П'ятницьке (Україна)
| село П'ятницьке | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Чугуївський район |
| Тер. громада | Печенізька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA63140090120080115 
|
| Облікова картка | П'ятницьке |
| Основні дані | |
| Засноване | 1662[1] |
| Населення | 250 |
| Площа | 1,26 км² |
| Густота населення | 198,41 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 63513 |
| Телефонний код | +380 5765 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°55′39″ пн. ш. 36°48′39″ сх. д. / 49.92750° пн. ш. 36.81083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
107 м |
| Водойми | р. Бабка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 62801, Харківська обл., Чугуївський р-н, селище Печеніги, площа Незалежності, буд. 48, |
| Карта | |
  П'ятницьке | |
 П'ятницьке | |
| Мапа | |
| |
П'я́тницьке — село в Україні, у Печенізькій селищній громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 250 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Печенізька селищна рада.
Географія
Село П'ятницьке знаходиться на лівому (в основному) березі річки Велика Бабка, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Велика Бабка, нижче за течією на відстані 5,5 км розташоване село Кицівка. За 6 км розташоване Печенізьке водосховище. Село оточене великим лісовим масивом (дуб).
Історія
Село вперше згадується у 1662 році[1]. Початкова назва - Козача Бабка[2]
За даними на 1864 рік у козацькому селі Новобєлгородської волості Вовчанського повіту мешкало 649 осіб (307 чоловічої статі та 342 — жіночої), налічувалось 120 дворових господарств, існувала православна церква[3].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 2107 осіб[4].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Печенізької селищної громади.[5]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Печенізького району, увійшло до складу новоутвореного Чугуївського району Харківської області[6].
Відомі люди
Жилін Юрій Іванович—український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.[7]
Примітки
- ↑ а б Нові найдавніші дати в хронології поселень Слобожанщини з документальних історичних джерел / Кисиленко В. Ю.// Погляд у минуле. Краєзнавчі дослідження (до 2025 року «Слобожанщина. Погляд у минуле»). – Житомир: Вид: ТОВ “Видавничий дім «БУК-ДРУК»”, 2025. - с. 29
- ↑ Святитель Филарет (Д.Г. Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской епархии: в 2-х томах. Х. Издательство «Харьковский частный музей городской усадьбы», 2011 г. – Т.2. - с. 96
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Пам'ятаємо полеглих за Україну | ПЕЧЕНІЗЬКА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА Харківська область Чугуївський район. pechenizka-gromada.gov.ua (ua) . Процитовано 17 січня 2024.
Джерела
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).