Памела Янг

Памела Янг
Народилася	1930-ті
Країна	Нова Зеландія
Діяльність	письменниця, біологиня
Alma mater	Університет Отаго
Медіафайли у Вікісховищі

Памела Маргарет Янг (до шлюбу Роулінсон) — новозеландська науковиця, перша новозеландська жінка, яка жила та працювала в Антарктиді^[1]. У 1969–70 роках працювала на мисі Берд (на північному кінці острова Росса) польовою асистенткою свого чоловіка Евана, біолога, і була серед перших шести жінок, які здійснили політ на Південний полюс^[2]. Написала книгу про свою подорож Літо пінгвінів або рідкісний птах в Антарктиді^[3]. На її честь названі гори Янг в Антарктиді (координати 81,2333333° пд.ш., 158,7° сх.д.)^[4].

Донька Карен Сесілії Роулінсон (до шлюбу Лайдерс) та Артура Філда Роулінсона^[5]. Навчалася в Університеті Отаго та здобула ступінь бакалавра в 1958 році^[6][2]. У 1959 році одружилася з Еваном Камероном Янгом, викладачем зоології Кентерберійського університету^[3][5]. Чоловік вперше відвідав Антарктиду в сезон 1959/60 років, щоб працювати на мисі Ройдс, тоді як Памела провела літо, працюючи на фабриці^[3].

Янги кілька років прожили в Англії, перш ніж повернутися до Крайстчерча, а чоловік, знову працюючи в Кентерберійському університеті, здійснив ще чотири поїздки до Антарктиди^[3].

Лише невелика кількість новозеландців побувала в Антарктиді на той час. «Кількість СДА (Старих дослідників Антарктики) залишалася невеликою та таємничою. Антарктична програма Нової Зеландії тоді була прерогативою невеликих груп департаменту наукових та промислових досліджень DSIR, а університети лише починали усвідомлювати можливості для досліджень. Континент залишався невідвідуваним, окрім невеликої, привілейованої жменьки людей^[7].

У 1965 році адмірал Джеймс Ріді висловив своє відоме визначення Антарктиди як білого мирного континенту без жінок (the womanless white continent of peace)^[2], але ставлення поступово змінювалося. Чоловік сказав Памелі, що «американці цього року прагнуть взяти дівчат… тому було б справедливо з нашого боку відправити одну новозеландку»^[3].

Памела Янг приєдналася до чоловіка як його польова асистентка на мисі Берд під час його шостої подорожі. Вона не була першою новозеландкою в Антарктиді (це була зоологиня Марі Дарбі, яка відвідала Антарктиду в січні 1968 року^[2]), але вона була першою, хто жила і працювала там як член дослідницької групи, хоча й не мала наукової освіти. Її називали Першою леді бази Скотт, коли її вибір було оголошено в червні 1969 року^[4].

Присутність навіть однієї жінки вимагала додаткового планування обладнання, проживання та санвузлів. Lane Walker Rudkin, місцевий виробник одягу, подарував їй вовняні светри та лижні штани, а також «дві пари спеціальних кальсонів з найтоншої кремово-білої вовни», щоб їй не довелося носити чоловічі^[3].

У листопаді 1969 року Памела та Еван Янг перелетіли на Starlifter з Крайстчерча до Вільямс Філд, а потім на Snotrack до бази Скотт^[3]. Вони провели десять тижнів, живучи та працюючи з невеликою командою на мисі Берд. 17 січня 1970 року вони зробили останній підрахунок пінгвінів і повернулися додому на базу Скотт.

У 1971 році Памела Янг із чоловіком та двома дітьми жили у Західному Самоа, де він проводив дослідження жука-носорога, шкідника кокосової пальми. В той самий час була опублікована її книга Літо пінгвінів. У 1972 році родина повернулася до Нової Зеландії, коли чоловіка було призначено на посаду завідувача кафедри зоології в Оклендському університеті^[2]. Памела Янг була вчителькою в Епсомській гімназії для дівчат^[4].

У 2017 році Памела Янг була обрана до 150 жінок у 150 словах Королівського товариства Те Апарангі, що відзначає внесок жінок у знання Нової Зеландії^[1].