головним чином до досліджень послідовності окремих гірських порід, їхнього складу та скам'янілостей, які вони містили, що спочатку надало перевагу нептуністській теорії. Скам'янілості вперше були використані як індексні скам'янілості для класифікації гірських порід, у яких вони були заховані.

Це призвело до публікації перших геологічних карт приблизно в 1815 році (наприклад, Вільямом Смітом), які зображували вертикальну послідовність гірських порід у профіль.

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Плутонизм // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)