Паскоє Примович
| Паскоє Примович | |
|---|---|
| серб. Паскоје Примовић хорв. Paskoje Primović Latiničić італ. Pasqualis de Primo | |
| Народився | 1565  Дубровник, Рагузька республіка |
| Помер | 1619 |
| Діяльність | поет, поет-пісняр |
| Знання мов | сербська |
Паскоє Примович (Латиничич) (серб. Паскоје Примовић; хорв. Paskoje Primović Latiničić; італ. Pasqualis de Primo; близько 1565—1619) — поет з Дубровника, один з перших представників літературного бароко в Далмації[1].
Життєпис
Народився в Рагузі в родині спадкових службовців міського урядування. Як і його предки, провів життя на відносно скромних посадах у канцеляріях Рагузької республіки. Постійно потерпав від злиднів, марно намагаючись покращити своє матеріальне становище. Рано втратив єдиного сина, з яким перервався рід Примовичів[1].
Творчість
Поезія Паскоє Примовича мала значний успіх серед його сучасників. Водночас велика частина його літературної спадщини залишилася неопублікованою, зберігаючись у рукописах. Серед невиданого — натхненні та легкі ліричні вірші, сповнені жартівливості, присвячені актуальним подіям. До них належать також гострі сатири, натхненні місцевим патріотизмом Рагузи, спрямовані проти сусідів — жителів острова Корчула і міста Котор[1].
Примович створював поетичні переспіви церковних гімнів і молитов. Одним із таких творів є переклад похоронної пісні «Dies irae», опублікований у виданні «Духовне дзеркало» (хорв. Zrcalo duhovnom, 1614)[2].
У літературній історії Примович відомий завдяки поемі «Пісня про втілення вічного слова та про народження Діви» (хорв. Pjesan od upućenja riječi vječne i od poroda Djevičkoga, 1614). Це переспів епосу Якопо Саннадзаро «Про народження Діви» (лат. De partu Virginis, 1526). Він також створив мелодраму «Еврідіче» (хорв. Euridiče, 1617) — переклад лібрето Оттавіо Рінучині «Еврідіче» (італ. Euridice). Переклад Примовича став першим перекладом італійського оперного лібрето на іноземну мову. Існують свідчення, що цей переклад, частково заснований на партитурі Джуліо Каччіні, призначався як основа для живої театрально-музичної постановки в Рагузі[2].
Збереглася гумористично-глузлива збірка Паскоїя Примовича під назвою «Фіоки» (хорв. Fioke). У ній автор висміював сучасників, пародіюючи петраркістські вирази та поетичні традиції.[2] Він вважається засновником цього унікального жанру жартівливих ліричних віршів. Етимологія слова «фіока» залишається дискусійною. Деякі дослідники пов'язують його з рагузьким діалектним виразом, що означає «жартувати» чи «насміхатися». Інші вчені вважають, що термін походить від акровірша, який є обов'язковим елементом цих творів. Такий акровірш часто містить скорочену форму жіночого імені Філомена[1].
Фіоки Паскоє Примовича вирізняються невимушеністю та елегантністю. Вони черпають натхнення з повсякденного життя Рагузи. У цих віршах часто зустрічаються елементи місцевого сленгу, діалектні слова та локалізми. Вони яскраво передають живу розмовну мову вулиць тієї епохи[1].
Примітки
- ↑ а б в г д Ваксмахер, Моріс, ред. (1977). Европейская поэзия XVII века [Європейська поезія XVII століття]. Библиотека Всемирной Литературы (російською) . Т. 41. Москва: Художественная литература. с. 807—808.
- ↑ а б в Брозович, Далібор; Ковачек, Август; Равлич, Славен (ред.). Primović Latiničić, Paskoje. Hrvatska enciklopedija (хор.). Лексикографічний інститут імені Мирослава Крлежі. Процитовано 11 листопада 2025.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).