Ортокон

Ортокон

Ортокон — це довга конусоподібна мушля, що належить кільком видам стародавніх головоногих наутилоїдів — доісторичним предкам сучасних морських головоногих молюсків, включаючи каракатиць, наутилусів, восьминогів та кальмарів.^[1] Протягом 18-го та 19-го століть усім таким виявленим мушлям дали «загальну» назву Orthoceras, створивши таким чином таксон «сміттєвих кошиків». Однак зараз відомо, що багато видів, родів та родин наутилоїдів розвинули або зберегли цю форму мушлі.

Ортокон, узагальнено, можна розглядати як мушлю наутилоїда, хоча й дещо більшу та з конусоподібною, прямою формою, на відміну від закрученої, згорнутої форми наутилоїда. Раніше вважалося, що вони представляють найпримітивнішу форму наутилоїда, проте зараз відомо, що найдавніші наутилоїди мали мушлі, які були злегка вигнуті. Ортоконічна форма еволюціонувала кілька разів серед головоногих молюсків, а серед наутилоїдних головоногих вона поширена серед елесмероцерид, ендоцерид, актиноцерид, ортоцератоїдів та бактритид.

Ортокони існували з пізнього кембрію до пізнього тріасу, але вони були найпоширенішими на початку палеозою.^[2] Відродження конструкції ортоконів пізніше відбулося в інших групах головоногих молюсків, зокрема у бакулітових амонітів у крейдяний період. Потенційний кайнозойський ортокон відомий в Антарктицерах, який може бути нащадком ортоцератоїдів і має ортоконоподібну оболонку, яка, як вважається, була слабо мінералізованою та внутрішньою, на відміну від зовнішніх, повністю мінералізованих оболонок попередніх ортоконів — приклад конвергентної еволюції з колеоїдами.^[2] Однак інші дослідження виявили його як кальмара-егопсида.^[3] Розмір ортоконових наутилоїдів коливається від менше ніж 25 мм (1 дюйм) до (у деяких гігантських ендоцеридів ордовику) 5,2 м (17 футів) завдовжки. Скам'янілості ортоконових головоногих відомі з усього світу, з особливо значними знахідками в Онтаріо, Канаді та Марокко.