Оранка

 

О́ранка^[1][2][3], ора́ння^[4][5][3], діал. гора́ння^[6](горнути, пригортати) — обробка ґрунту плугом чи сохою^[1][7][3]. Це підготовка поля до посіву або посадки сільськогосподарських культур. Обробка сприяє хорошій якості ґрунту, що підвищує врожайність та якість сільськогосподарських культур. Якість ґрунту частково залежить від родючості та структури ґрунту.

Під словом оранка, також розуміють також зоране поле, чи ріллю.

Залишки рослин від останнього врожаю, сидерати та бур'яни перетворюються на органічну речовину шляхом біологічного розкладання (мінералізації). Це забезпечує поживні речовини, такі як азотні сполуки, фосфати та сірчані сполуки. Обробка ґрунту сприяє розкладанню, що особливо важливо на піщаних ґрунтах, які значною мірою залежать від органічної речовини для отримання поживних речовин.

Крім того, обробіток ґрунту сприяє збільшенню об'єму пор, що необхідно для транспорту води та повітря, а також для гарного коренеутворення.

Інтенсивність обробітку ґрунту залежить від типу ґрунту, його вологості, якості ґрунту та пори року.

В залежності від сезонних особливостей вирощування сільськогосподарських культур, обробіток грунту проводять після закінчення вегетації і збору врожаю, або перед початком вегетації рослин.
Відповідно до календарної сезонності розрізняють Передзимову оранку — зяблеву, та Весняну оранку.
Для країн з суттєвою температуриою та гідрологічною різницею в залежності від пори року, сезонність оранки може використовуватись як засіб боротьби з шкідниками та бур'янами, покращення грунту, підвищення рівномірності сходів та майбутньої врожайності вирощуваних культур.

Лущення стерні — це поверхневий обробіток ґрунту (на глибину 8–12 см, іноді 5–16 см) одразу після збирання врожаю. Це база для підготовки ґрунту, що забезпечує подрібнення та перемішування решток, провокування проростання бур'янів, закриття вологи та руйнування капілярів, якими випаровується волога^[8].

Агрономічні переваги^[8]:

• Боротьба з падалицею зернових і бур’янами
• Стимулювання розкладання решток рослин
• Збереження вологи
• Запобігання ущільненню ґрунту

Зяблеву — передзимову оранку поля, з подальшим її використанням для висівання навесні ярих культур називають «зяб», або «зяблева оранка»^[9].
Цю оранку виконують негайно після появи масових сходів бур’янів (через 2-3 тижні після лущення стерні). Лущенням стерні називають поверхневий обробіток ґрунту після збирання врожаю ^[10]. Переорана восени земля залишається на зиму у вигляді великих скиб та грудок. Вона буквально «мерзне» під снігом та піддається впливу низьких температур. «Зяблева» — це буквально «оранка грунту під зиму, який залишається мерзнути» Назва походить від праслов'янського слова “зябнути” (мерзнути)^[11], оскільки зорана рілля залишається відкритою на зиму^[12].

Агрономічні переваги:

• Накопичення вологи: Пухкий ґрунт краще вбирає осінні дощі та талі води.
• Боротьба з бур’янами: Підрізання кореневищ багаторічників та загортання насіння бур’янів на глибину, звідки вони не зійдуть.
• Боротьба зі шкідниками: Вивертання на поверхню личинок (дротяників, совок), де вони гинуть від морозу або поїдаються птахами.
• Покращення грунту: Під дією морозів великі глиби розпадаються на дрібні грудочки^[12].

Основним завданням весняної оранки є збереження у ґрунті накопиченої за осінньо-зимовий період вологи, яка навесні інтенсивно випаровується, знищення перших бур'янів, покращення аерації та створення ідеального посівного ложа для насіння. Правильна підготовка ґрунту безпосередньо впливає на рівномірність сходів та майбутню врожайність культур.
Агротехнологічні операції навесні починають проводити після настання фізичної стиглості, тобто такого стану, за якого ґрунт добре кришиться та не прилипає до ґрунтообробних знарядь. Весняний передчасний обробіток ґрунту призводить до залипання робочих органів ґрунтообробних знарядь, замазування поверхні ріллі, а запізнілий спричиняє засихання ґрунту й утворення великих грудок, тому ранньовесняне боронування проводять вибірково з урахуванням підсихання різних полів і ділянок^[13].

Розрізняють такі види оранки:

• плантажна (коли її виконують спеціальними плугами на глибину понад 40 см; в овочівництві використовують перед закладанням плантацій спаржі);
• ступінчаста (забезпечує ступінчастий профіль борозни); гребенева (забезпечує утворення гребенів на поверхні поля);
• двоярусна (забезпечує часткове або повне переміщення двох шарів (горизонтів) ґрунту з їх подрібненням і рихленням);
• триярусна (забезпечує відповідно обробіток трьох шарів ґрунту).

При оранці відвал (полиця) плуга перевертає орного шару, що забезпечує кришіння й перемішування ґрунту.

Розрізняють види відвальної оранки^[14]:

• Обертання скиби (скиба перевертається на 180°; найдавніший спосіб)
• Здіймання (скиби перевертається на 135°)
• Культурна оранка (з використанням передплужника).

Оранка на глибину 20 см вважається нормальною, інакше — глибокою або мілкою. Глибину та напрям оранки вибирає агроном, виходячи з потреб оброблюваної рослини, засміченості ґрунту бур'янами, наявності шкідників і хвороб, задля снігозатримання, накопичення талих вод та захисту від вітрової ерозії. Оранка з ґрунтопоглиблювачем і чергування глибини в умовах сівозміни виключає утворення ущільненого шару — плужної підошви — в підорному горизонті ґрунту.

Альтернативою оранці в низці випадків є безвідвальний обробіток ґрунту^[14].

• Оборювання — обряд, що полягав у проведенні борозни навколо якогось місця.

• Орна земля
• Рілля

• Ґудзь В. П., Примак І. Д., Будьонний Ю. В., Танчик С. П. Землеробство: Підручник. 2-е вид. перероб. та доп. За ред. В. П. Ґудзя. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 446 с.

• Оранка, орання // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1229. — 1000 екз.
• Агротехнічні вимоги до виконання оранки. Технологія виконання оранки ґрунтів.