YaChudo

Петтері Орпо

Переглядів: 0. Оновлено 30.10.2026.

Петтері Орпо
фін. Petteri Orpo
Петтері Орпо
Петтері Орпо
Прем'єр-міністр Фінляндії
Нині на посаді
На посаді з20 червня 2023
ПрезидентСаулі Нійністе
Александр Стубб
ПопередникСанна Марін
Спікер Едускунти
12 квітня — 20 червня 2023
ПопередникМатті Ванганен
НаступникЮссі Галла-аго
Заступник прем'єр-міністра
28 червня 2017 — 6 червня 2019
Прем'єр-міністрЮга Сіпіля
ПопередникТімо Сойні
НаступникМіка Линтіля
Міністр фінансів Фінляндії
22 червня 2016 — 6 червня 2019
Прем'єр-міністрЮга Сіпіля
ПопередникАлександр Стубб
НаступникМіка Линтіля
Лідер Національної коаліції
Нині на посаді
На посаді з11 червня 2016
ПопередникАлександр Стубб
Міністр внутрішніх справ Фінляндії
29 травня 2015 — 22 червня 2016
Прем'єр-міністрЮга Сіпіля
ПопередникПяйві Рясянен
НаступникПаула Рисікко
Міністр сільського і лісового господарства Фінляндії
24 червня 2014 — 29 травня 2015
Прем'єр-міністрАлександр Стубб
ПопередникЯарі Коскінен
НаступникКіммо Тіілікайнен
Депутат Едускунти
Нині на посаді
На посаді з21 березня 2007
Народився3 листопада 1969 (56 років)
Кеуліе, Фінляндія
Відомий якполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Фінляндія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Турку
Політична партіяНаціональна коаліція
У шлюбі зНііна Канніайнен-Орпо
Званнякапітан
Нагороди
Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Knight Grand Cross of the Order of the Falcon орден князя Ярослава Мудрого II ступеня Grand Cross of the Order of the White Rose of Finland Commander of the Order of the White Rose of Finland Великий хрест ордена «За заслуги перед Польщею» Medal of Merit in silver, of the Finnish Sports Medal for Military Merits Cross of Merit of the War Invalides Cross of Merit of the Frontier Guards
orpo.fi
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Антті Петтері Орпо (фін. Antti Petteri Orpo; нар. 3 листопада 1969, Кеуліе, Фінляндія) — фінський політик і депутат парламенту Фінляндії (з 2007) від виборчого округу Варсінайс-Суомі[1], Прем'єр-міністр Фінляндії з 2023 року[2][3], лідер Національної коаліції з 2016 року.

Він обіймав посаду віцепрем'єр-міністра Фінляндії з 2017 по 2019 рік, міністра фінансів з 2016 по 2019 рік, міністра внутрішніх справ з 2015 по 2016 рік та міністра сільського та лісового господарства з 2014 по 2015 рік.[4][5] 2 квітня 2023 року Національна коаліційна партія Орпо перемогла на парламентських виборах 2023 року, отримавши 20,8 % голосів та 48 місць. Орпо набрав понад 17 000 голосів у своєму окрузі.

Життєпис

Антті Петтері Орпо народився 3 листопада 1969 року в місті Кьоюлійо, Фінляндія.[6] Його батько, Ханну Орпо, був політиком і членом Національної коаліційної партії.[7] Орпо закінчив регіональну гімназію міста Сакюля у 1989 році. Він розпочав навчання в Університеті Турку в 1990 році та закінчив його у 2002 році зі ступенем магістра політології, спеціалізація економіка.[8][9] Він захистив дисертацію на тему «Основи надання муніципальних послуг та їх реорганізація».[10][11]

Під час навчання Орпо обіймав посаду генерального секретаря Студентського союзу Туркуського університету (TYY) у 1994—1996 роках та генерального секретаря Фінських студентських союзів (SYL) у 1997—1998 роках. Після цього він працював виконавчим директором Національної коаліційної партії Південно-Західної Фінляндії до 2001 року, а також спеціальним помічником міністра внутрішніх справ Вілле Ітяля з 2002 по 2003 рік.[12] До обрання членом парламенту Орпо працював директором з бізнес-послуг у Центрі освіти дорослих Турку з 2005 по 2007 рік.[13]

Орпо пройшов обов'язкову національну службу в збройних силах Фінляндії й згодом став офіцером запасу. Його нинішнє військове звання — капітан.[6]

Політична діяльність

Місцевий політик

У муніципальній політиці Орпо обіймав посаду члена міської ради Турку з 1996 по 2000 рік, а потім знову з 2005 року. У 1999—2002 та 2005—2007 роках він також був членом міської ради Турку, але подав у відставку, коли став членом парламенту. З 2012 по 2014 рік Орпо був головою регіонального уряду Союзу Південно-Західної Фінляндії. Орпо був головою Національної коаліційної партії Південно-Західної Фінляндії з 2005 по 2012.[14]

Член парламенту з 2007 року

Орпо в кафе Niinistö в Турку напередодні президентських виборів 2012 року.

Вперше Орпо був обраний до парламенту на виборах 2007 року, де отримав 6069 голосів у виборчому окрузі Південно-Західна Фінляндія.[15] Під час виборів він був третім заступником голови парламентської групи партії Національна коаліція.[13] Орпо став першим в історії новообраним членом парламенту, який очолював парламентську фракцію партії Національна коаліція. Він також входив до складу Фінансового комітету і Комітету з охорони навколишнього середовища.[13]

На парламентських виборах 2011 року Орпо був обраний на другий термін, отримавши 11 018 голосів.[16] З червня 2011 року обіймав посаду другого заступника голови парламентської фракції Національної коаліційної партії, а також був членом Комітету у закордонних справах і заступником члена Комітету з фінансів.[13]

У листопаді 2012 року Орпо був обраний головою парламентської фракції Національної коаліційної партії, замінивши Яна Вапаавуорі, який став міністром економіки.[17]

Міністр сільського господарства та лісового господарства 2014—2015

У червні 2014 року Орпо замінив міністра сільського господарства та лісового господарства Ярі Коскінена в новому уряді Стубба, після того, як Александра Стубба було обрано новим головою Національної коаліційної партії та прем'єр-міністром Фінляндії.[18]

Міністр внутрішніх справ 2015—2016

Міністр фінансів Орпо на неформальній зустрічі міністрів фінансів ЄС у Брюсселі у вересні 2016 року.

На виборах 2015 року Орпо отримав 10 652 голоси та був обраний на третій термін до парламенту, отримавши другу найбільшу кількість голосів у виборчому окрузі Південно-Західної Фінляндії.[19] Після виборів уряд був сформований Центристською партією, Істинними фінами та Національної коаліційною партією. В уряді Орпо був обраний міністром внутрішніх справ[.[20]

Восени 2015 року Міністерство внутрішніх справ зосередилося на врегулюванні кризи з біженцями в Європі.[21] Орпо спочатку заявив, що кордони не можуть бути закриті, але пізніше сказав, що Фінляндія може розглянути можливість закриття кордонів, якщо не буде європейського рішення кризи.[22][23]

Після виборів Національну коаліційну партію та Петтері Орпо критикували за зраду обіцянок щодо освіти. Перед парламентськими виборами Орпо та Національна коаліційна партія обіцяли не скорочувати видатки на освіту. Однак уряд Сіпіля вирішив урізати сотні мільйонів євро на освіту.[24][25]

Міністр фінансів 2016—2019

Орпо на партійній конференції ЄНП у Гельсінкі в листопаді 2018 року.

4 травня 2016 року Орпо оголосив, що братиме участь у перегонах за посаду голови Національної коаліційної партії на партійній конференції у червні 2016 року[26] На з'їзді 2014 року, який обрав Олександра Стубба головою Національної коаліційної партії, він не балотувався, посилаючись на сімейні обставини. Тоді він назвав це рішення найбільшим у своєму житті[.[27] 11 червня 2016 року Орпо переміг Стубба у другому турі партійного з'їзду в Лаппеенранті з результатом 441,4 проти 361 голос.[28]

Орпо став міністром фінансів в уряді Сіпіля 22 червня 2016 року.

У червні 2017 року Орпо та прем'єр-міністр Юха Сіпіля заявили, що їхні партії не мають жодних умов для продовження урядової співпраці з Партією Істинніх фінів, лідером якої було обрано Юссі Галла-аго.[29] Уряд був готовий піти у відставку, але 20 депутатів-фінів утворили парламентську групу «Нова альтернатива», яка підтримала уряд у тому ж складі та з тією ж урядовою програмою.[30]

За словами Орпо, який обіймав посаду міністра фінансів, падіння народжуваності у Фінляндії призведе до збільшення податкової ставки, підвищення пенсійного віку та збільшення плати за медичне обслуговування і догляд за дітьми, які у 2018 році були зменшені в розмірі за рахунок державних податків.[31]

Лідер опозиції 2019—2023

На парламентських виборах 2019 року Орпо отримав 10 792 голоси в окрузі Південно-Західна Фінляндія та був обраний на четвертий парламентський термін. Кандидат в уряд від СДП Антті Рінне, який переміг на виборах, найдовше обговорював співпрацю уряду з партією Національна коаліція, але в підсумку запросив до урядових переговорів Центристську партію, Зелених, Лівий союз та Шведську народну партію Фінляндії. Пороговими питаннями для коаліції стали досягнення 75 % зайнятості, збалансування державних фінансів до 2023 року і відмова від підвищення загальної податкової ставки або оподаткування праці.[32]

У вересні 2020 року на партійному з'їзді в Порі Орпо був обраний на посаду голови партії Національна коаліція до з'їзду партії у 2022 році.[33]

На партійному з'їзді в Калайокі в червні 2022 року Орпо було одноголосно обрано на посаду голови партії Національна коаліція.[34]

Голова Комітету оборони 2022 року

Коли навесні 2022 року помер Ілкка Канерва, голова парламентського комітету з питань оборони, парламентська фракція партії Національна коаліція запропонувала Орпо стати його наступником. Кай Мюккянен, голова парламентської групи Національної коаліційної партії, заявив, що партія хотіла б, щоб її голова брав активну участь у процесі інтеграції Фінляндії до НАТО, і що Орпо очолюватиме комітет саме під час переговорів про членство в НАТО. Орпо був обраний членом комітету 22 квітня 2022 року, а 26 квітня комітет обрав його головою.[35] Орпо заявив у цільовому графіку, що процес вступу до НАТО буде завершено до літа, після чого буде обрано іншого депутата від Національної коаліційної партії. 9 вересня 2022 року Орпо пішов у відставку з посади голови комітету, а його наступником став Антті Хаккянен.[36]

Прем'єр-міністр Фінляндії (2023–дотепер)

Орпо з президентом Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн на саміті ЄНП 29 червня 2023 року

Парламентські вибори 2023 року

2 квітня 2023 року Національна коаліційна партія Орпо перемогла на парламентських виборах у Фінляндії 2023 року. Партія лідирувала в опитуваннях з середини 2021 року і посіла перше місце, отримавши 20,8 % голосів та 48 місць у парламенті, збільшивши свою загальну кількість на 10 місць.[37] Це був третій найвищий результат партії за всю її історію.[38] Орпо розпочав переговори про формування уряду, коли новий парламент і президент зібралися на наступний тиждень після Великодня і призначили його провідним учасником переговорів.[39] Орпо проводив кампанію на платформі скорочення державного боргу Фінляндії та річного бюджетного дефіциту, а також зниження податків на прибуток. Він визначає себе як «фіскального консерватора».[38]

Орпо був обраний парламентськими фракціями спікером парламенту Фінляндії 12 квітня на тимчасовій основі до формування нового уряду.[40]

27 квітня було оголошено, що Орпо розпочне завершальні переговори з Партією фінів, Шведською народною партією та Християнськими демократами щодо формування коаліційного уряду.[41][42] Цю коаліцію партій оголосили 15 червня,[43] а формування уряду, включаючи імена його міністрів, було оголошено 17 червня.[44] Його партія отримала вісім посад в уряді, Партія Істинні фіни — сім (включаючи міністерства фінансів, внутрішніх справ та юстиції), а Шведська народна партія та Християнські демократи розділили між собою п'ять інших посад. Це найбільш правий уряд Фінляндії з часів Другої світової війни; насправді, це один з небагатьох випадків після повернення миру, коли одна сторона фінського політичного спектра змогла самостійно сформувати уряд.

Термін перебування на посаді

Орпо з Президентом України Володимиром Зеленським, 23 серпня 2023 року

Орпо став прем'єр-міністром Фінляндії 20 червня 2023 року.[45] Дорожня карта уряду робить скорочення державних витрат пріоритетом. Петтері Орпо оголосив про скорочення державного бюджету на 6 мільярдів євро, заявивши, що найбільша небезпека, яка загрожує Фінляндії, — це «боргова криза» (вона становить 74 % ВВП) та реформи, деякі з яких «будуть болючими».[46] Коаліція робить ставку на безпрецедентне скорочення соціальних виплат. Наприклад, будуть посилені умови отримання допомоги по безробіттю, запроваджено одноденний період очікування для початку лікарняного, обмежено доступ до житлових субсидій. Крім того, буде обмежено право на страйк та запроваджено штраф за несанкціоновану зупинку роботи. Урядова угода також передбачає спрощення процедури звільнення та використання строкових контрактів, а також збільшення інвестицій у професійну підготовку.[46]

Ці оголошення були схвально зустрінуті роботодавцями, які вбачають у програмі реформи, яких вони «вимагали десятиліттями», але профспілки засудили «напад на працівників». У той час як лівоцентристські та ліві партії також засудили «складну програму, особливо для людей з низьким і середнім рівнем доходів» (Санна Марін) та «найбільш антиробітничий уряд в історії Фінляндії» (Лі Андерссон), лідер Партії Істинні фіни Ріікка Пурра заявила, що вона «не бачить розбіжностей між інтересами роботодавців та працівників».[46]

Що стосується імміграції, умови прийому будуть обмежені. Притулок більше не надаватиметься на тимчасовій основі, а для отримання дозволу на постійне проживання буде потрібно шість повних років проживання у Фінляндії. Возз'єднання сімей та доступ до натуралізації будуть обмежені. Крім того, країна прийматиме лише 500 біженців на рік за схемою переселення, порівняно з 1050 зараз. Працівники-іммігранти більше не матимуть таких привілеїв, як постійні жителі, і повинні будуть покинути країну протягом трьох місяців після звільнення.[46]

Протягом першого місяця роботи його кабінету виникли численні скандали щодо минулих публікацій міністрів Партії Істинні фіни, зокрема віцепрем'єр-міністра Ріікки Пурри.[47][48] Скандал навколо нацистських жартів та потенційних зв'язків з неонацистськими організаціями міністра економіки Вільгельма Юнніли призвів до його відставки.[49] Партія кабінету Орпо — Шведська народна партія Фінляндії — критикувала Орпо за занадто слабке керівництво під час скандалу з Юннілою.[50] Лідерство Орпо серед різних суперечок також було піддано сумніву і широко розкритиковано у фінських та міжнародних засобах масової інформації.[51][52][53] У березні 2024 року Орпо заявив у виданні Politico, що, на його думку, фіни більше не є ультраправою партією.[54] Після того, як Орпо розпочав антирасистську кампанію свого кабінету у серпні 2024 року, віцепрем'єр-міністр Пурра заявила, що Партія Істинні фіни, швидше за все, не братиме участі в ній як партія, і додала, що серед прикладів антирасистської діяльності Орпо — «краща імміграційна політика».[55]

Він засудив дії ХАМАСу під час війни в Газі та висловив свою підтримку Ізраїлю та його право на самооборону.[56]

Хоча у 2019 році Орпо був співзасновником Коаліції міністрів фінансів за боротьбу зі зміною клімату, міністр фінансів його кабінету Ріікка Пурра заявила у січні 2024 року, що кліматичні питання не належать до компетенції міністра фінансів.[57]

У 2024 році Орпо засудив расистські напади на Даніелу Овусу, фінсько-ганську жінку, яка була обрана Святою Люсі на національному святкуванні Дня Святої Люсі, і приніс Овусу офіційні вибачення.[58]

Особисте життя

Орпо з собаками родини Пессі та Тааві у вересні 2023 року.

Орпо одружився вдруге у 2003 році. Його дружина — Нійна Канніайнен-Орпо, колишня стюардеса, магістр права та прокурор.[59] У них двоє дітей (2004 і 2006 років народження).[11][60][61] У них також є собаки Пессі та Тааві.[62][63] Орпо живе з родиною в Катаріінанлааксо, Турку.[64][65]

Орпо відомий своїм обмеженим володінням англійською[66][67][68] та шведською[69] мовами.

Навесні 2021 року Orpo отримав штраф у розмірі 270 євро за загрозу безпеці дорожнього руху. Він перевищив швидкість у Сякюля. Обмеження швидкості в цьому районі становило 80 км/год, але Орпо їхав зі швидкістю 101 км/год[70] У червні того ж року, невдовзі після муніципальних виборів, Орпо взяв півторамісячний лікарняний через серцевий напад.[71]

Орпо побажав, щоб його прізвище відмінювалося в родовому відмінку згідно з давньою практикою його родини Орпо. Рекомендація Центру вивчення мов корінних народів — Орво.[72][73]

Інші види діяльності

Орпо з канцлером Німеччини Ангелою Меркель на саміті ЄНП у Брюсселі, 21 березня 2019 року

Організації Європейського Союзу

Міжнародні організації

Відзнаки та нагороди

Див. також

Примітки

  1. ↑ Petteri Orpo (фін.). Eduskunta. Процитовано 16 грудня 2019.
  2. ↑ Results Service. Yle (англійською) . Процитовано 22 квітня 2023.
  3. ↑ Партія премʼєр-міністра Фінляндії поступилася коаліції консерваторів — новим главою уряду стане Петтері Орпо. Бабель (українською) . 2 квітня 2023. Процитовано 22 квітня 2023.
  4. ↑ Räty, Orpo and Toivakka take over ministerial portfolios. Helsinki Times. 23 червня 2014. Процитовано 20 липня 2014.
  5. ↑ Sipilä's Government appointed. Finnish Government. 29 травня 2015. Архів оригіналу за 29 травня 2015. Процитовано 29 травня 2015.
  6. ↑ а б Petteri Orpo. Eduskunta.
  7. ↑ Finland's conservative leader Orpo set to become Prime Minister. France 24 (англ.). 2 квітня 2023.
  8. ↑ Raeste, Juha-Pekka (21.5.2016). Puheenjohtajakisaan lähtenyt Petteri Orpo: ”Kokoomus ei tiedä, mikä on sen suunta”. Helsingin Sanomat. Архів оригіналу за 21.5.2016. Процитовано 21.5.2016. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2016-05-21? (довідка)
  9. ↑ Orpo, Antti Petteri. Porvarillisen työn arkisto. 19.8.2009. Процитовано 15.9.2015.
  10. ↑ https://utuvolter.fi/discovery/fulldisplay?&context=L&vid=358FIN_UTUR:VU1&search_scope=MyInst_and_CI&tab=Everything&docid=alma998917685405971. utuvolter.fi (англ.). Процитовано 28 квітня 2023. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)
  11. ↑ а б Petteri Orpo: Henkilökuva. orpo.fi. Архів оригіналу за 24.2.2016. Процитовано 25.6.2014. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2016-02-24? (довідка)
  12. ↑ https://www.eduskunta.fi/EN/kansanedustajat/Pages/947.aspx. www.eduskunta.fi. Архів оригіналу за 4 грудня 2024. Процитовано 26 травня 2025. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)
  13. ↑ а б в г Petteri Orpo (фін.). Eduskunta. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 16 грудня 2019.
  14. ↑ https://www.eduskunta.fi/EN/kansanedustajat/Pages/947.aspx
  15. ↑ Valitut ehdokkaat Varsinais-Suomen vaalipiiri. Oikeusministeriö. 21.3.2007. Процитовано 14.7.2012.
  16. ↑ Valitut ehdokkaat Varsinais-Suomen vaalipiiri. Oikeusministeriö. 13.5.2011. Процитовано 14.7.2012.
  17. ↑ Pohjanpalo, Olli (14.11.2012). Petteri Orpo yksimielisesti kokoomusryhmän johtoon. HS.fi. Архів оригіналу за 22.10.2015. Процитовано 15.9.2015. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2015-10-22? (довідка)
  18. ↑ Hanhivaara, Jussi (23.6.2014). Orpolle maa- ja metsätalousministerin salkku tuli yllätyksenä. Yle Uutiset. Процитовано 25.6.2014.
  19. ↑ Varsinais-Suomi – ehdokkaat. Eduskuntavaalit 2015 tulospalvelu. Yle. Процитовано 15.9.2015.
  20. ↑ Liimatainen, Karoliina (27.5.2015). Tässä on Suomen hallitus: HS:n henkilökuvat ministereistä ja hallituksen tuore yhteiskuva. hs.fi. Helsingin Sanomat. Архів оригіналу за 21.5.2016. Процитовано 15.9.2015. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2016-05-21? (довідка)
  21. ↑ Ahtokivi, Ilkka (14.9.2015). Sisäministeri: Turvapaikkatilanne vaatii yhteisiä eurooppalaisia ratkaisuja. Verkkouutiset. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 15.9.2015.
  22. ↑ Pettersson, Maria (21.9.2015). Nyt ministeri Orpo väläyttääkin rajojen sulkemista – mitä se tarkoittaisi?. hs.fi. Helsingin Sanomat. Архів оригіналу за 24.10.2015. Процитовано 12.11.2015. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2015-10-24? (довідка)
  23. ↑ Claramunt, Alberto (18.8.2015). ”Suomi ei voi laittaa rajojaan kiinni”. Verkkouutiset. Архів оригіналу за 23 серпня 2015. Процитовано 12.11.2015.
  24. ↑ Salminen, Solmu (18.5.2018). Näytimme Petteri Orpolle kuuluisan kuvan petetystä koulutuslupauksesta – kokoomuspomon ilme jähmettyi. Iltalehti. Процитовано 23.3.2019.
  25. ↑ Toivonen, Hannu (17.3.2019). Hallitus leikkasi koulutuksesta yli 690 miljoonaa. Kaleva. Процитовано 12.1.2019.
  26. ↑ Nyt se on varmaa: Orpo haastaa Stubbin. Iltalehti. 4.5.2016. Процитовано 4.5.2016.
  27. ↑ Orpo ei pyri kokoomuksen johtoon Turun Sanomat
  28. ↑ Blencowe, Annette & Virkkunen, Jussi (11.6.2016). Orposta uusi kokoomuksen puheenjohtaja. yle.fi. Yle Uutiset. Процитовано 11.6.2016.
  29. ↑ IS-STT (12 червня 2017). Sipilä ja Orpo: Ei edellytyksiä jatkaa perussuomalaisten kanssa hallituksessa. Ilta-Sanomat (фін.). Процитовано 5 березня 2024.
  30. ↑ Sipilä ei jätä hallituksen eronpyyntöä: "Tapaamista ei tarvita". Yle Uutiset (фін.). 13 червня 2017. Процитовано 5 березня 2024.
  31. ↑ Record-low birth rate threatens Finland's welfare system: Finance... 29 листопада 2018 — через www.reuters.com.
  32. ↑ Jenni Tamminen (8 травня 2019). Kai Mykkänen paljastaa 3 reunaehtoa, jotka ajoivat kokoomuksen ulos hallitusneuvotteluista – ”Tietenkin harmittaa ja tuntuu tyhjältä”. Talouselämä (фін.). Процитовано 5 березня 2024.
  33. ↑ Robert Sundman: Petteri Orpo kukitettiin jatkamaan kokoomuksen johdossa yle.fi uutiset 5.9.2020
  34. ↑ https://www.mtvuutiset.fi/artikkeli/turkulainen-petteri-orpo-jatkaa-kokoomuksen-johdossa-ja-haluaa-paaministeriksi-puoluekokous-kunnioitti-edesmenneita-ilkka-suomista-ja-ilkka-kanervaa/8449524
  35. ↑ Petteri Orpo valittiin eduskunnan puolustusvaliokuntaan. Satakunnan Kansa. 22.4.2022. Процитовано 25.4.2022.
  36. ↑ Antti Häkkänen valittiin puolustusvaliokunnan puheenjohtajaksi. Yle Uutiset (фін.). 9 вересня 2022. Процитовано 6 лютого 2024.
  37. ↑ Tässä on illan vaalitulos: Kokoomus voitti, perussuomalaiset nousi toiseksi. Yle Uutiset (фін.). 2 квітня 2023. Процитовано 2 квітня 2023.
  38. ↑ а б Stenroos, Maria (2 квітня 2023). Analyysi: Suomalaiset äänestivät Sanna Marinin hallituksen ulos. Yle Uutiset (фін.). Процитовано 2 квітня 2023.
  39. ↑ Karkkola, Minna (2 квітня 2023). Petteri Orpo kertoo, miten starttaa hallitusneuvottelut – Lähteekö viestejä SDP:lle tai PS:lle?. Tärkeimmät talousuutiset | Kauppalehti (фін.). Процитовано 2 квітня 2023.
  40. ↑ President calls on MPs to cooperate in 'new era' as Finnish Parliament opens. Yleisradio Oy. 13 квітня 2023. Процитовано 19 квітня 2023.
  41. ↑ Camut, Nicolas (27 квітня 2023). Finnish far right in talks to join coalition government. Politico. Процитовано 28 квітня 2023.
  42. ↑ Finnish center-right to start coalition talks with far-right. The Washington Post. 27 квітня 2023. Процитовано 28 квітня 2023.
  43. ↑ Finland's conservatives to form coalition with far-right – DW – 06/15/2023. dw.com (англ.). Процитовано 20 червня 2023.
  44. ↑ Finland's conservative party picks ministers for right-wing coalition government. The Seattle Times. 18 червня 2023. Процитовано 20 червня 2023.
  45. ↑ Finland's parliament backs Petteri Orpo as PM, replacing Sanna Marin. MSN (брит.). Процитовано 20 червня 2023.
  46. ↑ а б в г In Finland, the right will tighten migration policy. Le Monde.fr. 18 червня 2023.
  47. ↑ Rasistista kieltä Halla-ahon vieraskirjassa viljellyt "riikka" näyttää olevan Riikka Purra – "Olen ilmaissut itseäni tavoilla, joita en nykyään hyväksyisi". Helsingin Sanomat. Процитовано 12 липня 2023.
  48. ↑ Ministeri Ville Tavio on puhunut väestönvaihdosta useita kertoja eduskunnassa. Helsingin Sanomat. 3 липня 2023. Процитовано 15 липня 2023.
  49. ↑ Vilhelm Junnila aikoo erota. Ilta-Sanomat (фін.). 30 червня 2023. Процитовано 12 липня 2023.
  50. ↑ RKP:ssä toivotaan jämäkämpää johtajuutta pääministeri Orpolta. Iltalehti. Процитовано 12 липня 2023.
  51. ↑ Orpo johtaa hallitusta silmät kiinni. Helsingin Sanomat. Процитовано 15 липня 2023.
  52. ↑ Petteri Orpon hallituksen suurin haaste voi olla Orpo itse. Ilta-Sanomat. Процитовано 15 липня 2023.
  53. ↑ Saksan toiseksi suurin sanomalehti ryöpyttää Orpoa: "Tehnyt maalleen valtavaa vahinkoa". Ilta-Sanomat. Процитовано 15 липня 2023.
  54. ↑ EU election top teams take shape. Politico. Процитовано 10 березня 2024.
  55. ↑ Purra rasismin vastaisesta kampanjasta: ”En usko, että tulemme tähän lähtemään”. Yle. Процитовано 27 серпня 2024.
  56. ↑ Finnish leaders defend abstention in UN vote on Gaza ceasefire. Yle News. 28 жовтня 2023.
  57. ↑ Purra nakkasi Orpon ylpeydenaiheen mäkeen. Helsingin Sanomat. Процитовано 24 березня 2024.
  58. ↑ Black woman targeted by racist abuse in Finland over festival role. The Guardian. 17 грудня 2024.
  59. ↑ Sara Valavaara (3.4.2023). ”Rauhallinen, maltillinen ja vielä kauniskin” – Tämä tiedetään Petteri Orpon vaimosta, jota vaalivoittaja ylisti puheessaan. Iltalehti. Процитовано 3.11.2023.
  60. ↑ Lehtonen, Marko-Oskari (15.3.2019). Petteri Orpo paljastaa yllättävän tiedon menneisyydestään – toista kertaa naimisissa!. Iltalehti. Процитовано 12.1.2020.
  61. ↑ Sanna Kajander-Ruuth (6 січня 2024). Petteri Orpo kertoo, missä asiassa vaimo päihittää hänet mennen tullen – eteisessä toistuu usein sama rituaali. Ilta-Sanomat (фін.). Процитовано 23 січня 2024.
  62. ↑ IL-erikoishaastattelu: Kokoomus päästi ministerit keväällä helpolla, sanoo Petteri Orpo – syksyllä suunta muuttuu: ”Hallitus on sekaisin”. www.iltalehti.fi (фін.). Процитовано 11 березня 2024.
  63. ↑ Kokoomus | Petteri Orpon pohjeluu murtui, kun hän ulkoilutti perheen koiria. Helsingin Sanomat (фін.). 26 січня 2022. Процитовано 11 березня 2024.
  64. ↑ Petteri Orpon vaalilehti 2023 by Petteri Orpo - Issuu. issuu.com (англ.). 21 березня 2023. Архів оригіналу за 11 березня 2024. Процитовано 11 березня 2024.
  65. ↑ Maria Kesti (13 березня 2023). Petteri Orpo rentoutuu Vaarniemessä, Annika Saarikko ei saanut halkoja lentokoneeseen ja Li Andersson ampui ohi. Kaarina-lehti (фін.). Процитовано 11 березня 2024.
  66. ↑ Englannin kielen opiskelijat arvioivat Petteri Orpon englantia, Yle Areena, 13 March 2023
  67. ↑ Petteri Orpon, Sanna Marinin ja Riikka Purran kielitaito testissä — opiskelijat arvioivat pääministeriehdokkaiden osaamista, Yle, 15 March 2023
  68. ↑ Ei kai Petteri Orpon kielitaito ole Ahti Karjalaisen tasolla?. Uusi Suomi Puheenvuoro (фін.). 4 червня 2016. Процитовано 26 травня 2025.
  69. ↑ Petteri Orpolle esitettiin kysymys ruotsiksi — Kysymys piti toistaa, vastasi englanniksi, Iltalehti, 19 April 2023
  70. ↑ Lehtonen, Marko-Oskari (19.4.2021). Petteri Orpo sai sakot – kärähti ylinopeudesta ystävänpäivänä. Iltalehti. Процитовано 19.4.2021.
  71. ↑ Hakahuhta, Ari; Toivonen, Terhi (2.8.2021). Sairauslomalta palannut Petteri Orpo muisteli sairaalaan lähtöään – Farmaseutin sanat pelastivat hengen: "sinulla on käynnissä sydänkohtaus". Yle.fi. Процитовано 5.8.2021.
  72. ↑ Suominen, Heli (30.5.2013). Petteri Orpo kapinoi kielenhuoltoa vastaan. hs.fi. Helsingin Sanomat. Архів оригіналу за 28.2.2014. Процитовано 25.6.2014. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2014-02-28? (довідка)
  73. ↑ Sukunimien taivutus. Kotimaisten kielten keskus. Verkkojulkaisut. Процитовано 18.5.2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  74. ↑ Board of Governors European Investment Bank (EIB).
  75. ↑ Board of Governors: Petteri Orpo [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] European Stability Mechanism.
  76. ↑ Board of Governors Asian Infrastructure Investment Bank (AIIB).
  77. ↑ Board of Governors European Bank for Reconstruction and Development (EBRD).
  78. ↑ Members [Архівовано 2018-10-13 у Wayback Machine.] Joint World Bank-IMF Development Committee.
  79. ↑ Board of Governors Multilateral Investment Guarantee Agency (MIGA), World Bank Group.
  80. ↑ Board of Governors [Архівовано 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Nordic Investment Bank (NIB).
  81. ↑ Board of Governors World Bank.
  82. ↑ Ritarikunnan kunniamerkit kahdelle Turun kaupungin työntekijälle. Turun kaupunki (фін.). 1 грудня 2016. Архів оригіналу за 23 січня 2025. Процитовано 22 травня 2024.
  83. ↑ Toni Wirtanen on ministerisarjaa - katso ylennykset. Etelä-Suomen Sanomat (фін.). 4 червня 2016. Процитовано 22 травня 2024.
  84. ↑ Jukka Jaloselle komea kunnianosoitus – ministeri Kurvinen myönsi liikunnan ja urheilun ansiomerkit. Iltalehti (фін.). Процитовано 22 травня 2024.
  85. ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 30 marca 2015 r. o nadaniu orderów. Kancelaria Sejmu RP (пол.). 30 березня 2015. Процитовано 22 травня 2024.
  86. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №68/2026 Про відзначення державними нагородами України.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).