Пареміографія

Пареміогра́фія (від грец. παροιμία - прислів'я, приказка та грец. γράφειν - пишу) — розділ фольклористики, що займається збиранням, систематизацією та друком паремій (приказок та прислів'їв). Пареміографія невіддільна від пареміології — «приказкознавства», яка займається мовним та структурним аналізом паремій.

Пареміографія відома з прадавніх часів. Перші пареміографічні записи приписують Аристотелю. Першим пареміографічним виданням вважається «Adagia» — збірка античних приказок, видана Еразмом Роттердамським близько 1500 року.^[1]

• Пареміологія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 184.
• Пареміографія // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 378. — ISBN 978-966-439-921-7.
• Пареміологія або Приказкознавство // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 397. — 634 с.