Пенжина

Пенжина
62°28′21″ пн. ш. 165°08′12″ сх. д. / 62.472549° пн. ш. 165.136642° сх. д.
Витік	Колимське нагір'я
• координати	64°54′45″ пн. ш. 163°31′22″ сх. д. / 64.9125° пн. ш. 163.5227° сх. д.
• висота, м	738 м
Гирло	Охотське море
• координати	62°28′24″ пн. ш. 165°17′06″ сх. д. / 62.4733° пн. ш. 165.2849° сх. д.
• висота, м	0 м
Похил, м/км	1,04 м/км
Басейн	Охотське море→Тихий океан
Країни:	Росія[1]
Прирічкові країни:	Росія
Регіон	Камчатський край[1]
Довжина	713 км
Площа басейну:	73 500 км²
Середньорічний стік	680 м³/сек
Притоки:	Біла, Manilyd і Okland
Медіафайли у Вікісховищі

Пе́нжина — річка у Пенжинському районі Камчатського краю Російської Федерації. Довжина 713 км, площа басейну 73,5 тисяч км². Бере початок на Колимському нагір'ї, впадає в Пенжинську губу Охотського моря. Відкрита у 1651 році російським землепроходцем і полярним мореплавцем Михайлом Стадухіним^[2].

У верхній течії річка протікає в глибокій долині; нижче — по міжгірській улоговині. Живлення змішане — снігове і дощове. Середня витрата води близько 680 м³/сек. Замерзає в листопаді, скресає в травні — на початку червня. Лісосплав. Судноплавна.

Основні притоки: праві — Шайбовеєм, Кондирєва, Оклан; ліві — Аянка, Чорна, Біла.

• Пенжина // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1962. — Т. 3 : Милос — Союз ССР. — С. 222—223.;
• Пенжина // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Пенжина // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989. — С. 369.(рос.);
• И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Пенжина // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения», 2009. — С. 140. — ISBN 978-5-7133-1354-9. (рос.)