Оскар Прусський

Оскар Прусський
нім. Oskar von Preußen
Ім'я при народженні	нім. Oskar Karl Gustav Adolf von Preußen
Народився	27 липня 1888[1][2][…]  Мармуровий палац (Потсдам), Потсдам, Німецька імперія[1]
Помер	27 січня 1958[1][2][…] (69 років)  Мюнхен, Баварія, ФРН[1]  ·рак шлунка
Поховання	Hohenzollern
Країна	Німеччина
Місце проживання	Große Weinmeisterstraße 46/47d
Діяльність	військовослужбовець, боєць опору, солдат
Знання мов	німецька[4]
Учасник	Перша світова війна
Членство	Corps Borussia Bonnd[5] і Сталевий шолом
Титул	принц
Військове звання	Генерал-майор до розпорядження
Партія	Німецька національна народна партія
Рід	Гогенцоллерни
Батько	Вільгельм II Гогенцоллерн
Мати	Августа-Вікторія
Брати, сестри	Вікторія Луїза Прусська, Адальберт Фердинанд Прусський, Вільгельм III, Август Вільгельм Прусський, Йоахім Прусський і Айтель Фрідріх Прусський
У шлюбі з	Ina Marie von Bassewitzd
Діти	Вільгельм Карл Прусський, Оскар Прусський (1915)[2], Prince Burchard of Prussiad[2] і Princess Herzeleide of Prussiad[2]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Принц Оскар Карл Густав Адольф Прусський (нім. Oskar Karl Gustav Adolf Prinz von Preußen; 27 липня 1888, Потсдам — 27 грудня 1958, Мюнхен) — принц Прусський, п'ятий син німецького імператора Вільгельма II і імператриці Августи Вікторії. Генерал-майор вермахту (1 березня 1940) і 35-й герренмайстер ордена іоаннітів.

Як і всі прусські принци навчався в Плені. Учасник Першої світової війни, в складі 7-го прусського гренадерського полку брав участь в бойових діях. З серпня 1918 року — командир 84-ї ландверної піхотної бригади^[6]. В листопаді 1918 року звільнений у відставку^[6]. Після війни був членом «Сталевого шолому» та інших військових організацій.

З 1927 року — герренмайстер ордена іоаннітів, на цій посаді і залишався до своєї смерті. Був політичним противником націонал-соціалізму. Зумів перешкодити спробам нацистів знищити орден. З 1932 року він став членом ради директорів Німецької національної народної партії.

Перед початком Другої світової війни призваний на службу в вермахт у званні оберста. З серпня 1939 до кінця лютого 1940 року — командир 230-го піхотного полку. З 1 березня 1940 року — в командному резерві. В травні 1940 року Адольф Гітлер заборонив, згідно Указу принців, подальше використання Оскара на діючій військовій службі, а 19 травня 1943 року відправив у відставку разом із іншими представниками правлячих родів Німеччини.

Помер 27 січня 1958 року в Мюнхені від раку шлунка і був похований в замку Гогенцоллерн.

31 липня 1914 одружився з графинею Інною фон Бассевіц. Шлюб був морганатичним, тому діти (3 синів та одна дочка) спочатку не могли бути претендентами на прусський престол.

Діти:

• Оскар Вільгельм Карл Ганс Куно (12 липня 1915 — 5 вересня 1939) — обер-лейтенант резерву вермахту, загинув під час Польської кампанії.
• Буркгард Фрідріх Макс Вернер Георг (8 січня 1917 — 12 серпня 1988)
• Інна Марія Софія Шарлотта (25 грудня 1918 — 22 березня 1989)
• Вільгельм Карл Адальберт Еріх Детлофф (30 січня 1922 — 9 квітня 2007) — наступний великий магістр ордена Святого Йоанна.

• Орден Червоного орла
  • 3-го класу
  • великий хрест з короною (27 травня 1898, за іншими даними — 1900)
• Орден Корони (Пруссія)
  • 3-го класу
  • 1-го класу (27 травня 1898)
• Столітня медаль (22 березня 1897)
• Орден Чорного орла з ланцюгом
  • орден (№1109; 27 травня 1898)
  • ланцюг (18 січня 1907)
• Орден дому Гогенцоллернів
  • Великий командорський хрест королівського ордену з мечами
    • орден (27 травня 1898)
    • мечі (1918)
  • Почесний хрест 1-го класу князівського ордену з мечами
    • орден (1907)
    • мечі (1918)
• Орден Вендської корони, великий хрест з короною в руді (1902)
• Орден Нідерландського лева, великий хрест (1902)^[8]
• Королівський Вікторіанський орден, почесний великий хрест (Британська імперія; 1 липня 1904)
• Пам'ятна медаль срібного весілля герцога Альфреда Саксен-Кобург-Готського (1905)
• Орден Серафимів (Швеція; 23 лютого 1906)
• Пам'ятний знак срібного весілля імператора Вільгельма та імператриці Августи-Вікторії (1906)
• Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, великий хрест з короною (1906)
• Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (1906)
• Орден Корони Румунії, великий хрест (1906)
• Орден «Османіє» 1-го класу з діамантами (1906)^[8]
• Орден Вірності (Баден) (1908)
• Орден Бертольда I (1908)
• Орден Спасителя, великий хрест (Грецьке королівство; 1909)
• Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест (27 січня 1910, за іншими даними — 1912)
• Орден Рутової корони (1910)
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
  • почесний лицар (1912)
  • великий магістр (1927)
• Орден Вюртемберзької корони, великий хрест з мечами (1912)
• Орден Леопольда II, великий хрест (Бельгія; 1912)
• Орден Слона (Данія; 1913)
• Орден Святого Губерта (1913 або 1914)
• Орден Генріха Лева, великий хрест (1914)
• Почесний хрест (Ройсс), офіцерський хрест (1914)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (22 серпня 1914) — за заслуги у боях під Віртоном.
  • 1-го класу (24 вересня 1914) — за заслуги у боях під Верденом.
• Орден Військових заслуг Карла Фрідріха, командорський хрест (22 квітня 1916)
• Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (25 жовтня 1916)
• Орден «За військові заслуги» (Баварія), офіцерський хрест з короною (1916)
• Хрест Фрідріха
  • 2-го класу (1916)
  • 1-го класу (1917)
• Хрест «За військові заслуги» (Баден) (1916)
• Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го класу (1917)
• Ганзейський Хрест (Гамбург; 1917)
• Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) (1918)
• Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу (1918)
• Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц) 2-го класу (1918)
• Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Майнінген) (1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (1918) — за 2 поранення, отримані у вересня 1914 рокі під Вінтоном та 7 лютого 1916 року на Східному фронті.
• Орден Леопольда (Австрія), лицарський хрест (1918)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (1918)
• Срібна Медаль «Ліякат» з шаблями (Османська імперія; 1918)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)
• Медаль «За Атлантичний вал» (1940)
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу (1940)

• 
  Імператор Вільгельм II з дружиною та дітьми. Принц Оскар сидить на підлозі в центрі перед батьком (1896).
• 
  Принц Оскар з нареченою (1912).
• 
  Принц Оскар (в центрі) з Паулем фон Гінденбургом (ліворуч) на процесії ордену Святого Йоанна (1924).
• 
  Принц Оскар з дружиною та дітьми (1925).
• 
  Медаль із зображенням принца Оскара, виготовлена скульптором Генріхом Міссфельдтом (1930).

• Heinrich Freiherr von Massenbach: Die Hohenzollern einst und jetzt. Tradition und Leben Massenbach, Schleching 1994, ISBN 3-9800373-0-4.
• Wolfgang Stribrny: Der Johanniterorden zwischen den zwei Weltkriegen. In: Wolfgang Stribrny: Der Johanniter-Orden und das Haus Hohenzollern.Niederweisel 2004 (= Heft 24 der Schriftenreihe des Hess. Genossenschaft des Johanniterordens, i. A. der Hess. Genoss. hrsg. von Otto Böcher)
• Friedrich Wilhelm Prinz von Preußen: Gott schütze unser Vaterland.
• Oskar, in: Internationales Biographisches Archiv 07/1958 vom 3. Februar 1958, im Munzinger-Archiv (Artikelanfang frei abrufbar)
• Manfred Menger: Das Scheitern der Ambitionen des Herzogs Adolf Friedrich zu Mecklenburg auf den finnischen Königsthron im Jahre 1918. In: Finnland Studien III. Band 3. Harrassowitz Verlag, Wiesbaden 2003, S. 121 f.
• Anders Huldén: Finnlands deutsches Königsabenteuer 1918. Reinbek 1997. Herausgegeben von: Deutsch-Finnische Gesellschaft e.V. und erschienen bei: Traute Warnke Verlag, ISBN 3-980-15919-1.