Петер Кайзер
| Петер Кайзер | |
|---|---|
нім. Peter Kaiser  | |
 | |
| Народився | 1 жовтня 1793[1] Маурен, Ліхтенштейн |
| Помер | 23 лютого 1864[1][2] (70 років) Кур, Швейцарія[3][2] |
| Поховання | Hof cemeteryd[4] |
| Країна |  Ліхтенштейн[3]Швейцарія[3] |
| Діяльність | історик, педагог, політик, педагог |
| Alma mater | Віденський університет (1815)[3] і Фрайбурзький університет (1819)[3] |
| Вчителі | Karl von Rotteckd[3] і Йоганн Генріх Песталоцці[3] |
| Відомі учні | David Rheinbergerd[3] |
| Знання мов | німецька[5] і швейцарський діалект |
| Посада | Member of the Frankfurt Parliamentd[3] і ректор[6] |
| Конфесія | католицтво[3][2] |
Петер Кайзер (нім. Peter Kaiser; 1 жовтня 1793 — 23 лютого 1864) — історик і державний діяч з Ліхтенштейну.
Кайзер народився у Маурені (Ліхтенштейн) в родині, де крім нього було ще десять дітей. Він вивчав мови та історію у Фельдкірху (Австрія) та Фрайбурзі (Баден).
Кайзер став відомий як прихильник наділення правами простих людей. На Віденському конгресі він запропонував об'єднання Німеччини і створення держави, де права мали б усі. Так як в століття імперіалізму такі ідеї були непопулярними, йому довелося покинути Німеччину. Він перебрався до Швейцарії, де став професором спочатку в Хофвілі (кантон Берн), потім в Аарау, Дісентісі та Граубюндені.
У 1843 році Кайзер був призначений представником князя Алоїза II у Відні. У 1846 році Кайзер опублікував «Історію князівства Ліхтенштейн», яка спочатку була заборонена у Ліхтенштейні, але згодом заборона була знята Алоізом II.
У 1848 році Кайзер був обраний представником Ліхтенштейну до Франкфуртських національних зборів. У цьому ж році у Європі відбувалися революційні зміни, і жителі Ліхтенштейну почали вимагати лібералізації своїх прав, конституції та вільних виборів. Спочатку князь Алоїз II пообіцяв конституційну реформу і програму громадських робіт, але це не зменшило жагу революційних пристрастей. Кайзер, будучи членом місцевого революційного комітету, вирішив для уникнення кровопролиття скористатися можливістю прямого контакту з князем, і йому це вдалося завдяки своєму становищу. Замість шляху кривавої революції Ліхтенштейн пішов шляхом поступової еволюції.
Після цього успіху Кайзер повернувся від політики до викладання. 23 лютого 1864 Петер Кайзер помер у Курі (Швейцарія). Кайзер вшановується як людина, що сформулював поняття «ліхтенштейнська ідентичність», на його батьківщині в Маурені йому встановлено пам'ятник.
Бібліографія
- «Geschichte des Fürstentums Liechtenstein» (1847)
Примітки
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г verschiedene Autoren Historische Lexikon der Schweiz, Dictionnaire historique de la Suisse, Dizionario storico della Svizzera — Bern: 1998.
- ↑ а б в г д е ж и к л Historisches Lexikon des Fürstentums Liechtenstein
- ↑ https://www.e-archiv.li/textDetail.aspx?backurl=auto&etID=48364&eID=8
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119138905 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Посилання
- Праці Петера Кайзера (WorldCat catalog) [Архівовано 13 жовтня 2012 у Wayback Machine.](нім.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).