Паша Христова
| Паша Христова | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 16 липня 1946 |
| Місце народження | Софія, Болгарія |
| Дата смерті | 21 грудня 1971 (25 років) |
| Місце смерті | Софія, Болгарія |
| Поховання | Центральний цвинтар Софії |
| Роки активності | з 1966 |
| Громадянство | |
| Професії | співачка |
| Співацький голос | сопрано |
| Інструменти | вокал, фортепіано і скрипка |
| Жанри | популярна музика |
| Членство | Q12289322? |
| Лейбли | Балкантон |
Парашкева (Паша) Христова Стефанова (нар. 16 липня 1946, Софія — пом. 21 грудня 1971, Софія) — болгарська естрадна співачка, популярна в 60-х і 70-х роках XX століття. Виконала такі відомі пісні, як «Одна болгарська роза» (болг. Една българска роза), «Повий, вітер» (болг. Повей, ветре), «Янтра» тощо.
Біографія
Парашкева Христова Стефанова народилася 1946 року в Софії в кварталі Княжева в сім'ї Христо і Любки Христових. Батьки розлучилися, коли їй було п'ять років, і Паша стала жити з батьком і його новою дружиною Цвєтаною, в той час як її брат Венци залишався з матір'ю. Батько зберігав доброзичливі стосунки з обома дружинами. Більш того, Паша і її брат Красимір відвідували дитячий сад, де працювала їхня мати.
Діти виховувалися бабусею з боку батька — Парашкевою. Саме вона з дитинства стала називати онуку Пашею, будучи прихильницею Паші Ангеліної — радянської стаханівки[1]. Смерть бабусі справила глибоке враження на Пашу: вони завжди спали разом, і одного разу, прокинувшись, дівчинка виявила бабусю мертвою.
Сучасники описували юну Пашу Христову як тиху і скромну дівчину. Отримавши середню освіту, вона стала працювати кресляркою на заводі з виробництва електрокарів «Балканкар». Одружилася з інженером Васілом Івановим, незабаром народила сина Мілена. Цей шлюб був невдалим, хоча й офіційно не розривався. Чоловік пішов з родини, син залишився з Пашею[2].
Одночасно з робітничою професією час Паша прослуховувалась як співачка для Болгарського національного радіо. Вона була прийнята, попри значну шепелявість (яка згодом була ліквідована хірургічним шляхом). Перший серйозний успіх прийшов до неї в 1968 році на II Міжнародному фестивалі молодіжної пісні в Сочі, де вона виграла перший приз і золоту медаль.
У 1968 році вона була прийнята в Софійський оркестр, з яким працювала до кінця життя. Незабаром Христова мала стосунки з Миколою «Фучо» Арабаджієвим: лідером Софійського оркестру, композитором, піаністом і кларнетистом.
Паша Христова гастролювала Болгарією, СРСР та іншими країнами, головним чином, Варшавського договору. У 1970 році вона виграла третій приз на міжнародному фестивалі «Золотий олень» в Брашові (Румунія). У 1971 році за підсумками фестивалю «Золотий Орфей» стала володаркою спеціальної премії. У тому ж році виборола перший приз на Міжнародному фестивалі пісні в Сопоті. Нарешті, її пісня «Біла пісня» (болг. Бяла песен) виграла болгарську «Мелодію року», однак у 1972 році, вже після її загибелі.
У грудні 1971 року Паша Христова з Софійським оркестром та іншими болгарськими артистами вилетіла з Софійського аеропорту до Алжиру на гастролі. У польоті літак несподівано став втрачати висоту, впав на землю і вибухнув. Христова та її друг Фучо загинули майже миттєво, оскільки сиділи безпосередньо далі всіх від хвоста літака. На момент смерті співачка була вагітна другою дитиною[3]. Точна причина авіакатастрофи досі невідома[4][5].
Пам'ять
У 1972 році радянська співачка Софія Ротару виконала пісню «Птах (болг. Птицата)», віддавши таким чином шану пам'яті талановитій співачці Паші Христовій. Також цю пісню виконує популярна болгарська співачка Лілі Іванова.
Примітки
- ↑ Музикални следи: Паша Христова. ТВ България. (2006)
- ↑ 60 червени рози за Паша. В. Стандарт, 16 Юли 2006 (in Bulgarian). Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 22 лютого 2011.
- ↑ Ани Немова: Убиха Паша Христова заради баща ми!. Архів оригіналу за 2 серпня 2012. Процитовано 22 лютого 2011.
- ↑ Заговор на генерали погубил Паша Христова. Архів оригіналу за 4 жовтня 2011. Процитовано 22 лютого 2011.
- ↑ Самолетната катастрофа, 21 декември 1971 г. Атентат?
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).