Оріховиця

село Оріховиця
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Ужгородський район
Тер. громада	Оноківська сільська територіальна громада
Код КАТОТТГ	UA21100110050067619
Основні дані
Засноване	1650
Населення	604[1]
Площа	3,2 км²
Густота населення	188,75 осіб/км²
Поштовий індекс	89413[2]
Телефонний код	+380 3122
Географічні дані
Географічні координати	48°39′11″ пн. ш. 22°24′1″ сх. д. / 48.65306° пн. ш. 22.40028° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	233 м[3]
Водойми	р. Сімони
Відстань до обласного центру	13 км[4]
Відстань до районного центру	13 км[4]
Найближча залізнична станція	Оноківці
Відстань до залізничної станції	6 км
Місцева влада
Адреса ради	89412, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Оноківці, вул. Шевченка, 2
Карта
Оріховиця
Оріховиця
Мапа
Оріховиця у Вікісховищі

Орі́ховиця — село в Україні, в Оноківській сільській громаді, Ужгородського району, Закарпатської області. До 2020 року Оріховиця разом з селом Оноківці підпорядковувалася Оноківській сільській раді^[5], нині орган місцевого самоврядування — Оноківська сільська територіальна громада. Населення становить 604 особи^[1].

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 604 особи^[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним^[1]:

Лазуровий щит розтятий. У першій частині три понижені золоті квадрати в балку. У другій частині виникає золота гілка ліщини з такими ж листками і плодами. У золотій главі лазурова хвилеподібна балка. У зеленій базі золота гармата. Затверджений рішенням сесії Оноківської сільської ради у жовтні 2010 року^[6].

Село Оріховиця розташоване на обидвох берегах річки Сімони (ліва притока річки Уж), за 13 км на північний схід від міста Ужгорода та за 6 км від адміністративного центру сільської громади. За 6 км знаходиться найближчий зупинний пункт Оноківці^[4].

В письмових джерелах село відоме під назвою «Рагонка» (угор. Rahoncha)^[7]. Топонім Рагонка має русинське походження, походить від назви річки Оріховиця, яка тече селом. У вживанні угорських імен розвиток Orehovica / Rahonca відбувся з втратою початкового звуку слова o- та вирівнюванням фонем^[8].

Кількість елементів інфраструктури в селі — це 9 вулиць з 200 будинками^[9][10].

Вулиці

Той факт, що на околиці села виявлені давні слов'янські поселення VIII—IX століть, дає підстави вважати, що Оріховиця виникла раніше XI століття. З першої половини XIV по XVII століття село було одним із маєтків Невицького домена Другетів. В списках платників податків за описом від 1427 року Оріховиця не згадується.

У 1567 році в селі було оподатковано 4 залежні господарства, що володіли 2,5 порти (наділу) землі. У XVI столітті до Оріховиці переселилося 20 родин. У 1599 році в селі нараховувалося 30 залежних домогосподарств і одне господарство шолтейса. Тоді Оріховиця вважалася великим поселенням. На початок XVIII століття чисельність населення зменшилася. У 1715 році в селі нараховувалось 12 господарств, у тому числі 10 таких, що володіли повним наділом та два желярські (безземельні).

Джерела другої половини XVIII століття зараховують Оріховицю до сіл із руським населенням.

У 1982 році між селами Оріховиця та Ярок було споруджено Ужгородський військовий полігон.

В Ужгородському скансені перебуває пам'ятка житлової архітектури — сільська дерев'яна хата кінця XVIII століття привезена до музею з села Оріховиця^[11].

У 1751 року за пароха Іоана Реберка згадують дерев'яну церкву святого архангела Михайла з усіма образами та трьома дзвонами. У селі було 159 вірних. У шематизмі Мукачівської єпархії за 1883 рік церкву датовано 1877 роком, шематизм 1915 року подає точнішу дату — 1811 рік, хоча на одвірку церкви позначено «1815»^[12].

Теперішня мурована церква-базиліка з бароковим завершенням вежі, збудована у міжвоєнний період була освячена на честь святого Василя Великого. Договір з бляхарем на покриття церкви бляхою було укладено ще у 1932 році, але в селі кажуть, що шинґлове покриття дахів замінено лише на початку 1960-х років. Інтер'єр церкви перемалювали художник О. К. Кахно та маляр І. А. Пеняк у 1973 році за куратора Йосипа Галайди. Наприкінці 1980-х років кам'яну огорожу довкола церкви замінено дротяною на бетонному фундаменті, оновлено штукатурку стін, перекрито бляхою турню. Вочевидь, тоді ж перемальовано ікони^[12].

На церковній вежі — три дзвони. Найбільший та найменший виготовлено на ужгородській фабриці «Акорд» у 1925 році. На великому дзвоні написано, що куплено його з допомогою краян, які працювали в Америці, та за добровільні пожертви селян за куратора Івана Ропая. Велику суму пожертвувала сім'я Михайла Цмарика. Напис угорською мовою на середньому дзвоні повідомляє, що вилив його Ласло Шандор у Малих Геївцях 1904 року^[12].

У 1947—1949 роках в селі Ярок та Оріховиця парохом був отець Йосиф Головач. У 1949 році храм примусово передано Російській православній церкві. Під час легалізації греко-католицької церкви на Закарпатті, наприкінці 1980-х — початку 1990-х років, сільською громадою села Оріховиця проведено збори та вирішено повернутися в лоно Мукачівської греко-католицької єпархії. Відновленою громадою села опікується помічний єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії отець Йосиф Головач, від 1992 року — отець Павло Сабов, котрий розпочав наполегливу роботу по залученню громади до релігійного життя^[13].

Від 2003 року парафією Святого Василія Великого у селі Оріховиця опікується ставрофорний протоієрей отець Василь Вайдулич. Нещодавно добудовано захристя, приміщення, в якому зберігається культове начиння (священний посуд, богослужбове вбрання священнослужителів, богослужбові книги тощо), здійснюється облачення священнослужителів, а також інші обряди^[13].

14 січня 2011 року відбулася Архієрейська Служба Божа з нагоди 200-річчя побудови храму в селі Оріховиця. Архієрейську Божественну Літургію очолив Преосвященний владика Мілан^[13].

20 листопада 2015 року на фасаді приміщення сільського клубу урочисто відкрили та освятили пам'ятну таблицю Руслану Семчище, учаснику російсько-української війни. Пам'ятну таблицю, виготовлену за кошти волонтера Максима Солом'яного.

На лівому березі ріки Уж, на пологій надзаплавній терасі в урочищі «Валащинець», що розташоване праворуч від дороги в напрямі на село виявлене багатошарове поселення, яке у 1955 році досліджувалося Ф. М. Потушняком. Тут археологом зафіксоване землянкове житло прямокутної форми розмірами 3,2×2,5 м. Долівка житла знаходилася на глибині 1,4 м від сучасної поверхні і була викладена камінням, у деяких місцях — плоскими плитами. У північному куті житла розташовувалося вогнище розміром 0,5 м у діаметрі. У заповненні житла знайдено тільки кружальну кераміку, у тісті якої були домішки дрібнозернистого піску. Фрагменти кераміки походять від горщиків середньої величини з добре профільованими вінцями, плавно відігнутими назовні, заокругленими або косозрізаними краями вінець. За характером керамічного матеріалу Ф. Потушняк датував поселення IX століттям^[14]. Засвідчено також шари культури алфелдської мальованої кераміки, ранньозалізної доби та давньослов'янського часу VIII—IX століть^[11].

Народилися

• Ігнат Андрій Михайлович (1918—1977) — український науковець, громадський діяч, історик, педагог, філолог, краєзнавець. Учасник другої світової війни^[15].
• Семчище Руслан Степанович (1977—2014) — український військовик, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув в боях за Станицю Луганську.

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 210573, розташована у приміщенні фельдшерсько-акушерського пункту.

Результати

• зареєстровано 552 виборці, явка 72,64%, найбільше голосів віддано за «Опозиційний блок» — 35,77%, за «Слугу народу» — 29,72%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 11,84%.^[16] У одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Андрій Андріїв (самовисування) — 53,42%, за Олександра Пекаря (Слуга народу) — 16,84%, за Роберта Горвата (самовисування) — 5,79%^[17].

• Сирохман М. Церкви України. Закарпаття = Churches of Ukraine Zakarpattia / М. Сирохман. — Львів : Мс, 2000. — С. 37.
• Sebestyén Zsolt Rahonca, Оріховиця ’település Ungvártól ÉK-re’ // Kárpátalja helységnevei. — K. n., Nyíregyháza, 2020. — 528 lap. — L. 359-360. — ISBN 978-973-0-31294-2. (угор.)

• Село Оріховиця, Закарпатська область, Ужгородський район, Оноківська територіальна громада. decentralization.gov.ua. Процитовано 19 травня 2024.