П'єр Санкан

П'єр Санкан
фр. Pierre Charles Sancan[1]
Основна інформація
Повне ім'я	фр. Pierre Charles Sancan[2]
Дата народження	24 жовтня 1916[3][4][…]
Місце народження	Мазаме[2]
Дата смерті	19 жовтня 2008[1] (91 рік) або 20 жовтня 2008[3] (91 рік)
Місце смерті	XV округ Парижа, Париж[1]
Причина смерті	хвороба Альцгеймера
Роки активності	1934 — 1985
Громадянство	Франція
Професії	класичний піаніст, композитор, хореограф, диригент, викладач університету, музичний педагог, піаніст, piano teacher
Освіта	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Toulouse Regional Conservatoryd
Вчителі	Жан Галлон
Відомі учні	Stéphane Delplaced, Thierry Huilletd, Yves Henryd, Jean-Efflam Bavouzetd, Diana Vranoussid і Vicky Stylianoud
Інструменти	фортепіано
Жанри	опера і класична музика
Заклад	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Нагороди	Римська премія
Файли у Вікісховищі

П'єр Санкан (фр. Pierre Sancan; 24 жовтня 1916 — 20 жовтня 2008) — французький піаніст, композитор, викладач.

Учився у Тулузькій консерваторії, потім в Паризькій консерваторії у Іва Ната (фортепіано), Анрі Бюссера (композиція), Шарля Мюнша і Піці Дезорм'єра (диригування). 1943 року був визнаний гідним Римської премії за кантату «Легенда про Ікара», однак матеріальне вираження цієї премії — дворічне перебування у Римі — було відкладено на післявоєнні 1946–1947 роки.

Як піаніст Санкан записав фортепіанні концерти Моцарта і Моріса Равеля, однак найбільшою мірою був відомий своїм ансамблем з Андре Наварра: разом вони записали всі сонати для віолончелі й фортепіано Л. Бетховена. У композиторській спадщині Санкана — опера «Ундіна»; 1966), балети «Відожбраження» (1965, на основі власного концерту для фортепіано з оркестром), «Комедія дель арте» (1951) і «Мурахи» (1966), Симфонія для струнного оркестру (1961) і багато інших творів, з яких найбільшою популярністю, однак, користуються камерні мініатюри: Сонатина для флейти і фортепіано, Тема й варіації для арфи, фортепіанні мініатюри тощо.

У 1956–1985 роках Санкан — професор Паризької консерваторії по класу фортепіано. Серед його учнів, зокрема, Жан Філіп Коллар, Клод Сімерман, Жан-Марк Savelli, Жак Рув'є, Верб Анрі, Абдель-Рахман Ель-Баха, Мішель Берофф та ін.