П'єр Дарю

П'єр Дарю
фр. Pierre Antoine Noël Bruno, comte Daru фр. Pierre Daru
Народився	12 січня 1767[1][4][…]  Монпельє
Помер	5 вересня 1829[1][2][…] (62 роки)  Мелан-ан-Івлін
Поховання	Цвинтар Монмартр[5][6]
Країна	Франція
Діяльність	мовознавець, політик, поет, дипломат, історик, перекладач, письменник, офіцер, граф, міністр
Галузь	французька література[7], дипломатія[7], Латинська література[7], історія[7] і політика[7]
Знання мов	французька[1][8] і латина[7]
Учасник	Війна другої коаліції
Членство	Французька академія (5 вересня 1829)[9], Французька академія наук, Прусська академія наук і Геттінгенська академія наук
Титул	граф
Посада	депутат Національної асамблеї Франції, пер Франції і Member of the Académie françaised[9]
Військове звання	генерал
Батько	Noël Darud
Мати	Suzanne Périèd
Родичі	Georges de Salverted
Брати, сестри	Martial Darud
У шлюбі з	Alexandrine Thérèse Nardotd
Діти	Наполеон Дарю, Camille-Pauline Darud, Alexandre Darud, Alexandrine-Aline Darud, Alexandrine-Amélie Darud, Paul Henri Darud, Joseph-Eugène Darud і Octavie-Adèle Darud
Нагороди	Імена, нанесені на Тріумфальну арку
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

П'єр-Антуан-Ноель-Матьє Брюно Дарю (фр. Pierre-Antoine-Noël-Mathieu Bruno Daru; 12 січня 1767—1829) — генерал-інтендант армії Наполеона під час походу в Росію, пер Франції, прем'єр-міністр Франції під час Ста днів.

Народився 12 січня 1767 року в Монпельє, син начальника поліції Тулузи.

У військову службу вступив в 1783 році сублейтенантом в кавалерію. Брав участь у Великій французької революції на боці повстанців, проте під час терору був заарештований. Після звільнення знову повернувся на військову службу і був секретарем військового міністра. Під час війни 1799—1800 років в Італії прибував при Наполеоні.

У 1806 році Дарю був призначений генерал-квартирмейстером французької армії в Пруссії, а в 1809 році обіймав ту саму посаду в підкореній Австрії. 23 травня 1809 року одержав графський титул і 30 червня 1811 нагороджений великим офіцерським хрестом ордена Почесного легіону. Крім того, з 1804 року Дарю мав чин державного канцлера, з 1805 року був членом Державної ради Франції і з 1806 року був членом французької Академії наук.

У кампанії 1812 року в Росії Дарю займав посаду генерал-квартирмейстера Великої армії. Після Смоленської битви він радив Наполеонові відмовитися від подальшого походу, оскільки вважав, що комунікації надмірно розтягнуті і не забезпечені і це буде дуже ускладнювати постачання армії взимку, але його доводи не були прийняті до уваги. Коли французи зайняли Москву, Дарю знову пропонував відмовитися від подальших дій, стверджуючи, що необхідно зміцнитися в Москві і зимувати в ній, стягнувши туди все проміжні магазини. Також він вважав за потрібне посилити армію за рахунок частин, що стояли в Литві. Однак і на цей раз Наполеон не послухав його порад, що призвело Велику армію до катастрофи.

У 1813 році Дарю був призначений міністром військового постачання. При першому зреченні Наполеона Дарю залишився на військовій службі і при Людовіку XVIII був генерал-квартирмейстером французької армії. Після прибуття Наполеона до Франції Дарю підтримав його повернення до влади, був призначений прем'єр-міністром і прибував при Наполеоні на всьому протязі кампанії Ста днів.

Коли Бурбони повернулися, Дарю був відсторонений від усіх займаних посад і лише в 1819 році призначений пером Франції.

Помер 5 вересня 1829 року.

Згодом ім'я Дарю було вибито на Тріумфальній арці в Парижі.

• [1]