Пасіки (Львів)
| Пасіки Львів | ||||
 Вулиця Пасічна | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| Країна |
 Україна  | |||
| Район | Сихівський, Личаківський | |||
| Адмінодиниця |
Сихівський район | |||
| Головні вулиці | Пасічна | |||
| Парки | Личаківський, Погулянка | |||
Па́сіки — місцевість у Сихівському та Личаківському районах міста Львова, що розкинулася поблизу сучасної вулиці Пасічної.
Назва
Від традиційного місця львівських пасік, що були розташовані на цих землях. Їх заклали львівські міщанські родини Шимоновичів та Бернатовичів в цих околицях у XVI столітті.
Історія
У XVI столітті львівські міщанські родини Шимоновичів та Бернатовичів заклали в цих околицях свої пасіки. У XX столітті вже розрізняли Пасіки Личаківські (вздовж нинішньої вул. Пасічної), що належали до маєтностей вірменських Бенедиктинок, Пасіки Галицькі (в околицях теперішньої вул. Джорджа Вашингтона) та Пасіки Міські (в околицях вулиці Пимоненка). Ці поселення були забудовані садибами львівських передміщан, що займалися переважно городництвом і, традиційно, бджільництвом. На початку XX століття на Пасіках Галицьких, біля парку Погулянка, збудували великі цегельні, що належали Іпотечному банку[1], до яких проклали залізничну колію від станції Персенківка.
В будинку на вул. Пасіки Галицькі, 18а у міжвоєнний період працювала міська мішана школа імені Святого Миколая (директор Ян Гонсьор)[2].
На Пасіках Личаківських, поблизу парку у 1914—1915 роках ховали російських вояків, що загинули в битвах Першої світової війни чи померли у львівських шпиталях. Через близькість піщаних кар'єрів виникла небезпека для існування цвинтаря, тому у 1935—1936 роках останки ексгумовано і перенесено на австрійський військовий цвинтар (частина Личаківського).
Під час німецької окупації, 4 червня 1942 року в гетто на Пасіках Личаківських розстріляна польська письменниця, громадська активістка, депутат до Народних зборів Західної України Галина Ґурська[3][4][5].
У радянський час частину плато колишнього цвинтаря знесено. На цьому місці влаштовано стадіон спорткомплексу львівського національного університету імені Івана Франка. У 1952 році на решті території колишнього цвинтаря було споруджено новий меморіальний військовий комплекс «Пагорб Слави», де поховані декілька тисяч військовиків радянської армії[6][7]. Протягом 2022—2025 років меморіальний комплекс «Пагорб Слави»ь був демонтований, а також тут проведена ексгумація радянських поховань. Усі знайдені тлінні рештки та надмогильні плити перенесли на спеціально визначене місце на Голосківському цвинтарі[8]. За рішенням Львівської міської ради колишній Пагорб слави став Полем почесних поховань № 87 Личаківського цвинтаря[9].
У 1957—1960 роках територію вздовж вул. Пасічної, між вулицями Медової печери та Китайською, забудували малоповерховими будинками за типовими проєктами. У 1960—1980-х роках вул. Пасічна (тодішня назва — проспект Ленінського Комсомолу) та вул. Батальна (тепер вулиця Джорджа Вашингтона) була забудована багатоповерховими стандартними будинками, серед яких виділяється 16-поверхова будівля з монолітного залізобетону (вул. Пасічна, 104). Неподалік завершене спорудження церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці (архітектор В. Смерека). З міжвоєнного періоду на вул. Пасічній збереглося кілька вілл та оригінальна водонапірна вежа, споруджена за проєктом Вітольда Мінкевича.
Важливі споруди
Примітки
- ↑ Львівські вулиці і кам'яниці, 2008, с. 333.
- ↑ Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol z informatorem m. stoł. Warszawy, województwa krakowskiego, pomorskiego, poznańskiego i śląskiego: rocznik 1935/1936. — Kraków, 1936. — S. 127. (пол.)
- ↑ Клювак В. З історії Львівського обласного радіо та радіожурналістики у 20-х—70-х роках XX століття (за матеріалами Державного архіву Львівської області) / ред. В. В. Лизанчук // Теле- та радіожурналістика. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2011. — Вип. 10. — С. 279.
- ↑ Анна Котiченко Галина Гурська: (не)забута постать літературного Львова // Przegląd Środkowo-Wschodni. — nr 6. — 2021. — S. 241—254. — ISSN 2543-618X.
- ↑ С. О. Плахотнюк. Ґурська Галина // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.
- ↑ Шишка О. В. Від Личакова до Погулянки // Галицька брама. — 1999. — № 7 (55). — С. 16.
- ↑ Личаківське передмістя}, 2013, с. 323.
- ↑ Наталія Вареник (27 травня 2025). У Львові повалили колони на вході до «Пагорба слави». Відео. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». Архів оригіналу за 27 травня 2025. Процитовано 18 червня 2026.
- ↑ Пресслужба ЛМР (19 листопада 2025). Поховання Захисників України продовжать на новому Полі почесних поховань на вул. Пасічній (відео). city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 18 червня 2026.
Джерела
- Мельник І., Загайська Р. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова / Ігор Мельник, Роксоляна Загайська. — Видання друге, змінене і доповнене. — Львів : Центр Європи, 2013. — С. 323. — (Львівські вулиці і кам'яниці; 4/4) — 400 прим. — ISBN 978-966-464-002-9.
- Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 39, 322, 333. — 2000 прим. — ISBN 978-966-7022-79-2.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).