Паскаль Орі

Паскаль Орі
фр. Pascal Ory
Народився	31 липня 1948[1] (78 років)  Фужер[2]
Країна	Франція
Місце проживання	Франція
Діяльність	історик
Галузь	соціальна історія[3]
Alma mater	Émile Zola school in Rennesd[4] і Університет Париж X Нантер (1990)[5][6]
Науковий ступінь	доктор[6] (1990)
Науковий керівник	Рене Ремон[6]
Вчителі	Жан Делюмо
Відомі учні	Софі де Клозе
Знання мов	французька[7][3][8]
Заклад	Higher School of Ward, Університет Париж X Нантер, UVSQ, Університет Париж I Пантеон-Сорбонна і Інститут політичних досліджень
Членство	Колеж патафізики[9], Haut comité des commémorations nationalesd (2018), Французька академія[10], Conseil permanent des écrivainsd, Q130758335? і Q131399656?
Посада	президент, голова і Member of the Académie françaised
Батько	Q141500227?
Мати	Q141500236?
У шлюбі з	Q141497596?[11]
Діти	Ariane Ory-Saald
Нагороди	Гран-прі Гобераd (2018)
IMDb	ID 2043572
Медіафайли у Вікісховищі

Паска́ль Орі́ (фр. Pascal Ory; 31 липня 1948, Фужер) — французький історик, член Французької академії (з 2021 року).

Народився в 1948 році в місті Фужер (департамент Іль та Вілен регіону Бретань), учень Жана Делюмо та Рене Ремона . Почесний професор новітньої історії Університету Париж I Пантеон-Сорбонна^[12].

Розпочав наукову кар'єру за підтримки Фонду Тьєра (отримував стипендію з 1973 до 1976 року) у Національному центрі наукових досліджень. У 1976—1979 роках викладав у колежі, у 1979—1998 та з 2005 року — у паризькому Інституті політичних досліджень. З 1979 до 1991 — в Університеті Західний Париж — Нантер-ла-Дефанс, з 1987 до 1992 — в Національному інституті східних мов і культур та в Університеті Париж-Дофін, в 1991—1998 роках був професором Університету Версаль/Сен-Кантен-ан-Івлін . З 1995 викладає у Вищій школі соціальних наук, з 1997 року — в Університеті Париж I Сорбонна^[13].

У 2018 році удостоєний Великої премії Гобера^[14] .

4 березня 2021 обраний до Французької академії на місце, що залишалося вакантним після смерті Франсуа Веєргана^[15].

• Les Collaborateurs, 1940—1945, Paris, Éditions du Seuil, coll. Points. Histoire "(no 43), 1980 (1re éd. 1977), VI-331 p. (ISBN 2-02-005427-2)
• La France allemande (1933—1945), Paris, Gallimard, coll. «Archives» (no 67), 1977, 274 p.
• Le Petit Nazi illustré, Париж, Albatros, coll. «Histoires / Imaginaires», 1979, 122 p.
• Les Expositions universelles de Paris: Panorama raisonné, avec des aperçus nouveaux et des illustrations des meilleurs auteurs, Paris, Ramsay, coll. «Les Nostalgies», 1982, 157 p.
• L'Entre-deux-mai: Histoire culturelle de la France (Mai 1968-Mai 1981), Paris, Le Seuil, 1983, 287 p.
• L'Anarchisme de droite ou du mépris considéré comme une morale, le tout assorti de réflexions plus générales, Paris, Bernard Grasset, 1985, 289 p.
• 1889 : L'Expo universelle, Bruxelles, Complexe, coll. «Mémoire des siècles» (no 210), 1989, 153 p.
• Une nation pour mémoire : 1889, 1939, 1989, trois jubilés révolutionnaires, Paris, Presses de la Fondation Nationale des sciences politiques, 1992, 282 p.
• L'Aventure culturelle française. 1945—1989, Paris, Flammarion, 1989, 241 p. (ISBN 9782080660756)
• La Belle Illusion: Culture et Politique sous le signe du Front populaire (1935—1938), Paris, Plon, coll. «Civilisation et mentalités», 1994, 1033 p.
• Le Discours gastronomique français: Des origines à nos jours, Paris, Gallimard, coll. «Archives» (no 105), 1998, 203 p.
• L'Europe ? L'Europe. Saint-Simon, Moses Hess, Victor Hugo … (anthologie commentée), Paris, Omnibus, 900 p., 1998
• Du fascisme, Paris, Perrin, 2003, 293 p. (ISBN 2-262-01980-0) ; éd. revue et augmentée, Perrin, coll. «Tempus», 374 p., 2010
• L'Histoire culturelle, Paris, PUF, 128 p., 2004
• Le Palais de Chaillot, Les grands témoins de l'architecture, editions de la Cité de l'architecture et du patrimoine/Aristéas/Actes Sud, 2006
• Goscinny (1926—1977): La Liberté d'en rire, Paris, Perrin, 2007, 307 p.
• L'Invention du bronzage: Essai d'une histoire culturelle, Paris, Complexe, 2008, 135 p.
• La Culture comme aventure: Treize exercices d'histoire culturelle, Paris, Complexe, 2008, 302 p.
• Grande encyclopédie du presque rien, Éditions des Busclats, 2010, 128 p. (ISBN 9782361660031)
• Vie de Damoclès: Fragments, Éditions des Busclats, 2012, 144 p.
• Ce que dit Charlie: treize leçons d'histoire, Paris, Gallimard, 2016, 248 p. (ISBN 978-2-07-011433-7)
• Jouir comme une sainte et autres voluptés, Paris, Mercure de France, 2017, 184 p.
• Peuple Souverain. De la révolution populaire à la radicalité populiste. Collection Le Débat, Gallimard, Жовтень 2017 року.
• Qu'est-ce qu'une nation ? Une histoire mondiale, Gallimard, 2020

• Pascal Ory (фр.). franceculture.fr. Процитовано 27 березня 2021.