YaChudo

П'єр Гандон

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

П'єр Гандон
фр. Pierre Gandon Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніфр. Pierre Gaston Gandon Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився20 січня 1899[3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Л'Аї-ле-Роз Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер23 липня 1990[1][2] (91 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бріар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьілюстратор, художник, художник-гравер, дизайнер поштових марок Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНаціональна вища школа красних мистецтв і École Estienned Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіFernand Cormond[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

П'єр Гандон (фр. Pierre Gandon; 20 січня 1899, Л'Аї-ле-Роз, Валь-де-Марн — 23 липня 1990) — французький художник-ілюстратор. З 1941 по 1983 рік працював гравером поштових марок, як французьких (для метрополії і численних колоній до і після їх незалежності), так і іноземних.

Початок кар'єри

Народився в Л’Аї-ле-Роз. Батько П'єра, Гастон Гандон, був гравером у Паризькому інституті гравюри (Institut de gravure) і створив ряд поштових марок для інших країн і дві марки для Франції — знамениту 50-франкову із смугастим фоном у 1936 році і з зображенням Страсбурзького собору в 1939 році[6][7].

П'єр Гандон навчався в Парижі в Школі Етьєнна у гравера Дезарруа (Dézarrois), потім у Школі витончених мистецтв[8] в ательє художника Ф. Кормона. У 1921 році, у 22 роки, отримав свою першу премію — Римську премію (в категорії гравюри), а в 1926 році — Паризький приз (Prix de la Ville de Paris). У 1937 році нагороджений золотою медаллю французьких художників і намалював для Колоніальної виставки 1937 року фреску розміром в 500 м².

Кар'єра художника марок

Гандон відповів на оголошення в газеті і отримав право створити проект поштової марки із зображенням жінки-туземки (femme indigène) — його першої марки, випущеної в 1941 році у французькій колонії Дагомеї. У тому ж році з'явилася його перша французька марка[8] «Герб Реймса» із серії з гербами міст Франції. За нею пішли сотні інших марок.

У 1941—1942 роках Гандон створює серію колабораціоністських віньєток «Французького добровольчого легіону проти більшовизму», а також авіапоштові марки «Легіону Триколора»[9], за що в період звільнення на кілька місяців був відсторонений від роботи. Йому пощастило — саме його «Маріанну» генерал де Голль вибрав для поштової марки країни. За час відсторонення від роботи П'єр Гандон продовжував малювати і гравірувати марки, наприклад, він виконав марку із зображенням Сари Бернар, хоча під нею стояло ім'я гравера — Шарля Мазелена[10].

Чотири рази він отримував Гран-прі в галузі філателістичного мистецтва (Grands prix de l'art philatélique français)[8]:

  • «Висока мода», Франція, 1953[11],
  • «Дівчина з острова Бора-Бора», Французька Океанія, 1955[12],
  • «Гравці в карти», Франція, по картині П. Сезанна, 1961; премія присуджена в 1962 році[13] та
  • «Дама з єдинорогом», Франція, 1964[14].

Найбільшу популярність і визнання отримали виконані художником три серії стандартних випусків французьких марок, що містили національні символи Франції[8]:

  • з зображенням Маріанни (1945—1954), моделлю для якої послужила дружина художника Жаклін (Jacqueline);
  • з зображенням сабінянки Герсилії (1977) — центрального жіночого персонажа картини Жака Луї Давида «Сабінянки зупиняють битву між римлянами і сабінянами»; марка виходила в 1970-ті роки;
  • з зображенням алегорії свободи (1982), за основу якої взято образ жінки, що символізує свободу, на картині Ежена Делакруа «Свобода, що веде народ». Йому було 82 роки, коли він гравірував цю марку.

Його остання марка була випущена до Дня поштової марки (Journée du timbre) в 1983 році, — «Той, що диктує лист» по картині Рембрандта. Всього художник був автором 346 французьких марок[15].

Список поштових адміністрацій

П'єр Гандон малював і/або гравірував більше 1000 марок для поштових служб держав та територій[8]:

Примітки

  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в GeneaStar
  3. ↑ Pierre Gandon
  4. ↑ RKDartists
  5. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва
  6. ↑ Europe/Other : Stamp Designer Gaston Gandon.(англ.)
  7. ↑ Gaston Gandon.(фр.)
  8. ↑ а б в г д Давыдов П. Г. (25 жовтня 2009). Гандон, Пьер. Знаменитые люди: Персоналии почты и филателии. Смоленск: Мир м@рок; Союз филателистов России. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 15 лютого 2011.
  9. ↑ Про легіонерські марки Гандона [Архівовано 2008-07-19 у Wayback Machine.] див. на сайті «Axis Military and Foreign Volunteer Legion Awards and Postal History». [Архівовано 2008-05-21 у Wayback Machine.](англ.)
  10. ↑ Sarah Bernhardt 1844-1923. France 1945. Les timbres par années. Timbres (фр.). Phil-Ouest — Les timbres de France et les oblitérations de l´Ouest. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 17 листопада 2010.
  11. ↑ Haute couture. Hommage à Christian Dior. Les 29 timbres de l'année 1953 (фр.). Phil-Ouest — Les timbres de France et les oblitérations de l´Ouest. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 15 лютого 2011.
  12. ↑ Timbres des «Grands-Prix de l'Art Philatelique». Les timbres par catégories ou par thèmes (фр.). Phil-Ouest — Les timbres de France et les oblitérations de l´Ouest. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 15 лютого 2011.
  13. ↑ Paul Cézanne. «Les joueurs de cartes». Musée d´Orsay, Paris. Les 47 timbres de l'année 1961 (фр.). Phil-Ouest — Les timbres de France et les oblitérations de l´Ouest. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 15 лютого 2011.
  14. ↑ Fragments de la tapisserie «La Dame à la licorne». Les 50 timbres de l'année 1964 (фр.). Phil-Ouest — Les timbres de France et les oblitérations de l´Ouest. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 15 лютого 2011.
  15. ↑ Les 346 timbres français de Pierre Gandon. Artistes graveurs et dessinateurs (фр.). Phil-Ouest — Les timbres de France et les oblitérations de l´Ouest. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 10 травня 2010.


Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).