Отто Нерц

Отто Нерц
Особисті дані
Народження	21 жовтня 1892
	Гехінген (Цоллернальб), Німеччина
Смерть	18 квітня 1949 (56 років)
	Заксенгаузен
Громадянство	Німеччина  Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Райх
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1910–1919 «Вальдгоф»  ? (?) 1919–1924 «Теніс Боруссія»  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1924–1926 «Теніс Боруссія» 1926–1936 / Німеччина
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 29 березня 2017. ** Тільки на посаді головного тренера.

Отто Нерц (нім. Otto Nerz, нар. 21 жовтня 1892, Гехінген (Цоллернальб) — пом. 18 квітня 1949, табір Заксенгаузен) — німецький футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер, перший очільник тренерського штабу збірної Німеччини.

У дорослому футболі дебютував 1910 року виступами за команду клубу «Вальдгоф», в якій грав до 1919 року, в якому приєднався до берлінського «Теніс Боруссія», за який відіграв ще 5 сезонів. Завершив кар'єру футболіста виступами за команду «Теніс Боруссія» у 1924 році.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1924 року, очоливши тренерський штаб клубу «Теніс Боруссія».

1926 року Нерца було призначено першим одноосібним головним тренером збірної Німеччини, підготовкою якої до того опікувався колегіальний орган — комітет Німецького футбольного союзу. На момент приходу Нерца до команди футбол у Німеччині був далеко не найпопулярнішим видом спорту, а німецька збірна відносилася чи не до найслабкіших в Європі.

Нерц відповідально поставився до завдання створення боєздатної національної команди — вивчав досвід найбільш прогресивних футбольних тактиків свого часу, а також зробив акцент на суворій дисципліні гравців як на футбольному полі, так й поза ним.

Першим міжнародним турніром збірної Нерца були змагання на літніх Олімпійських іграх 1928, де на стадії 1/8 фіналу німці впевнено здолали швейцарців (4:0), проте вже у чвертьфіналі потрапили на збірну Уругваю, яка фактично не залишила їм шансів (4:1), а згодом й стала золотими олімпійськими медалістами.

Перемога футболістів Уругваю на ОІ-1928 стала одним з факторів, що обумовили вибір саме цієї країни місцем проведення першого чемпіонату світу, що відбувся 1930 року і від участі в якому з огляду на тривалу і коштовну трансатлантичну подорож відмовилися більшість європейських збірних, включаючи збірну Німеччини. А ось на наступному чемпіонаті світу 1934 року в Італії очолювані Нерцем німці не лише взяли участь, але й стали одним з відкриттів. На стадіях 1/8 і 1/4 фіналу вони здолали відповідно збірні Бельгії і Швеції, які на той час відносилися до найсильніших команд Старого світу. Першу і єдину поразку збірній Німеччині на турнірі завдала збірна Чехословаччини у півфіналі, а в матчі за третє місце команда Нерца у важкому поєдинку взяла гору з рахунком 3:2 над ще одним фаворитом змагання, збірною Австрії.

Бронзові нагороди чемпіонату світу сприяли популяризації футболу в Німеччині та зростанню очікувань від результатів футбольної збірної країни. До того ж політичне керівництво на той час вже нацистської Німеччини робило значний акцент на розвиток фізичної культури і спорту та розглядало Олімпійські ігри 1936 року у власній столиці як майданчик для демонстрації домінування німців у спорті. З огляду на ці фактори виступ футбольної збірної Німеччини на цих іграх був визнаний провальним — команда Нерца припинила боротьбу вже на стадії чвертьфіналів, програвши 0:2 збірній Норвегії, яка до лідерів тогочасного футболу ажніяк не відносилася. Ця поразка, за якою наживо спостерігали лідери Третього Рейху Гітлер і Геббельс, коштувала Отто Нерцу посади очільника тренерського штабу збірної — невдовзі його було замінено Зеппом Гербергером, що до того був асистентом Нерца.

Після звільнення з посади головного тренера збірної працював на адміністративних позиціях в структурі Берлінської футбольної асоціації. Після завершення Другої світової війни Нерца, як члена НСДАП і автора антисемітських статей, було заарештовано і запроторено до концентраційного табору Заксенгаузен в радянській зоні окупації, який на той час називався «Спецтабор №7 НКВС». Помер у цьому таборі 18 квітня 1949 року на 57-му році життя.

• Бронзовий призер чемпіонату світу: 1934

• Отто Нерц на сайті Німецького футбольного союзу (нім.)