Баклунд Оскар Андрійович
| Баклунд Оскар Андрійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 квітня 1846[1][2][…]  Länghemd |
| Помер | 29 серпня 1916[1][2][4] (70 років) Pulkovod, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[2] |
| Поховання | кладовище Пулковської обсерваторіїd |
| Країна |  Швеція Російська імперія |
| Діяльність | астроном, науково-педагогічний працівник |
| Alma mater | Університет Уппсала[5] |
| Галузь | астрономія[6] |
| Заклад | Університет Уппсала[2] Пулковська обсерваторія[7] |
| Посада | професор |
| Науковий керівник | Hugo Gyldénd[5] |
| Аспіранти, докторанти | Карл Зундман[5] |
| Членство | Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Російська академія наук Петербурзька академія наук Американська академія мистецтв і наук Національна академія наук Італії Національна академія наук США Національна академія дей-Лінчей[8] |
| Діти | Elsa Celsingd Хельге Гетрик Баклунд |
| Нагороди | |
 Баклунд Оскар Андрійович у Вікісховищі | |
Оскар Андрійович Баклунд (швед. Johan Oskar Backlund, рос. Оскар Андреевич Баклунд; 16(28) квітня 1846 — 16(29) серпня 1916) — шведський і російський астроном, академік Петербурзької АН (1883).
Біографічні відомості
Родився поблизу Карлстада (Швеція). Закінчив університет в Упсалі (1872). У 1872–1874 — асистент Стокгольмської, в 1874—1879 — астроном-спостерігач Дерптської, з 1879 — ад'юнкт-астроном Пулковської обсерваторії. З 1895 до кінця життя був директором Пулковської обсерваторії. За нього були створені південні відділення Пулковської обсерваторії: у Одесі (1898), Сімеїзі і Миколаєві (1908–1912). Був також професором вищих жіночих Бестужевських курсів в Петербурзі.
Основні наукові роботи відносяться до небесної механіки. Вивчав рух періодичної комети Енке. Пояснив систематичне зменшення періоду її обернення навколо Сонця періодичними зустрічами з різними метеорними потоками. За заслуги в дослідженні комети Енке Петербурзька АН ухвалила рішення іменувати її в своїх виданнях кометою Енке-Баклунда. Отримав одну з перших вдалих оцінок мас Меркурія і Венери. Брав участь в експедиціях, що проводили спостереження сонячних затемнень і градусні вимірювання на острові Шпіцберген.
Член-кореспондент Паризької АН, почесний член Російського астрономічного товариства і низки інших наукових товариств.
Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1909), медаль Кетрін Брюс (1914).
На честь вченого названі кратер на Місяці і астероїд 856 Backlunda.
Примітки
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Johan Oskar (Oskar Andreevitj) Backlund — 1917.
- ↑ Dannike kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/GLA/13086/C/3 (1832-1860), bildid: C0043485_00042, sida 66
- ↑ La France savante / за ред. B. Delmas, Р. Матіс — 2009.
- ↑ а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Воронцов-Вельяминов Б. А. История астрономии в России в XIX столетии // Труды института истории естествознания — 1948. — Т. 2. — С. 26–70.
- ↑ (unspecified title) — doi:10.5281/ZENODO.18315206
Посилання
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы. Биографический справочник. [Архівовано 24 грудня 2010 у Wayback Machine.] Наукова думка, Київ, 1977
- О. А. Баклунд на сайті Всероссийское генеалогическое древо
- Баклунд // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 47. — ISBN 966-613-263-X.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).