Паша Христова

Паша Христова
Основна інформація
Дата народження	16 липня 1946
Місце народження	Софія, Болгарія
Дата смерті	21 грудня 1971 (25 років)
Місце смерті	Софія, Болгарія
Поховання	Центральний цвинтар Софії
Роки активності	з 1966
Громадянство	Болгарія
Професії	співачка
Співацький голос	сопрано
Інструменти	вокал, фортепіано і скрипка
Жанри	популярна музика
Членство	Q12289322?
Лейбли	Балкантон

Парашкева (Паша) Христова Стефанова (нар. 16 липня 1946, Софія — пом. 21 грудня 1971, Софія) — болгарська естрадна співачка, популярна в 60-х і 70-х роках XX століття. Виконала такі відомі пісні, як «Одна болгарська роза» (болг. Една българска роза), «Повий, вітер» (болг. Повей, ветре), «Янтра» тощо.

Парашкева Христова Стефанова народилася 1946 року в Софії в кварталі Княжева в сім'ї Христо і Любки Христових. Батьки розлучилися, коли їй було п'ять років, і Паша стала жити з батьком і його новою дружиною Цвєтаною, в той час як її брат Венци залишався з матір'ю. Батько зберігав доброзичливі стосунки з обома дружинами. Більш того, Паша і її брат Красимір відвідували дитячий сад, де працювала їхня мати.

Діти виховувалися бабусею з боку батька — Парашкевою. Саме вона з дитинства стала називати онуку Пашею, будучи прихильницею Паші Ангеліної — радянської стаханівки^[1]. Смерть бабусі справила глибоке враження на Пашу: вони завжди спали разом, і одного разу, прокинувшись, дівчинка виявила бабусю мертвою.

Сучасники описували юну Пашу Христову як тиху і скромну дівчину. Отримавши середню освіту, вона стала працювати кресляркою на заводі з виробництва електрокарів «Балканкар». Одружилася з інженером Васілом Івановим, незабаром народила сина Мілена. Цей шлюб був невдалим, хоча й офіційно не розривався. Чоловік пішов з родини, син залишився з Пашею^[2].

Одночасно з робітничою професією час Паша прослуховувалась як співачка для Болгарського національного радіо. Вона була прийнята, попри значну шепелявість (яка згодом була ліквідована хірургічним шляхом). Перший серйозний успіх прийшов до неї в 1968 році на II Міжнародному фестивалі молодіжної пісні в Сочі, де вона виграла перший приз і золоту медаль.

У 1968 році вона була прийнята в Софійський оркестр, з яким працювала до кінця життя. Незабаром Христова мала стосунки з Миколою «Фучо» Арабаджієвим: лідером Софійського оркестру, композитором, піаністом і кларнетистом.

Паша Христова гастролювала Болгарією, СРСР та іншими країнами, головним чином, Варшавського договору. У 1970 році вона виграла третій приз на міжнародному фестивалі «Золотий олень» в Брашові (Румунія). У 1971 році за підсумками фестивалю «Золотий Орфей» стала володаркою спеціальної премії. У тому ж році виборола перший приз на Міжнародному фестивалі пісні в Сопоті. Нарешті, її пісня «Біла пісня» (болг. Бяла песен) виграла болгарську «Мелодію року», однак у 1972 році, вже після її загибелі.

У грудні 1971 року Паша Христова з Софійським оркестром та іншими болгарськими артистами вилетіла з Софійського аеропорту до Алжиру на гастролі. У польоті літак несподівано став втрачати висоту, впав на землю і вибухнув. Христова та її друг Фучо загинули майже миттєво, оскільки сиділи безпосередньо далі всіх від хвоста літака. На момент смерті співачка була вагітна другою дитиною^[3]. Точна причина авіакатастрофи досі невідома^[4][5].

У 1972 році радянська співачка Софія Ротару виконала пісню «Птах (болг. Птицата)», віддавши таким чином шану пам'яті талановитій співачці Паші Христовій. Також цю пісню виконує популярна болгарська співачка Лілі Іванова.

• Радіо Болгарія: Здравко Петров. «Одна болгарська роза» — згадаймо яскравий талант Паші Христової (5 березня 2012)