Патмос

Патмос
грец. Πάτμος
Монастир Іоанна Богослова на Патмосі
Карта
Географія
37°19′ пн. ш. 26°30′ сх. д. / 37.317° пн. ш. 26.500° сх. д.
Місцерозташування	Егейське море
Акваторія	Icarian Sead
Група островів	Додеканес
Площа	34.05  км²
Найвища точка	269 м
Країна
Греція
Регіон	Південні Егейські острови
Адм. одиниця	Додеканес
Населення	3 044 (2001)
Вебсайт	www.patmos.gr
Патмос Патмос (Греція)
Патмос у Вікісховищі

Па́тмос (грец. Πάτμος) — один з островів Додеканесу у Греції, в Егейському морі, пов'язаний з ім'ям Івана Євангеліста. На території острова знаходиться монастир Іоанна Богослова, побудований візантійцями навколо печери, що наразі в Греції вважається другим за значенням після Святої Гори Афон.

Населення острова, згідно з останнім переписом (2021), становило 3 283 особи. Завдяки статусу об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО, Патмос залучає релігійних паломників та елітний культурний туризм. Це дає змогу місцевим жителям залишатися на острові цілий рік, утримуючи демографічний баланс..^[1][2]

• Монастир Іоанна Богослова
• Печера Апокаліпсиса

Святий Іван Богослов, бувши засланим на Патмос за проповідництво християнства, написав «Апокаліпсис». Апостола Івана намагалися отруїти, та отрута не діяла; кинули в казан з киплячою олією — вижив; заслали на острів Патмос, де він написав «Об'явлення» (грецькою «Апокаліпсис»), що є останньою книгою Святого Письма Нового Заповіту. За цісаря Нерви Іван вийшов на свободу, повернувся в Ефес, де коло року 100 помер у столітньому віці.

Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа. Об'явлення 1:9

• Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
• Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
• Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)