Перені (рід)

Перені (рід)
Герб роду
Титул	палатин, барон
Місце походження	Абауй
Держава	Угорське королівство
Родоначальник	Орбан Добош
Гілки роду	ріхнівська, палатинська, баронська
Перені у Вікісховищі

Пе́рені (угор. Perényi család) — угорський шляхетський рід. Виник наприкінці XIII століття в області Абауй (сучасна Східна Словаччина). Історично мав три гілки: ріхнівську, палатинську та баронську. Баронська гілка існує донині, її представники наприкінці XIV — до середини XX століття володіли значними землями на Закарпатті (зокрема Виноградовом, Королевом).

Представники роду Перені стали відомими політичними діячами. Жиґмонд Перені (1783—1849) був одним із учасників «весни народів» 1848—1849 років. Його онук Жиґмонд (1870—1946) був державним діячем в Угорщині на початку XX століття та в міжвоєнну добу.

Першим відомим представником роду є Орбан Добош (угор. Dobos Orbán), що жив наприкінці XIII — на початку XIV століття. 1293 року угорський король Андрій III надав у власність Орбанові поселення Перень поблизу міста Кошиці (нині на сході Словаччини). Від назви цього села походить нове прізвище роду — Перені, що вживається з XIV століття^[1].

Орбан Добош мав трьох синів: Міклоша, Яноша й Іштвана. Кожен з них започаткував відповідно ріхнівську, баронську і палатинську гілки роду Перені^[2]. З 1316 року вони вже згадуються в джерелах під прізвищем Перені у різних варіаціях його написання: de Purven, Pirin, Perweyn^[3].

Ріхнівська гілка відома також як караська. Обидві назви походять від резиденцій представників гілки, розташованих відповідно у Рихнаві (нині Словаччина) і Карасі (нині село Ньїркарас, Угорщина). Гілка походить від Міклоша I — сина засновника роду Орбана Добоша. У першій половині XIV століття Міклош був ішпаном комітату Шарош, пізніше — комітату Сепеш. У нього були сини Іштван, Вінце, Янош, Петер, Міклош і Ласло^[4]. Міклош I зі своїм сином Міклошем належали до оточення родини Другетів, що правила в Ужгороді^[5]. Представники гілки належали до дрібної шляхти (немешів). 1514 року гілка вимерла за чоловічою лінією^[6].

Палатинська (надорська) гілка відома також як теребеська — від назви міста Теребеш (нині Требішов, Словаччина), де була головна резиденція її представників. Походить гілка від Іштвана — сина Орбана Добоша. Її представники обіймали важливі державні посади, зокрема при королівському дворі, були ішпанами кількох комітатів. Володіли землями в основному у сучасній Східній Словаччині, північно-східній Угорщині і на Закарпатті, зокрема маєтком у Чинадійові^[7].

1504 року представник роду Імре III Перені (пом. 1519) став палатином Угорщини, а 1517 року отримав від імператора Максиміліана I Габсбурга титул князя Священної Римської імперії. Петер V, син Імре, активно підтримував Реформацію у своїх землях^[8]. 1567 року помер Ґабор Перені, що обіймав посаду королівського судді, після чого палатинська гілка припинила своє існування^[9].

Станом на кінець середньовіччя теребеська гілка роду Перені займала сьоме місце серед найбагатших родин Угорського королівства^[5].

Назва гілки походить від того, що її представники мали титул барона. Також вона відома як нялабська (за назвою замку Нялаб у селищі Королево Закарпатської області) або молодша^[5]. Походить від Яноша — сина Орбана Добоша. Янош мав синів Імре, Шимона і Петера. Усі наступні представники гілки є нащадками Шимона. Його син Петер (пом. 1423) у 1399 році отримав від короля Сигізмунда Люксембурга у володіння місто Виноградів із замком Канків, а 1405 року — Королево із замком Нялаб. Ці замки стали головними резиденціями родини Перені. Нащадки Петера Перені були ішпанами комітатів Угоча і Мараморош^[10].

Габор Перені загинув 1526 року у битві при Могачі. Його вдова Катерина Франгепан запросила до замку Нялаб Бенедикта Ком'яті, що там створив першу угорськомовну друковану книжку — переклад послань святого Павла. Син Габора Перені і Катерини, Янош Перені, одружився із Жофією Драґфі, чим збільшив статки родини. Водночас Ференц Перені, що жив у Виноградові, підтримав Реформацію, виступав проти влади Габсбургів в Угорщині, підтримував владу трансільванського князя Яноша Жигмонда Запольяї. Через це 1557 року імперські війська знищили Виноградівський замок^[11].

1590 року Дьєрдь Перені закріпив за своєю родиною спадковий баронський титул. Його сини Жиґмонд I, Ференц IV, Імре III та Габор IV започаткували чотири окремі гілки роду. До нащадків Ференца IV належав Міклош Перені — один з генералів армії Ференца II Ракоці під час повстання початку XVIII століття. Нащадки Імре III і Габора IV були ішпанами комітатів Угоча та Абауй^[12].

З часом усі з названих гілок за чоловічою лінією вимерли, окрім гілки Імре III. До неї належав Жиґмонд Перені (1783—1849) — видатний державний і політичний діяч, ішпан комітатів Угоча і Береґ, депутат Національних зборів Угорщини. Страчений 1849 року за участь в Угорській революції^[13]. Його син Жиґмонд (1843—1915) також був депутатом угорського парламенту й ішпаном Угочі і Береґу. Представник наступного покоління роду, Жиґмонд Перені (1870—1946), був міністром внутрішніх справ Угорщини (1919), регентським комісаром Підкарпатської території (1939—1940), хранителем Корони, головою Верхньої палати угорського парламенту (1943—1944)^[14]. Його син Жиґмонд (1901—1965) у першому шлюбі з американкою Елеонорою Стоун мав сина Петера, нащадки якого проживають у США; у другому шлюбі, з єврейкою з Пряшівщини Терезою Александер^[15], народився Янош Перені (нар. 1949) — відомий дипломат^[16].

• Резиденції баронської гілки роду Перені
• 
  Руїни замку Канків у Виноградові. Зруйнований габсбурзькими військами 1557 року під час боротьби проти Ференца Перені
• 
  Руїни замку Нялаб у Королеві. Зруйнований габсбурзькими військами 1672 року внаслідок викриття шляхетської змови
• 
  Палац Перені у Виноградові. Перебудований у бароковому стилі у XVII столітті. Сучасний вигляд

• Біланчук І. Виноградів — моє місто: Історико-краєзнавчі нариси. — Ужгород : ТОВ «РІК-У», 2020. — С. 91—110. — ISBN 978-617-7692-88-0.
• Зубанич Л., Прохненко І. Форми представництва (репрезентації) влади на прикладі родини Перені у XIV – XV ст. / редкол.: Ю. В. Данилець (головний редактор) та ін // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. — Ужгород : Говерла, 2024. — Вип. 2 (51). — С. 16–36.
• Зубанич, Ласлов (2016). Суспільно-політичний розвиток дворянських родин Північно-Східної Угорщини у 1526-1657 рр (PDF) (дис. … канд. іст. наук). с. 155—159.
• Nagy Iván. Perényi család // Magyarország családai : czimerekkel és nemzékrendi táblákkal. — Pest, 1862. — Т. IX. Paál család - Rottal család. — С. 226—237. (угор.)
• Novák A. A terebesi Perényi család története a 15. század közepéig. — Debrecen, 2020. — 289 с. (угор.)