Перкрокутіди

?†Перкрокутіди Час існування: Ранній міоцен — Пізній пліоцен
Dinocrocuta gigantea
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Хижі (Carnivora)
Підряд:	Котовиді (Feliformia)
Родина:	†Перкрокутіди (Percrocutidae) Werdelin & Solounias, 1991
Роди
Percrocuta Dinocrocuta
Посилання
Вікісховище:	Percrocutidae
EOL:	4529049
Fossilworks:	95348

Перкрокутіди (Percrocutidae) — вимерла родина ендемічних афро-євразійських хижих ссавців, які досягли розквіту в середньому — пізньому міоцені. Завдяки великій конвергентній подібності з гієнами спочатку вважалися, що вони належать до родини Hyaenidae, але наразі позиціонуються окремою групою, представники якої володіли високими адаптивними здібностями до некрофагії.

Вони знаходились в більш тісній спорідненості з родиною німравіди, ніж з куди більш схожими на них гієнами. Перкрокутіди мешкали в Африці, Азії і Європі з міоцену по пліоцен (20-2,6 млн років тому)^[1], ймовірно поступившись місцем гієновим. Очевидно деякі перкрокутіди були активними хижаками, а деякі були переважно падальники. Найбільших розмірів досягала Dinocrocuta gigantea, що виглядала як величезна, розміром з великого ведмедя, гієна.

• Percrocuta (в тому числі Capsatherium; середній міоцен — пізній пліоцен в Африці; середній — пізній міоцен в Євразії)
• Dinocrocuta (середній міоцен в Африці, середній — пізній міоцен в Азії)

• Jordi Agustí: Mammoths, Sabertooths and Hominids 65 Million Years of Mammalian Evolution in Europe, Columbia University Press, 2002. LCCN 2001042251-{{{3}}} ISBN 0-231-11640-3