Карл Орф

Карл Орф
Carl Orff
Карл Орф
Основна інформація
Дата народження	10 липня 1895
Місце народження	Мюнхен, Німецька імперія
Дата смерті	29 березня 1982 (86 років)
Місце смерті	Мюнхен, ФРН
Причина смерті	рак підшлункової залози
Поховання	Андекський монастир[1]
Роки активності	1913—1982
Громадянство	Німеччина
Національність	німець
Професія	композитор, педагог
Освіта	Мюнхенська вища школа музики і театру, Wittelsbacher-Gymnasium Münchend, Ludwigsgymnasiumd і Моцартеум
Вчителі	Hermann Zilcherd
Відомі учні	Edwin Carrd, Wilfried Hillerd, Фрасивулос Георгіадіс і Giorgos Hadjinikosd
Інструменти	орган, фортепіано, віолончель, percussion guitared і ксилофон
Мова	німецька, латина і давньогрецька мова
Жанр	класична музика
Magnum opus	Die Kluged, Карміна Бурана, Der Mondd і Катуллі Карміна
Членство	Баварська академія витончених мистецтв
Заклад	Мюнхенська вища школа музики і театру, Моцартеум і Musikheimd
Нагороди	почесний громадянин Мюнхенаd (1975) медаль Гете міста Франкфурт-на-Майні (1965) Баварський поетичний талерd (1965) Почесний доктор Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліанаd почесний доктор Тюбінгенського університетуd Romano Guardini awardd (1974) Почесна золота монета столиці держави Мюнхенаd
Батько	Heinrich Orffd[2]
Мати	Paula Köstlerd[2]
У шлюбі з	Liselotte Orffd[3], Luise Rinserd, Gertrud Orffd і Alice Solscherd
Діти	Godela Büchtemann-Orffd
orff.de
Файли у Вікісховищі

Карл Орф (нім. Karl Orff; 10 липня 1895 — 29 березня 1982) — німецький композитор, музикознавець, педагог, член Баварської академії мистецтв.

Народився в Мюнхені. У 1912—1914 роках навчався в Мюнхенській музичній академії. У 1914 році продовжив навчання в Германа Зільчера. У 1916 році працював капельмейстером у Мюнхенському камерному театрі. У 1917 році під час Першої світової війни вирушив добровольцем до армії в Перший Баварський польовий артилерійський полк. У 1918 році його запросили на посаду капельмейстера в Національний театр Мангайма під керівництвом [[Вільгельм Фуртвенглер|Вільгельма Фуртвенглера], а потім він працював у театрі Великого герцогства Дармштадтського.

У 1920 році Орф одружився з Алісою Зольшер (Alice Solscher), через рік народилася його єдина дитина — дочка Годела, а в 1925 році він розлучився з Алісою.

У 1923 році він познайомився з Доротеєю Гюнтер і в 1924 році спільно з нею створив у Мюнхені школу гімнастики, музики й танцю — Гюнтершуле (Günther-Schule). З 1925 року і до кінця свого життя Орф очолював відділення цієї школи, де працював із музикантами-початківцями. Маючи постійний контакт із дітьми, він розробив власну теорію музичної освіти.

Хоча зв'язок Орфа з нацистською партією не був встановлений, його «Карміна Бурана» була дуже популярна в нацистській Німеччині після прем'єри у Франкфурті 1937 року. Нацистські критики називали її «дегенеративною». Орф став єдиним із кількох німецьких композиторів, хто відгукнувся на офіційний заклик написати нову музику для п'єси Шекспіра «Сон літньої ночі», після того як музику Фелікса Мендельсона було заборонено — інші відмовилися брати участь. Водночас Орф працював над музикою для цієї п'єси ще в 1917 і 1927 роках, задовго до приходу нацистів до влади.

Орф був близьким другом Курта Губера, одного із засновників руху опору «Die Weiße Rose» («Біла троянда»), страченого нацистами в 1943 році. Після Другої світової війни Орф заявив, що він і сам був учасником цього руху. Хоча цьому немає документальних підтверджень, така заява допомогла Орфу продовжувати працювати в Німеччині після падіння нацистського режиму.

У 1950—1954 роках Орф видав п'ятитомне зібрання «Музика для дітей» («Schulwerk»), що стало основою його музично-педагогічної системи, яка отримала світове визнання й поширення. У 1950—1960 роках викладав у Вищій музичній школі в Мюнхені. У 1961 році було відкрито Інститут Орфа (Інститут музичного виховання при Вищій школі музики й сценічного мистецтва Моцартеум).

Помер Орф у Мюнхені, похований у церкві бенедиктинського монастиря Андекс, що розташований західніше Мюнхена (округ Штарнберг).

На честь Орфа названо одну з малих планет у Сонячній системі.

У музичній педагогіці Карл Орф відомий завдяки власній музично-освітній системі. Сутність концепції Карла Орфа полягає у виявленні й розвитку музичних здібностей дитини через імпровізацію в музиці та рухах.

Мета: розкрити в кожній дитині творчість.

Навчаючись гри на елементарних музичних інструментах, діти самостійно відкривають світ музики. Він створив самобутню музично-освітню систему, яка охоплювала спів, слово, імпровізацію, рухи й гру на музичних інструментах. Він розробив власний музичний інструментарій — «інструментарій К. Орфа»: цимбали, маракаси, трикутники, ксилофони, металофони, стаканчики з водою, брязкальця, сопілки, дзвіночки.

У своїй п'ятитомній праці «Шульверк» — антології музики, пісень та танців для дітей — Карл Орф виклав основи методики. В її основі: ігрова діяльність, спілкування в процесі гри, коли кожна дитина почувається індивідуальністю. Основне призначення — залучення дітей до музикування незалежно від їхніх музичних здібностей, розвиток індивідуальних вольових якостей і природної музичності.

Методика Карла Орфа є універсальною, її легко поєднати з іншими методиками, адаптувати до національних особливостей будь-якого народу, бо вона ґрунтується на використанні зразків фольклорної музики.

Педагогічна концепція Карла Орфа знайшла прихильників у багатьох країнах Західної Європи, а також у США, Канаді й Японії та досі широко використовується вчителями музики.

Переважна більшість творів Орфа — це сценічні твори:

• Карміна Бурана (сценічна кантата, 1937, Франкфурт-на-Майні),
• Місяць («музична п'єса», 1939, Мюнхен; 2-я редакція — 1950, там само),
• Розумниця («музична п'єса», 1943, Франкфурт-на-Майні),
• Катулла Карміна (сценічна кантата, 1943, Лейпциг),
• Бернауерін (музично-драматична п'єса, 1947, Штутгарт),
• Антігона (трагедія Софокла, 1949, Зальцбург),
• Тріумф Афродіти (сценічний концерт, 1953, Мілан),
• Комедія про воскресіння Христа (містерія, 1957, Штутгарт),
• Цар Едіп (трагедія Софокла, 1959, там само),
• Гра про народження немовляти (містерія, 1960, там само),
• Прометей (трагедія Есхіла, 1968, там само),
• Комедія про кінець часу (містерія, 1973, Зальцбург);
• сценічний триптих Плач (обробка творів К. Монтеверді, у тому числі опери «Орфей» та фрагмента «Плач Аріадни», остаточна редакція 1940; постановка 1958, Шветцінген).

• Леонтьева О. Карл Орф М.: Музыка, 1964.-160 с., нот. ил.
• Alberto Fassone: «Carl Orff», Grove Music Online ed. L. Macy (Accessed 27 November 2004), (subscription access) [Архівовано 21 липня 2007 у WebCite]
• Michael H. Kater, "Carl Orff im Dritten Reich, " Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte 43, 1 (January 1995): 1-35.
• Michael H. Kater, «Composers of the Nazi Era: Eight Portraits». New York: Oxford University Press, 2000.
• Черкасов В. Теорія і методика музичної освіти: Академія, 2016. — 58- 60 ст.

• Кантата Карміна Бурана (укр.)
• Офіційний сайт Карла Орфа [Архівовано 25 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Сайт Педагогічного товариства Карла Орфа в Росії [Архівовано 2 березня 2010 у Wayback Machine.]
• Дослідницький інститут Orff-Zentrum в Мюнхені [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.]
• Захарова О. А., Захаров Н. В. Орф Карл [Архівовано 10 березня 2010 у Wayback Machine.] // Электронная энциклопедия «Мир Шекспира».