YaChudo

Останній нащадок Землі

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Останній нащадок Землі
англ. Children of Men Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрдрама
постапокаліпсис
РежисерАльфонсо Куарон
ПродюсерМарк Абрагам
Ерік Ньюман
Гіларі Шор
Єйн Сміт
Тоні Сміт
СценаристАльфонсо Куарон
Девід Арата
Тімоті Секстон
Марк Фергус
Гоук Остбі
На основіоднойменного роману
У головних
ролях		Клайв Овен
Джуліанн Мур
Майкл Кейн
ОператорЕммануель Любецкі
КомпозиторДжон Тавенер
МонтажАльфонсо Куарон
Алекс Родрігес
КінокомпаніяUniversal
Дистриб'юторUIP-Dunafilmd і Netflix Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість109 хв.
Моваанглійська
німецька
італійська
румунська
іспанська
арабська
КраїнаВелика Британія Велика Британія
США США
Рік2006
Дата виходу3 вересня 2006 (Венеційський кінофестиваль)
12 жовтня 2006 (Україна)
Кошторис76 млн. $
Касові збори69,9 млн. $
IMDbID 0206634
РейтингMPAA: R
childrenofmen.net
CMNS: Останній нащадок Землі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Останній нащадок Землі» (англ. Children of Men, досл. «діти людські») — британсько-американський науково-фантастичний трилер, знятий мексиканським режисером Альфонсо Куароном за мотивами однойменного роману-антиутопії Філліс Дороті Джеймс. Прем'єрний показ стрічки відбувся 3 вересня 2006 року на Венеційському кінофестивалі. 2007 року фільм було номіновано на три премії «Оскар».

Назва

Оригінальна назва фільму є посиланням на текст 89-го псалма в англійському перекладі: «Thou turnest man to destruction; and sayest, Return, ye children of men!»[1]. В українському перекладі Івана Огієнка він звучить як «Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!»[2]. Водночас в українському кінопрокаті фільм ішов із заголовком «Останній нащадок Землі»,[3][4] а на українському телебаченні (закадрове озвучення студії «Мова» для телеканалу ТРК «Україна» та закадрове озвучення студії «Так Треба Продакшн» для телеканалу Cine+) — під назвою «Дитя людське» (калька з російської прокатної назви «Дитя человеческое»).

Сюжет

У 2027 році людство повільно вимирає через безпліддя. Вже 18 років не народжувалася жодна дитина, що призвело до колапсу більшості держав. Сполучене Королівство перетворилося на поліційну державу, куди заборонено прибуття біженців — їх ув'язнюють, депортують або страчують. Спроби позаматкового вирощення дітей не увінчалися успіхом.

Теодор «Тео» Фарон — колишній активіст, а тепер цинічний державний службовець. Зі своїм другом Джаспером він міркує, що навіть винайдення ліків від безпліддя не врятує людство, бо його занепад почався вже давно. Після вибуху в кафе Теодора викрадають «Риби» — радикальне угрупування, що виступає за рівні права для імігрантів. Угрупування очолює дружина Тео, Джуліан Тейлор; вони розлучилися 20 років тому після смерті сина внаслідок пандемії грипу 2008 року. Джуліан пропонує Тео гроші за виготовлення документів для молодої біженки на ім'я Кі. Тео після погроз неохоче погоджується і просить більше грошей за особистий супровід Кі. Люк, член «Риб», везе Тео, Кі, Джуліан і колишню акушерку Міріам до Кентербері. Дорогою на них нападають бандити та вбивають Джуліан. Група тікає від банди та поліції та ховає труп Джуліан у лісі.

Вони досягають заміського будинку, де Кі зізнається Тео, що вона єдина жінка у світі, яка успішно завагітніла. Джуліан планувала залучити її до «Проєкту людини», яким керує група науковців на Азорських островах. Люк очолює «Риб», але вночі Тео підслуховує, що це Люк організував смерть Джуліан, і збирався вбити Тео, щоб використати дитину Кі для здобуття політичного впливу. Тео, Кі та Міріам тікають до сховку Джаспера, який живе зі своєю паралізованою й непритомною дружиною Дженіс, колишньою журналісткою, яку переслідував уряд.

Група планує дістатися до корабля «Проєкту людини», який відпливатиме з Бексгілла, відомого центру утримання біженців. Джаспер підкуповує офіцера Сіда канабісом, щоб він таємно переправив їх до Бексгілла під виглядом біженців. Наступного дня «Риби» знаходять сховок Джаспера, змушуючи групу втекти раніше. Джаспер залишається, щоб отруїти Дженіс та їхнього собаку, перш ніж його вбиває Люк.

Сід допомагає Тео, Кі та Міріам сісти в автобус, який везе їх до табору біженців. Після того, як у Кі відходять води, охоронець заходить до автобуса, щоб вибрати людей для страти. Міріам заважає охоронцю дістатися до Кі, тому її забирають. Тео обманом змушує охоронця покинути автобус.

У Бексгіллі ромка на ім'я Марічка поселяє Тео та Кі в кімнаті, де Кі народжує дівчинку. Наступного дня Сід розповідає парі, що між британськими військовими та біженцями відбуваються сутички, і «Риби» проникли до табору. Потім Сід повідомляє, що голови Тео та Кі призначена винагорода, і намагається їх захопити. Марічка та Тео долають Сіда, і разом з Кі та її дитиною переховуються у друзів Марічки.

Коли група досягає човна, щоб дістатися на корабель, вона потрапляє у засідку «Риб», які захоплюють Кі та немовля. В той же час місцевість штурмують британські війська. Тео під пострілами дістається до будинку, де засіли «Риби» та протистоїть Люку, який гине внаслідок вибуху. Тео виводить Кі та немовля з будинку. Здивовані появою немовляти, британські солдати та «Риби» тимчасово припиняють бій і дозволяють вивести дитину. Марічка веде Тео й Кі до човна, але сама вирішує лишитися у Бексгіллі.

Британські винищувачі бомбардують Бексгілл, Тео та Кі веслують до корабля крізь туман. Тео показує, що Люк встиг поранити його. Відчуваючи, що помирає, він дає Кі декілька порад з догляду за дитиною. Кі обіцяє назвати дівчинку «Ділан», на честь загиблого сина Тео та Джуліан. Тео непритомніє, коли наближається корабель. Екран темніє і лунає дитячий сміх.

У ролях

Саундтрек

  1. «Hush» (Deep Purple) — 4:25
  2. «Witness (1 Hope)» (Roots Manuva) — 4:14
  3. «Tomorrow Never Knows» (Джуніор Паркер) — 3:30
  4. «Sleepy Shores» (Майкл Прайс) — 2:52
  5. «The Court of the Crimson King» (King Crimson) — 4:49
  6. «Backward» (Kode9, Spaceape) — 4:33
  7. «Wait» (The Kills) — 4:47
  8. «There Is an Ocean» (Donovan) — 4:47
  9. «Ruby Tuesday» (Франко Баттіато) — 3:37
  10. «Money Honey» (Warrior Queen, Кевін Мартін) — 3:46
  11. «Arbeit Macht Frei» (The Libertines) — 1:15
  12. «Indian Stomp» (Cyrus) — 3:29
  13. «Bring on the Lucie (Freda Peeple)» (Джон Леннон) — 4:13
  14. «Running the World» (Джарвіс Кокер) — 4:43
  15. «Плач за жертвами Хіросіми» (Кшиштоф Пендерецький)

Премії та номінації

Загалом фільм отримав 20 нагород та 27 номінацій, зокрема[5]:

  • 2007 — Премія «BAFTA»:
    • Найкраща операторська робота
    • Найкраща технологічна підготовка виробництва
    • Найкращі спецефекти (номінація)

Сприйняття

«Останній нащадок Землі» отримав схвальні відгуки критиків; на сайті-агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes фільм отримав рейтинг схвалення 92 %, із середнім балом 8,10/10. Критичний консенсус сайту зазначає: «„Останній нащадок Землі“ працює на всіх рівнях: як жорстокий трилер-гонитва, фантастична повчальна історія та складна людська драма про суспільства, які борються за виживання»[6]. На Metacritic фільм має середню оцінку 84 зі 100, що свідчить про «загальне визнання»[7]. Багато видань про кіно зарахували його до 10-и найкращих фільмів 2006 року[8].

Роджер Еберт у Chicago Sun-Times дав рецензію, в якій зазначив, що діти в ролі макгафіна — це просто драматичний прийом, що дозволяє уникнути реальної політики, водночас показуючи, як світ віддаляється від цивілізованості та співіснування. Фільм насправді не про дітей; він про те, як страх може бути використаний для виправдання поліційної держави. Критик похвалив переконливі, не надто футуристичні декорації, та акторську гру[9].

Енн Горнадей у The Washington Post вказала, що фільм уникає зйомок крупним планом і показує серію насичених деталями сцен, на тлі яких Теодор постає нетиповим героєм. Куарон демонструє занепадницький антиутопічний світ, але не дозволяє відчаю перемогти[10].

Ендрю Серріс у Observer дав негативний відгук, пишучи, що Клайв Овен «ніколи не грав такої безбарвної та нещасної ролі, як тут». Віртуозна операторська робота Еммануеля Любецького демонструє занедбані міські пейзажі, але применшує значення акторів. Антиутопічний фільм тоне у своїй символіці та псевдогуманізмі[11].

Після європейської міграційної кризи 2015 року, виходу Великої Британії з Європейського Союзу, першого президентства Дональда Трампа (2017—2021) та пандемії COVID-19, що розпочалася у 2020 році, критики назвали фільм «пророчим»[12][13][14][15][16].

Цікаві факти

  • Слоган фільму: «Нема дітей. Нема майбутнього. Нема надії»
  • В книзі події відбуваються 2021 року, але у фільмі дію перенесено до 2027-го.
  • У фільмі в камео з'явилася Філліс Дороті Джеймс, автор роману, який ліг в основу фільму.
  • Джуліан каже Теодору, що дзвін у вухах після пережитого ним вибуху — це наслідок «відмирання слухових клітин» у головному мозку. Насправді дзвін у вухах (у цьому випадку) спричиняється ураженням слухових рецепторів, які за декілька днів цілком відновлюють функціональність. Слова Джуліан, хоча й неправдиві, символізують непоправні втрати, яких зазнав Теодор[17].

Див. також

  • 2019: Після падіння Нью-Йорка
  • Американський кіборг: Сталевий воїн

Примітки

  1. ↑ Making the Future. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 18 лютого 2011.
  2. ↑ WS: Псалми, псалом 89 Біблія у перекладі Івана Огієнка, вид. 1998 року
  3. ↑ Останній нащадок землі
  4. ↑ Останній нащадок Землі (Діти людські)/Children of Men. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 24 жовтня 2010.
  5. ↑ Останній нащадок Землі (2006) Awards на сайті IMDb
  6. ↑ Children of Men | Rotten Tomatoes. www.rottentomatoes.com (англ.). Процитовано 2 липня 2025.
  7. ↑ Children of Men Reviews. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 2 липня 2025.
  8. ↑ Metacritic: 2006 Film Critic Top Ten Lists. www.metacritic.com. Архів оригіналу за 13 грудня 2007. Процитовано 2 липня 2025.
  9. ↑ Baby’s day off movie review (2007) | Roger Ebert. www.rogerebert.com (амер.). Процитовано 2 липня 2025.
  10. ↑ Hornaday, Ann (25 грудня 2006). Rad Tidings: Cuaron's Daring 'Children of Men' (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 2 липня 2025.
  11. ↑ Cuarón’s Hard Pill to Swallow: Dystopic Future Without Babies. Observer (амер.). 22 січня 2007. Процитовано 2 липня 2025.
  12. ↑ Jacobson, Gavin (22 липня 2020). Why Children of Men haunts the present moment. New Statesman (амер.). Процитовано 2 липня 2025.
  13. ↑ Srinivasan, Krish (23 червня 2023). Movies That Matter: Children of Men (2006) - The Climate (амер.). Процитовано 2 липня 2025.
  14. ↑ The Bizarre Experience of Rewatching 'Children of Men' Today. CNET (англ.). Процитовано 2 липня 2025.
  15. ↑ Wilkinson, Alissa (24 червня 2017). It’s time to revisit Children of Men, whose near-future British dystopia feels achingly close. Vox (амер.). Процитовано 2 липня 2025.
  16. ↑ Children of Men at 15: ‘London in winter’s a good place to imagine the world ending’. The Independent (англ.). 24 грудня 2021. Процитовано 2 липня 2025.
  17. ↑ The Cine-Files » THE TINNITUS TROPE: ACOUSTIC TRAUMA IN NARRATIVE FILM (амер.). Процитовано 2 липня 2025.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).