YaChudo

Перелом кісток носа

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

Рентгенівський знімок зламаного носа.

Перелом носа — це перелом однієї чи обох носових кісток. Як виступаюча частина тіла, ніс вразливий до сильних ударів, і перелом його кісток є відносно поширеною травмою. Прямий удар зазвичай призводить до поперечного вигину носових кісток у нижній третині, також це часто також призводить до перелому хрящової носової перегородки. Більш сильний удар може пошкодити також сусідні кісткові структури (лобовий відросток верхньої щелепи, сльозова кістка, решітчаста кістка)[1].

Епідеміологія та причини

Переломи носа є доволі поширеними, складаючи близько 40 % серед усіх типів переломів кісток обличчя[1][2]. Найчастішими причинами є бійки, травми під час занять спортом, дорожньо-транспортні пригоди, а також падіння, особливо внаслідок втрати свідомості або порушення рівноваги у людей похилого віку[3]. Найчастіше ця травма трапляється у чоловіків віком у середньому 20 років[4].

Ознаки і симптоми

Перелом носа з носовою кровотечею (наслідок травми, отриманої під час гри в регбі).

Ознаки і симптоми перелому носа включають синці, набряк, підвищену чутливість, біль, деформацію та/або кровотечу з носа й носової області обличчя. Також може спостерігатися ускладнене дихання через ніс та синці навколо одного або обох очей. Зміщення кісткових фрагментів зазвичай чітко видно як впале перенісся або бічне відхилення носа («боксерський ніс»), хоча незначну зміну форми іноді може спочатку не бути видно через набряк.

Діагностика

Переломи носа зазвичай виявляються візуально та під час фізикального обстеження[1][5]. Для оцінки стану носової перегородки необхідний огляд внутрішньої частини носа (риноскопія). Пальпація носа може виявити краї перелому або визначити рухливість фрагментів.

Пріоритетним завданням при діагностиці є розрізнення простих переломів, обмежених носовими кістками (тип 1), від переломів, які також зачіпають інші кістки обличчя та/або носову перегородку (типи 2 та 3). При простих переломах типу 1 рентгенівські знімки додають до фізикального обстеження мало інформації. Однак якщо є підозра на інші травми обличчя, діагноз необхідно підтвердити за допомогою рентгенівських знімків або КТ[4].

Хоча лікування неускладненого перелому носових кісток не є терміновим (зазвичай достатньо направлення на спеціальне лікування протягом п'яти-семи днів), приблизно у 5 % випадків трапляється супутня травма, гематома носової перегородки, яка потребує термінового лікування, і на яку слід звертати увагу під час оцінки травми[3].

Лікування і прогноз

Незначним переломам носа можна дозволити загоїтися самостійно за умови відсутності значної косметичної деформації. Для полегшення дискомфорту під час процесу загоєння можна призначити знеболювальні препарати та холодний компрес[1]. Якщо часті носові кровотечі не зупиняються самі по собі, необхідна тампонада носа.

Якщо ніс серйозно деформований, можна спробувати ручне вирівнювання (тобто закриту репозицію), що зазвичай дає хороші результати. Репозицію в такий спосіб слід проводити дорослим не пізніше ніж через 10 днів після травми (тобто до загоєння кістки в неправильно зміщеному стані). У дітей загоєння кісток відбувається швидше, тому ручне вирівнювання в ідеалі слід проводити протягом 4 днів після травми. Травми, що зачіпають інші структури (типи 2 та 3), потребують хірургічного втручання[6].

Прогноз, як правило, хороший[7]. Стабілізація кістки після перелому потребує 3-5 тижнів, повне зрощення — 4-8 тижнів.

Примітки

  1. ↑ а б в г Das D, Salazar L (Квітень 2017). Maxillofacial Trauma: Managing Potentially Dangerous And Disfiguring Complex Injuries. Emergency Medicine Practice. 19 (4): 1—24. PMID 28362252.
  2. ↑ Fonseca RJ (2017). Oral and Maxillofacial Surgery - E-Book: 3-Volume Set (англ.) (вид. 3). Elsevier Health Sciences. ISBN 9780323444422.
  3. ↑ а б Bremke M, Gedeon H, Windfuhr JP, Werner JA, Sesterhenn AM (Листопад 2009). [Nasal bone fracture: etiology, diagnostics, treatment and complications]. Laryngo- Rhino- Otologie. 88 (11): 711—6. doi:10.1055/s-0029-1224106. PMID 19562655.
  4. ↑ а б Kühnel TS, Reichert TE (2015). Trauma of the midface. GMS Current Topics in Otorhinolaryngology, Head and Neck Surgery. 14: Doc06. doi:10.3205/cto000121. PMC 4702055. PMID 26770280.
  5. ↑ Nastri, A. L.; Gurney, B. (2016). Current concepts in midface fracture management. Current Opinion in Otolaryngology & Head and Neck Surgery. 24 (4): 368—375. doi:10.1097/moo.0000000000000267. PMID 27348349. S2CID 46767666.
  6. ↑ Mondin V, Rinaldo A, Ferlito A (Травень–червень 2005). Management of nasal bone fractures. American Journal of Otolaryngology. 26 (3): 181—5. doi:10.1016/j.amjoto.2004.11.006. PMID 15858774.
  7. ↑ Marston AP, O'Brien EK, Hamilton GS (Квітень 2017). Nasal Injuries in Sports. Clinics in Sports Medicine. 36 (2): 337—353. doi:10.1016/j.csm.2016.11.004. PMID 28314421.

Посилання

Класифікація

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).