YaChudo

Пелесіт

Переглядів: 0. Оновлено 29.10.2026.

Пелесіт — тип фамільяра в малайському фольклорі.[1] Зазвичай це цвіркун, або зрідка коник. Термін буквально означає «зумер» від кореневого слова lesit, що означає дзижчати або свистіти, як комаха[2]. Його також називають Паласіком.

Характеристика

Віра в пелесіта сягає малайського анімізму,[3] що передував введенню монотеїзму. Загалом кажучи, пелесіт може належати лише жінці[4], і кажуть, що він був поширений у Кедаху. Чоловічим еквівалентом є інший спадковий дух, баджанг. Через подібність у фольклорі ці два поняття іноді плутають.

Існує два ритуали для отримання пелесіта, обидва з яких передбачають промовляння відповідних заклинань і відкушування язика мертвої дитини. Цей язик, якщо його зберігати належним чином з дотриманням відповідних ритуалів, і стає пелесітом.

Пелесіти атакують своїх жертв, проникаючи в рот людини хвостом. Людина, уражена пелесітом, буде божевільно захоплюватися кішками. Сам по собі пелесіт нічого іншого не робить. Однак він часто є улюбленцем іншого знайомого духа, полонга. Якщо пелесіт проникає в тіло людини і щебече, це означає, що він кличе полонга, який може звести жертву з розуму або знепритомнити. Шаман (бомох або дукун) лікує жертву, використовуючи спеціальне заклинання, а потім просить її розкрити свою «матір», тобто власника пелесіта. Жертва відповідає високим голосом, після чого шаман намагається змусити власника згадати її.

Коли пелесіт не використовується, його власник тримає його в пляшечці та регулярно годує або рисом з куркумою, або кров'ю, взятою з безіменного пальця[5] (відомою малайською мовою як «палець-привид»). Якщо власник бажає позбутися пелесіту, пляшку закопують.

У літературі та масовій культурі

  • У малайзійському комікс-серії «Кіджія» пелесіти — демонічні істоти, які є головними антагоністами серії.[6]

Див. також

Примітки

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).