YaChudo

Павло IV (патріарх Константинопольський)

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Святий Павло.
Павло IV Новий
Патріарх Константинопольський
20 або 23 лютого 780[1] — 31 серпня 784
Попередник: Микита I
Наступник: Тарасій
 
Діяльність: церковний діяч
Народження: точна дата невідома
Смерть: після 31 серпня 784; точна дата непевна[1]

CMNS: Павло IV у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Павло IV Новий (грец. Παῦλος; помер після 31 серпня 784 року) — константинопольський патріарх у 780—784 роках, родом із Кіпру. Прийняв кафедру за іконоборчого імператора Лева IV, а наприкінці служіння зрікся її та висловився за соборне розв’язання суперечки про ікони. Його вшановують у православній та греко-католицькій традиціях.[2][1][3][4]

Життєпис

Павло походив із Саламіна, також відомого як Констанція, на острові Кіпр. Феофан Сповідник, автор «Хронографії» початку IX століття, називає його читцем; у короткому каталозі патріарха Никифора I він названий дияконом. На кафедрі Павло замінив Микиту I в лютому 780 року.[2][1]

Павло прийняв іконоборче сповідання, необхідне тоді для вступу на кафедру. Пізніша іконошанувальницька традиція представляла цю згоду як вимушену: Феофан стверджував, що Павло опирався обранню й особисто не поділяв ворожості до образів. Сучасна фахова література припускає також його належність до поміркованого іконоборчого середовища Лева IV.[1]

Після смерті Лева 780 року владу здійснювала його вдова Ірина при малолітньому Костянтині VI. Формально продовжували діяти рішення Ієрійського собору 754 року, який відкидав іконошанування. Відомостей про повсякденне управління Павла збереглося мало.[5][1]

31 серпня 784 року, захворівши, Павло залишив кафедру та відійшов до монастиря Флора. За імператорським посланням до Нікейського собору 787 року, під час відвідин його Іриною й Костянтином він заявляв про каяття в підтримці іконоборства та про небажання залишатися поза спілкуванням решти церкви. Феофан пов’язує з цими бесідами заклик скликати Вселенський собор.[2][1][6]

Наступником став Тарасій, якого житійна традиція називає рекомендованим самим Павлом. Колишній патріарх невдовзі помер. Собор, що відновив іконошанування, відбувся вже 787 року; свідчень про особисту участь Павла в його роботі немає.[2][1]

Церковне вшанування

Календар Православної церкви в Америці вшановує Павла Нового 30 серпня. В українському греко-католицькому календарі, опублікованому 2006 року, він згадується разом з Александром та Іваном III Схоластиком під 12 вересня — відповідною тоді цивільною датою за старим стилем.[3][4]

Середньовічні календарні свідчення неоднакові: під іменем «Павло Новий» відомі також поминання 31 серпня й 2 вересня. Висока оцінка Павла в іконошанувальницьких творах і складність календарного ототожнення становлять різні питання історії його вшанування.[1]

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к Л. В. Луховицкий (10 жовтня 2023). ПАВЕЛ IV. Православная энциклопедия. Процитовано 17 жовтня 2026.
  2. ↑ а б в г Paulos 4. Prosopography of the Byzantine Empire. King’s College London. Процитовано 17 жовтня 2026.
  3. ↑ а б Saint Paul the New, Patriarch of Constantinople. Orthodox Church in America. Процитовано 17 жовтня 2026. Календарна пам’ять 30 серпня.
  4. ↑ а б Святих Олександра, Івана і Павла Нового, патріархів Царгородських. Українська греко-католицька церква. Покуття. Календар і життя святих. 12 вересня 2006. Процитовано 17 жовтня 2026.
  5. ↑ Eirene 1. Prosopography of the Byzantine Empire. King’s College London. Процитовано 17 жовтня 2026.
  6. ↑ Феофан Сповідник. Летопись византийца Феофана от Диоклетиана до царей Михаила и сына его Феофилакта. Запис за 6276—6277 роком від створення світу. Дата доступу: 17 жовтня 2026. (рос.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).