Текелій Петро Абрамович
| Текелій Петро Абрамович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 1720 Арад, Австрійська імперія |
| Смерть | 25 квітня 1792 Новомиргород, Російська імперія |
| Приналежність | серб |
| Роки служби | 1747-1792 |
| Звання | генерал-аншеф |
| Війни / битви | Війна за австрійську спадщину  |
| Нагороди |    |
Теке́лій Петро́ Абра́мович (Текеллі, Текеллій; серб. Петар Поповић Текелија) (*1720, Арад — †1792, Новомиргород) — російський генерал, за походженням серб.
Біографія
Народився 1720 року в місті Арад на Військовому кордоні.
Служив у австрійській армії, згодом перебрався в Росію. 1747 року вступив до російської армії.
Командував військовими підрозділами під час Семилітньої війни 1756–1763 рр.
Під час російсько-турецької війни 1768—1774 рр. — командувач 1-ї армії, генерал-аншеф.
Навесні 1775 року під час переходу з Дунаю на Волгу для придушення селянської війни під керівництвом О.Пугачова отримав наказ зайняти Запорозьку Січ і знищити Кіш.
4 (15) червня 1775 р. війська під командуванням Текелія (66 тис. чол., 50 гармат) та генерала Федора Чорби оточили Нову Січ, а 5 (16) червня здобули її. За наказом Текелія Січ було зруйновано, а запорозьку старшину заарештовано. Після ліквідації Текелій отримав багаті наділи на землях Січі.
За заслуги в турецьких кампаніях Петро Текелій отримав землі у Вітебській губернії. Однак основні маєтності, що перебували у його власності, знаходились в Єлисаветградському повіті, в селі Хмельове (нині — Маловисківського району Кіровоградської області). Мав він також будинок у Новомиргороді, в Архієрейському саду. У місцевому Миколаївському соборі Текелій за свій кошт облаштував вівтар на честь Петра і Павла, а також збудував церкву в ім'я апостола Петра. В Хмельовому на кошти Текелія після отримання ним однойменного ордену було зведено церкву Олександра Невського[1][2]
Помер 25 квітня 1792, на 73-му році життя, похований у соборній церкві в Новомиргороді (це засвідчив надгробний надпис на полотні, вивішений над місцем поховання). Могила знаходилась у межах сучасного міського парку поблизу стадіону, на території колишнього Миколаївського собору. В 1930-х роках, після підриву собору, вона була знищена червоноармійцями[1].
У літературі
У повісті Тараса Шевченка «Близнюки» згадано «нецеремонний обід», що його дав Текелій у Петербурзі запорізьким депутатам на чолі з Антоном Головатим[3].
Примітки
- ↑ а б Петраков В. Разрушитель Запорожской Сечи — генерал родом из Сербии // Сеоба срба у Руско Царство половином 18 века. — Нови Сад, 2005. — С. 258—259 (рос.)
- ↑ Матеріали з архіву Б. В. Федорова
- ↑ Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк ; Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : Поліграфкнига, 1977. — Т. 2 : Мол—Я. — 412 с. — Сторінка 263.
Посилання
- Текелій Петро Аврамович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 68.
- Портрет генерала Текелія
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).