Пено
Пено | |
|---|---|
 | |
| Координати 56°55′34″ пн. ш. 32°44′33″ сх. д. / 56.926111111111° пн. ш. 32.7425° сх. д. | |
| Країна | |
| Адмінодиниця | Q20659081?[1]  |
| Перша згадка | 1905 |
| Населення | 3359 осіб (2021)[3] |
| Часовий пояс | UTC+3 |
| Телефонний код | 48230 |
| Поштовий індекс | 172770 |
| GeoNames | 511592 |
  Пено Пено (Росія) | |
 | |
 Пено у Вікісховищі | |
Пе́но (рос. Пено) — селище міського типу (з 1930[4]) в Тверській області Росії.
Адміністративний центр Пенівського муніципального округу, до 2020 року Пенівського району, у складі якого утворював муніципальне утворення селище Пено зі статусом міського поселення як єдиний населений пункт у його складі[5].
Географія
Селище розташоване на річці Волга, її притоці річці Жукопа та озері Пено, за 242 км на захід від обласного центру. Залізнична станція на лінії Бологе — Полоцьк.
Історія
Виникло в 1906 році як пристанційне селище, що виросло поруч однойменного села. У 1911 році по сусідству із селищем Пено підприємець Сава Морозов заснував деревопереробне підприємство зі своїм селищем; пізніше обидва селища злилися, поглинувши також сусідні села Ізвєдово, Зуєво, Швецово, Бубново і Тіниці. 1 червня 1929 року селище Пено стало центром новоствореного Пенівського району[6].
Статус селища міського типу (робітниче селище) — з 1930 року[4].
У роки Великої Вітчизняної війни німецькі війська на кілька місяців зайняли селище. В околицях селища діяли партизанські загони. 23 листопада 1941 року в селищі біля залізничної водокачки (розташовувалася поруч вокзалу) німці після тортур розстріляли одного з організаторів партизанського руху, комсомолку Лізу Чайкіну, якій в 1942 році було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу[6].
Населення
| Рік | Населення | ±% |
|---|---|---|
| Пено | — |
| Рік | Населення | ±% |
|---|---|---|
| Пено | Графік | — |
Економіка
- Промисловість
Деревообробний комбінат (наступник підприємства, заснованого Савою Морозовим), ліспромгосп, підприємства з переробки сільськогосподарської продукції тощо. У теперішній час більшість з них або не функціонують, або функціонують в неповному обсязі. Є кілька приватних лісопилень.
- Зв'язок
Послуги фіксованого зв'язку надають: Тверська філія «Ростелеком», «Євразія Телеком Ру».
Послуги мобільного телефонного зв'язку надають стільникові оператори: МТС, Білайн, МегаФон і Tele2.
Визначні пам'ятки
У селищі знаходиться могила Лізи Чайкіної, а також її музей. Є меморіал військової слави[6].
У 2002 році в Пено був побудований дерев'яний храм Преподобного Сергія Радонезького[7].
Примітки
- ↑ а б ОКТМО. 179/2016. Центральний ФО
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Итоги Всероссийской переписи населения 2020 года (по состоянию на 1 октября 2021 года) — Росстат.
- ↑ а б СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1980 года) / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1980. — С. 133.(рос.)
- ↑ Закон Тверской области от 28 февраля 2005 года № 41-ЗО «Об установлении границ муниципальных образований, входящих в состав территории муниципального образования Тверской области „Пеновский район“, и наделении их статусом городского, сельского поселения»
- ↑ а б в Тверская область: посёлок Пено
- ↑ Пено — православные храмы Тверской земли. Процитовано 27 листопада 2020.
Джерела
- Пено (пос. гор. типа в Калининской обл.) // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
Посилання
- Пено. Энциклопедический справочник «Тверская область». Архів оригіналу за 27 листопада 2020.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 21 грудня 2012? (довідка) (рос.) - Церковь Сергия Радонежского в Пено. Народный каталог православной архитектуры. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. (рос.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).