Паральдегід
Паральдегід — циклічний тример ацетальдегіда.[1] Органічна сполука, безколірна рідина, що розчиняється у воді та органічних розчинниках. Повільно окиснюється на відкритому повітрі, набуваючи коричневого кольору і виділяючи запах оцтової кислоти. Швидко реагує з більшістю видів пластику та гуми.
Паральдегід вперше описав 1835 року німецький хімік Юстус Лібіх. Формулу визначив 1838 року Герман Фелінґ, а вперше синтезував 1848 року Валентин Герман Вайденбуш (обоє — студенти Лібіха).[2]
Використовують у промисловості (наприклад, як розчинник, консервант і у виробництві пластмас) та медицині (наприклад, як заспокійливий та протисудомний засіб).
Історія
Паральдегід вперше був описаний у 1835 році Юліусом фон Лібіхом і синтезований у 1848 році Г. Вайденбушем. Однак, згодом минуло 35 років, перш ніж він був введений у клінічну практику у 1883 році Вінченцо Червелло (Vincenzo Cervello). Впровадження паральдегіду мало успіх. Речовина широко використовувалася протягом багатьох років, зокрема в психіатричних лікарнях. Однак до середини 1950-х років її використання майже повністю обмежилося контролем та лікуванням симптомів абстиненції у алкоголіків (Lehmann and Ban 1970).[3]
Примітки
- ↑ Wankhede, N N; Wankhede, D S; Lande, M K; Arbad, B R (Березень 2006). Densities and ultrasonic velocities of binary mixtures of 2,4,6-trimethyl-1,3,5-trioxane + n-alcohols at 298.15, 303.15 and 308.15 K (PDF). Indian Journal of Chemical Technology. 13 (2): 149—155.
- ↑ Weidenbusch, H. (1848) "Ueber einige Producte der Einwirkung von Alkalien und Säuren auf den Aldehyd" (On some products of the reaction of alkalies and acids with acetaldehyde), Annalen der Chemie, 66 : 152-165; see pp. 155–158.
- ↑ Educational Series 2. Bulletin 5. Vignette 2: Sedatives in the second part of the 19th century. inhn.org. Процитовано 15 жовтня 2026.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Паральдегід
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).