Орочі (мова)
| Ороцька мова | |
|---|---|
| Поширена в | Росія |
| Регіон | Хабаровський край |
| Носії | 8[1] |
| Місце | на межі зникнення |
| Писемність | кирилиця |
| Класифікація | Алтайська сім'я
|
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | oac |
| IETF | oac  |
О́роцька мова — мова орочів. Належить до південної групи тунгусо-маньчжурських мов, близька до нанайської та удегейської мови. Поширена в Хабаровському краї (Комсомольський, Совгаванський, Ульцький райони). Чисельність мовців згідно з переписом 2010 — 8 осіб. За даними 2002 року ороцькою мовою володіло 257 осіб. Первісно мова розпадалася на 3 діалекти: тумнінський, хадінський, хунгарійський. На початку 2000-х рр. було створено писемність для ороцької мови. Видано підручник.
Ороцький алфавіт
Ороцька абетка досі не устаткувалася: в різних виданнях використовуються різні версії. Версія 2002 року[2]:
| А а | Б б | В в | Г г | Д д | Е е | Ё ё | Ж ж |
| З з | И и | Й й | К к | Л л | М м | Н н | Ӈ ӈ |
| О о | П п | Р р | С с | Т т | У у | Ф ф | Х х |
| Ц ц | Ч ч | Ш ш | Щ щ | Ъ ъ | Ы ы | Ь ь | Э э |
| Ю ю | Я я |
В електронному підручнику «Орочи кэсэни», випущеному в Хабаровську в 2010 році, використовуються також буква К' к' і макрони для довгих голосних[3].
Примітки
- ↑ Перепись-2010. Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 8 листопада 2012.
- ↑ Абрамова Г. С. Картинный словарь орочского языка. СПб., 2002, вид-во «Дрофа»
- ↑ Портал Хабаровск. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 8 листопада 2012.
Посилання
- ЮНЕСКО — Орочский язык
- Леонтович, Сергей. Краткий русско-ороченский словарь с грамматической заметкой: Наречие бассейна р. Тумнин, впадающей в Татарский пролив, севернее Императорской гавани. — Владивосток : Тип. Н. В. Ремезова, 1896. — 147 с.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).