Отто Зальман

Отто Зальман
Отто Зальман
нім. Otto Salman
	Зальман в 1967 році.
Народився	5 липня 1908 ; Шонеберг, Німеччина
Помер	21 квітня 1970 (61 рік) ; Кіль, Німеччина
Діяльність	офіцер, підводник, офіцер ВМФ Німеччини, солдат
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	корветтен-капітан
Партія	Християнсько-демократичний союз
Нагороди
	Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
	Нагрудний знак підводника
	Медіафайли у Вікісховищі ;

Отто Зальман (нім. Otto Salman; 5 липня 1908, Берлін — 21 квітня 1970, Кіль) — німецький офіцер-підводник, корветтен-капітан крігсмаріне. Другий із двох кавалерів Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами в підводному флоті (перший — генерал-адмірал Ганс-Георг фон Фрідебург).

Біографія

В 1932 році закінчив військово-морське училище. 4 жовтня 1933 року вступив на флот. Пройшов тривалу підготовку. З 16 січня 1936 року — 1-й вахтовий офіцер на підводному човні U-19, з 1 жовтня 1937 року — на U-32. З 22 листопада по 11 грудня 1937 року пройшов артилерійський курс, після чого повернувся на U-32. З 10 лютого 1938 року — командир U-7. З 6 лютого 1939 року — артилерійський навчальний офіцер училища корабельної артилерії Кіля-Віка. З 31 травня 1939 року — знову командир U-7. З 3 липня 1939 року — інструктор училища корабельної артилерії Кіля-Віка.

З 2 серпня 1939 року — знову командир U-7. З 2 жовтня 1939 року — знову інструктор училища корабельної артилерії Кіля-Віка. З 25 жовтня 1939 року — знову командир підводного човна U-7, на якому не здійснив жодного походу. З 14 листопада 1939 по 9 червня 1941 року — командир підводного човна U-52, на якому здійснив 7 походів (разом 228 днів у морі) і потопив 13 суден (загальний тоннаж — 56 333 брт).

Date	Назва корабля	Тип	Тоннаж	Вантаж	Екіпаж	Загинули	Країна	Конвой
19 червня 1940	The Monarch	Торговий пароплав	824	Баласт	12	12	Британська імперія
19 червня 1940	Ville de Namur	Пасажирський пароплав	7,463	Коні	79	25	Бельгія
21 червня 1940	Hilda	Торговий пароплав	1,144	1500 тонн зерна	16	5	Фінляндія
14 липня 1940	Thetis A.		4,111	Зерно	29	9	Королівство Греція
4 серпня 1940	King Alfred		5,272	6750 тонн підпору	39	8	Британська імперія	HX-60
	Gogovale		4,586	6386 тонн борошна	39	3
	Geraldine Mary		7,244	6112 тонн газетного паперу і 494 тонни сульфітної целюлози	51	3
2 грудня 1940	Tasso		1,586	1300 тонн колод	32	5
2 грудня 1940	Goodleigh		5,448	8400 тонн пиломатеріалів і 1000 тонн спелтера^[2]	37	1
4 лютого 1941	Ringhorn		1,298	1300 тонн вугілля	19	14	Норвегія	OB-280
10 лютого 1941	Canford Chine		3,364	Генеральні вантажі та вугілля	36	36	Британська імперія	OG-52
10 квітня 1941	Saleier		6,563	Вугілля	63	0	Нідерланди	OB-306
14 квітня 1941	Ville de Liège	Пасажирський пароплав	7,430	Генеральні вантажі, у тому числі 6121 тонна сталі, вовни, пшениці і бекону	52	40	Бельгія

З 10 червня 1941 року — 5-й офіцер Адміралштабу при організаційному відділі головнокомандувача підводним флотом (Кіль), з 1 жовтня 1941 року — при 2-му адміралі підводного флоту (Кіль). З 1 лютого 1943 року — референт і начальник навчального відділу при 2-му адміралі підводного флоту. З 1 травня 1945 року — 1-й ад'ютант і референт при головнокомандувачі ВМС в Кілі. 9 травня 1945 року взятий в полон британськими військами. В серпні 1946 року звільнений.

Після звільнення Зальман став секретарем парламентської групи ХДС^[3] та був директором видавництва Kieler Nachrichten.

Звання

Звання	Дата
Кандидат в офіцери	4 жовтня 1933
Фенріх-цур-зее	1 січня 1934
Оберфенріх-цур-зее	1 вересня 1935
Лейтенант-цур-зее	1 січня 1936
Обер-лейтенант-цур-зее	1 жовтня 1937
Капітан-лейтенант	1 листопада 1939
Корветтен-капітан	1 квітня 1944

Нагороди

Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
Нагрудний знак підводника (3 квітня 1940)
Залізний хрест
- 2-го класу (6 травня 1940)
- 1-го класу (1 серпня 1940)
Німецький хрест в золоті (9 грудня 1941)
Хрест Воєнних заслуг
- 2-го класу з мечами (20 квітня 1943)
- 1-го класу з мечами (1 вересня 1943)
Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (2 травня 1945)

Посилання

Література

Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 200. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
↑ Сплав цинку і свинцю.
↑ Bert-Oliver Manig: Die Politik der Ehre: die Rehabilitierung der Berufssoldaten in der frühen Bundesrepublik. Wallstein Verlag, ISBN 978-3-89244-658-3, S. 94.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1238720_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q55434785"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q83157917|Busch&nbsp;R.]],_[[:d:Q81631189|Röll&nbsp;H.]]</i>_[[:d:Q55434785|Der_U-Boot-Krieg,_1939-1945]]:_Die_deutschen_U-Boot-Kommandanten<span_class="wef_low_priority_links">_—_1996._—_Vol.&nbsp;1._—_S.&nbsp;200._—_344&nbsp;с._—_ISBN_3-8132-0490-1</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q55434785]][[d:Track:Q81631189]][[d:Track:Q83157917]]</div>-1] а ^б ^в ^г Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 200. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1

[2] Сплав цинку і свинцю.

[3] Bert-Oliver Manig: Die Politik der Ehre: die Rehabilitierung der Berufssoldaten in der frühen Bundesrepublik. Wallstein Verlag, ISBN 978-3-89244-658-3, S. 94.

[1]

[2]

[3]