П'єтро Ротарі

П'єтро Антоніо Ротарі
Pietro Antonio Rotari
При народженні	П'єтро Антоніо Ротарі
Народження	30 вересня 1707 Верона
Смерть	31 серпня 1762 (54 роки)
	Петербург
Національність	італієць
Країна	Італія
Жанр	портрет
Навчання	У Венеції, Римі, Неаполі
Діяльність	художник, художник-гравер
Напрямок	рококо
Роки творчості	1730-1762
Покровитель	Єлизавета Петрівна
Вплив	Солімена
Твори	алегорії, портрети, релігійні і міфологічні картини
Роботи в колекції	галерея Бельведер, Художній інститут Чикаго, Фінська національна галерея, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Королівський замок у Варшаві, Національний музей у Кракові, Рейксмузей, Художній музей Волтерс, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Баварські державні колекції картин, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, Державні художні зібрання Дрездена, Музей образотворчих мистецтв, Національна галерея Канади, El Paso Museum of Artd, Музей фюрера, Берлінська картинна галерея, Музей Нортона Саймона, Дрезденська картинна галерея, Третьяковська галерея, Музей Ґетті, Kórnik, Moritzburg, Weston Parkd, Collection Bembergd і Agnes Etherington Art Centred
П'єтро Ротарі у Вікісховищі

П'є́тро Рота́рі (повне ім'я П'є́тро Анто́ніо Рота́рі; італ. Pietro Antonio Rotari, рос. Пьетро (Пётр) Ротари; 1707, Верона — 1762, Петербург) — італійський художник XVIII століття, представник інтернаціонального стилю рококо. Гравер, живописець.

Народився в місті Верона. Навчався у різних художників і в різних містах Італії (у Венеції — у Антоніо Балестри та Франческо Тревізані у Римї, у Франческо Солімени у Неаполі. Другорядний художник і гравер, що дотримувався стилю рококо. Малював портрети, декоративні, фантастичні, костюмовані портрети, картини на релігійні, міфологічні, побутові сюжети.

Працював у Вероні й Венеції, перебрався у Саксонію (Дрезден), переїхав у Відень, Австрія, з 1757 по 1762 рік у Петербурзі, де й помер.

• «Голова дівчинки» (Закарпатський обласний художній музей імені Йосипа Бокшая, Ужгород);
• «Портрет абата», (Себастьяно Бомбеллі?) (Ермітаж, Санкт-Петербург);
• «Каяття Марії Магдалини»;
• «Дівчинка заснула»;
• «Стара в капелюшку з хутра»;
• портрет принцеси Єлизавети, дочки короля Августа II (всі чотири, Дрезден);
• «Кабінет мод і грацій» (комплект костюмованих, фантастичних портретів) (Китайський палац, Оранієнбаум);
• «Селянка під деревом» (садиба Архангельське, Московська область);
• «Олександр Македонський і Роксана» (Ермітаж, Санкт-Петербург);
• «Портрет графині А. М. Воронцової» (Ермітаж, Санкт-Петербург);
• «Портрет Шереметьєвої» (садиба Кусково, Москва);
• «Портрет княгині К. Барятинської» (Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва);
• «Портрет невідомої дами» (Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького, Львів).

• Рококо
• Кусково
• Портрет
• Антоніо Балестра

• Дрезденская картинная галерея. Старые мастера: каталог. — 16-е русское издание. — Дрезден, 1979. — 274 с. (рос.)
• Львівська картинна галерея: путівник / відп. ред. О. Ріпко. — Львів: Каменяр, 1972. — 144 с.
• Эрмитаж / Государственный Эрмитаж. — 7-е изд., испр. — Л.: Аврора, 1976. — 207 с. (рос.)
• Кусково, Останкино и Архангельское. — Москва: Искусство, 1976. — 176 с. — (серия: Города и музеи мира) (рос.)