YaChudo

П'єр Белон

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

П'єр Белон
фр. Pierre Belon Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1517 Редагувати інформацію у Вікіданих
Серан-Фультурт Редагувати інформацію у Вікіданих
Померквітень 1564[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж, Французьке королівство[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьнатураліст, письменник, зоолог, лікар, ботанік, дипломат, орнітолог, іхтіолог, історик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Мартіна Лютера
Faculté de médecine de Montpellierd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьбіологія Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи у Вікіджерелах
CMNS: П'єр Белон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

П'єр Бело́н (фр. Pierre Belon; 1517–1564) – французький мандрівник, натураліст, письменник і дипломат. Як і багато інших діячів епохи Відродження, він вивчав і писав праці на різноманітні тематики, зокрема з іхтіології, орнітології, ботаніки, порівняльної анатомії, архітектури та єгиптології. Інколи він відомий як П'єр Белон із Ле-Мана (фр. Pierre Belon du Mans), або під латинізованим ім'ям Petrus Bellonius Cenomanus, під яким виходили його праці. Російський фізіолог Іван Павлов називав його «пророком порівняльної анатомії»[4].

Біографія

Белон народився у 1517 році в хуторі Сулет'єр поблизу Серан-Фультурт у регіоні Пеї-де-ла-Луар[5]. Про його походження нічого не відомо. Десь між 1532 і 1535 роками він почав працювати учнем у Рене де Пре, який народився у Фуллетурті, але на той час був аптекарем єпископа Клермона Гійома Дюпра[6]. Між 1535 і 1538 роками[7] він перейшов на службу до Рене дю Белле, єпископа Ле-Мана, який дозволив йому вивчати медицину у Віттенберзькому університеті під керівництвом ботаніка Валеріуса Кордуса (1515–1544). У 1542 році він подорожував Німеччиною разом із Кордусом, а після повернення відвідав Фландрію та Англію[8]. До кінця літа 1542 року він продовжив навчання в Парижі. За рекомендацією Дюпра він став аптекарем кардинала Франсуа де Турнона. Під його патронатом він зміг здійснити численні наукові подорожі. Починаючи з грудня 1546 року, він подорожував через Грецію, Крит, Малу Азію, Єгипет, Аравію та Палестину, повернувшись до Франції у 1549 році. Повний звіт про його «Спостереження» під час цієї подорожі з ілюстраціями був опублікований у Парижі в 1553 році. Повернувшись до двору кардинала де Турнона в Римі для участі у папському конклаві 1549—1550 років, Белон зустрів натуралістів Гійома Ронделе та Іпполіто Сальвіані. Він повернувся до Парижа зі своїми численними нотатками і почав публікуватися. У 1557 році він знову вирушив у дорогу, цього разу до північної Італії, Савойї, Дофіне та Оверні[4][5].

Белон користувався великою прихильністю як Генріха II, так і Карла IX. Останній надав йому житло в Мадридському замку у Булонському лісі. Там він займався перекладами праць Діоскорида та Теофраста. Белон був убитий, імовірно грабіжниками, одного квітневого вечора 1564 року, коли він повертався з Парижа через Булонський ліс[4][5][9].

Праці

Порівняння скелетів птаха та людини в «Природничій історії птахів», 1555

Белон був типовим вченим епохи Відродження і протягом свого життя цікавився «всіма видами корисних дисциплін». Його вабили зоологія, ботаніка та класична античність. Окрім описів своїх подорожей, він написав кілька наукових праць значної цінності.

Його першою книгою була «Histoire naturelle des estranges poissons» (Природнича історія дивовижних риб, 1551), яка, попри назву, була присвячена переважно дельфінам[a]; вона містила дереворити із зображеннями деяких риб, імовірно, перші серед друкованих книг на Заході[10].

Друга книга, «De aquatilibus» (латиною, 1553), значно розширила першу і містила описи та ілюстрації 110 видів риб; ця праця заклала фундамент сучасної іхтіології[11]. За її французьким перекладом «La nature et diversite des poissons» (Париж, 1555) послідувало видання 1560 року, а згодом том було перевидано у Франкфурті та Цюриху. Праці Белона перекладав Карл Клузіус, а сам він мав великий авторитет у італійського натураліста Уліссе Альдрованді.

У своїй праці «L'Histoire de la nature des oyseaux» (Історія природи птахів, 1555) він розмістив два малюнки скелетів людини та птаха, позначивши гомологічні кістки. Це вважається одним із найперших прикладів демонстрації принципів порівняльної анатомії.

Книги

Сторінка з «Природничої історії дивовижних морських риб», 1551

Усі наведені нижче праці були вперше опубліковані в Парижі.

  • 1551: L'histoire naturelle des estranges poissons marins, avec la vraie peincture & description du Daulphin, & de plusieurs autres de son espece («Природнича історія дивовижних морських риб, із правдивим малюнком та описом дельфіна та багатьох інших йому подібних»).
  • 1553: De aquatilibus. Libri duo Cum eiconibus ad vivam ipsorum effigiem (латиною: «Про водних тварин. У двох книгах, з ілюстраціями, виконаними максимально близько до їхнього живого вигляду»).
    • 1555: La nature et diversite des poissons avec leurs pourtraicts representez au plus pres du naturel (французький переклад: «Природа та різноманітність риб з їхніми портретами, зображеними максимально природно»)[10].
  • 1553: De arboribus Coniferis, Resiniferis aliisque semper virentibus... – фундаментальна праця про хвойні, соснові та вічнозелені дерева.
  • 1553: De admirabili operi antiquorum et rerum suspiciendarum praestantia... – праця у трьох томах, присвячена поховальним звичаям Античності; другий том присвячений муміфікації (De medicato funere...), а третій – речовинам, що використовуються для бальзамування (De medicamentis nonnullis...).
  • 1553: Les observations de plusieurs singularitez et choses memorables trouvées en Grèce, Asie, Judée, Egypte, Arabie et autres pays étrangèrs («Спостереження за багатьма дивовижами та пам'ятними речами, знайденими в Греції, Азії, Юдеї, Єгипті, Аравії та інших чужих країнах»).
  • 1555: перероблене видання «Спостережень»; у 1589 році було перекладено латиною Клузіусом для міжнародного читача.
  • 1555: Histoire de la nature des oyseaux («Природнича історія птахів»).
  • 1557: Portraits d'oyseaux, animaux, serpens, herbes, arbres, hommes et femmes, d'Arabie et Egypte («Портрети птахів, тварин, змій, трав, дерев, чоловіків і жінок Аравії та Єгипту»).
  • «Портрети птахів, тварин, змій, трав, дерев, чоловіків і жінок Аравії та Єгипту» (1557)
    «Портрети птахів, тварин, змій, трав, дерев, чоловіків і жінок Аравії та Єгипту» (1557)

Вшанування пам'яті

На честь П'єра Белона Шарль Плюм'є назвав рід рослин із родини Геснерієві – Bellonia. У 1887 році в Ле-Мані йому було встановлено пам'ятник[4].

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Белон Пьер — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ https://shs.hal.science/halshs-03087418/document
  4. ↑ а б в г Wong, M. (1970). Belon, Pierre. У C.C. Gillispie (ред.). Dictionary of Scientific Biography. Т. 1. New York: Charles Scribner's sons. с. 595—596. ISBN 9780684101149.
  5. ↑ а б в Morren, Édouard; Crié, Louis (1885). A la memoire de Pierre Belon, du Mans, 1517-1564 (French) . Liege : A la direction génŕale, Boverie.
  6. ↑ Delaunay, (1922), pp. 254.
  7. ↑ Delaunay, (1922), pp. 255.
  8. ↑ Delaunay, (1922), pp. 258.
  9. ↑ Delaunay, P. (1926). Pierre Belon naturaliste. Le Mans: Imprimerie Monnoyer.
  10. ↑ а б Gudger, (1934), pp. 26—27.
  11. ↑ Gudger, (1934), pp. 27.

Нотатки

  1. ↑ На той час поняття «риби» охоплювало всіх водних тварин, включаючи ссавців; книга містила перше французьке зображення бегемота.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).