YaChudo

Паулу Лемінскі

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Паулу Лемінскі
Графіті з Лемінскі в Куритибі
Народився24 серпня 1944[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Куритиба, Бразилія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер7 червня 1989[1][2][3] (44 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Куритиба, Бразилія Редагувати інформацію у Вікіданих
·цироз печінки Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Бразилія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, письменник, перекладач, професор, композитор, журналіст, дзюдоїст, біограф, літературний критик Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьпереклади з французькоїd[4], переклади з англійськоїd[4], поезія[4], літературна критика[4] і біографія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпортугальська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрфігурний вірш і хайку Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusDistraídos Venceremosd і Catataud Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зAlice Ruizd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти (3[5] Редагувати інформацію у Вікіданих)Estrela Ruiz Leminskid[5], Áurea Leminskid[5] і Miguel Ângelo Leminskid[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден «За заслуги в культурі»

Па́улу Лемі́нскі Фі́лью (порт. Paulo Leminski Filho; 24 серпня 1944 Редагувати інформацію у Вікіданих, Куритиба Редагувати інформацію у Вікіданих — 7 червня 1989 Редагувати інформацію у Вікіданих, Куритиба Редагувати інформацію у Вікіданих) — бразильський письменник, перекладач, громадський діяч. Займався літературною критикою, журналістикою, був професійним дзюдоїстом[6][7][8]. Його творчість відзначається авангардизмом й експериментальністю, інтенсивним використанням каламбурів, жартів і сленгу[9]. Писав фігурні вірші, а також коротку ліричну поезію, натхнену хайку[10]. Володів французькою, англійською, іспанською, японською, латинською і грецькою мовою[11].

Життєпис

Паулу Лемінскі народився в Куритибі, штат Парана, 1944 року. Батько Паулу, Паулу Лемінскі – старший, був етнічним поляком, а мати, Ауреа Перейра Мендес, мала португальські, афробразильські й індіанські корені[12][13]. У чотирнадцятирічному віці вчився в сан-паульському монастирі Сан-Бенту протягом року. Там Лемінскі вивчав латину, теологію, філософію і класичну літературу. Лемінскі хотів стати монахом, наперекір бажанням батька, котрий прагнув, аби син пішов його солдатськими слідами. У 19 років Паулу остаточно відмовився від релігійної професії[12][13].

Під час Першого Конгресу бразильської експериментальної поезії у Бело-Оризонті, Мінас-Жерайс, Лемінскі зустрів Аролду ді Кампуса, який став його добрим другом і суттєво вплинув на його творчість[12][13][14].

1964 року Лемінскі опублікував свої перші вірші у мистецькому журналі «Інвенсан» (порт. Invenção — винахід, відкриття), який заснував його брат Аугусту разом з Десіу Піґнатарі й Аролду ді Кампусом[12][6]. У 1965-му Паулу, попри те, що не здобував вищої освіти, став учителем історії та художнього письма[12][13]. Спосіб учителювання, який використовував Лемінскі, сильно прославив його в Куритибі[14]. Про свій досвід як учителя Паулу написав книгу «Catatau»[12].

У 1970 публікувався в різноманітних журналах, зокрема Qorpo Estranho, Muda Código і Raposa[6][8]. Наприкінці 1970-х Лемінскі, разом зі своєю дружиною Алісі Руїз, писав сюжети для еротичних коміксів, які публікувалися у куритибському видавництві «Ґрафіпар». Іллюстрації до них малювали Клаудіу Сету, Жуліу Шимамоту, Флавіу Колін та інші[15].

В останні роки, разом з Руїз, працював над поетичною збіркою «La vie en close» (з французької — Життя в ув'язненні), яку було видано після його смерті 1991 року[джерело?].

Помер 7 червня 1989 від цирозу печінки[6][8], що мучив його роками[12].

Громадянська позиція

Лемінскі був троцькістом і діяв спільно з «Організацією соціалістів-інтернаціоналістів» (порт. Organização Socialista Internacionalista), що працювала підпільно в умовах військової диктатури. У вірші, присвяченому організації «Лібелу» (порт. Libelu: Liberdade e Luta, досл. «Свобода і боротьба»), сформованою в Університеті Сан-Паулу для протидії диктатурі, Лемінскі написав, що троцькісти «були тими, кого не зіпсувала влада» (порт. ...aqueles que o poder não corrompeu)[16].

Приватне життя

1963 року Лемінскі одружився з Нейвою Марією ді Соузою, пластичною мисткинею. 1968-го пара розійшлася[13].

У 1968 Лемінску одружився вдруге, цього разу з поетесою Алісі Руїз. Вони мали трьох дітей: Міґеля Анґелу (що передчасно помер від лімфоми), Аурею Алісі й Естрелу Лемінскі — поетесу, художницю й музику[13]. У 1988 році, після 20 років шлюбу, Лемінскі й Руїз розлучилися[17].

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1035387530 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Itaú Cultural Enciclopédia Itaú Cultural — São Paulo: Itaú Cultural, 2001. — ISBN 978-85-7979-060-7
  3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ а б в г д http://pauloleminski.com/
  6. ↑ а б в г Cultural, Instituto Itaú. Paulo Leminski. Enciclopédia Itaú Cultural. Процитовано 14 квітня 2026.
  7. ↑ PAULO LEMINSKI (Gonçalves Viana). Espaço literário. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 14 квітня 2026.
  8. ↑ а б в Paulo Leminski – Memorias da Ditadura (pt-BR) . Процитовано 14 квітня 2026.
  9. ↑ Biografia de Paulo Leminski - eBiografia. eBiografia (pt-br) . Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 14 квітня 2026.
  10. ↑ Paulo Leminski: Biography and Poems | Brazilian Poetry. www.brazilianpoetry.com. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 14 квітня 2026.
  11. ↑ Rossi, Marina (6 березня 2015). Leminski-se. El País Brasil (pt-br) . Процитовано 14 квітня 2026.
  12. ↑ а б в г д е ж Cultural, Instituto Itaú. Paulo Leminski. Enciclopédia Itaú Cultural. Процитовано 14 квітня 2026.
  13. ↑ а б в г д е PAULO LEMINSKI (Gonçalves Viana). Espaço literário. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 14 квітня 2026.
  14. ↑ а б Mello, Cláudio José de Almeida (1 липня 2014). O legado de Paulo Leminski e seu lugar na tradição literária brasileira. O Eixo e a Roda: Revista de Literatura Brasileira. 23 (1): 97—113. doi:10.17851/2358-9787.23.1.97-113. ISSN 2358-9787.
  15. ↑ Livro reúne HQs eróticas de Alice Ruiz e Paulo Leminski feitas na ditadura - 31/10/2015 - Ilustrada - Folha de S.Paulo. www1.folha.uol.com.br. Архів оригіналу за 31 жовтня 2015. Процитовано 14 квітня 2026.
  16. ↑ Zaccaro, Nathalia (29 вересня 2020). Abaixo a ditadura: documentário resgata história da Libelu -. Trip | Conteúdo que transforma (pt-BR) . Процитовано 14 квітня 2026.
  17. ↑ Cultural, Instituto Itaú. Alice Ruiz. Enciclopédia Itaú Cultural. Процитовано 14 квітня 2026.

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).