Операція «Сорс»

Операція «Сорс» Operation Source
Кампанія в Арктиці
Лейтенант Дженті-Крір та екіпаж X5, що брав участь в операції «Сорс»
Дата: 20–22 вересня 1943 Місце: Алта-фіорд Результат: частковий успіх операції
Сторони
Союзники:  Велика Британія	Країни Осі:  Третій Рейх
Командувачі
Клод Баррі Дональд Кемерон Годфрі Плейс Дженті Дженті-Крір†	Ганс Карл Меєр
Військові формування
зведений загін підводних човнів
Військові сили
6 надмалих підводних човнів класу «X» 6 підводних човнів	1 лінкор, 1 важкий крейсер
Втрати
6 надмалих ПЧ затоплено 9 загиблих 6 потрапило в полон	1 лінкор пошкоджений

Операція «Сорс» (англ. Operation Source; укр. Джерело) — спеціальна операція британського Королівського флоту під час Другої світової війни, проведена у вересні 1943 року. В операції брали участь шість надмалих підводних човнів класу «X» для атаки німецького лінкора «Тірпіц» та інших важких військових кораблів, включаючи лінійний крейсер «Шарнгорст» та важкий крейсер «Лютцов», що дислокувалися в Алта-фіорді на півночі Норвегії^[1]. Основною метою визначалося виведення зі строю цих капітальних кораблів, які становили значну загрозу для конвоїв союзників, що постачали Радянський Союз арктичним маршрутом^[2], шляхом розміщення під їхніми корпусами двох великих вибухових бортових зарядів, кожен з яких містив приблизно 4000 фунтів вибухівки^[1]. Цей зухвалий рейд, схвалений прем'єр-міністром Вінстоном Черчиллем та організований адміралом сером Максом Гортоном, став одним з перших успішних застосувань малих підводних човнів у війні^[2].

«Тірпіц» зазнав серйозних пошкоджень і його відновлення та повернення до строю тривало аж до травня 1944 року^[3].

12 вересня 1943 року, в умовах низької хмарності та дощу, радянський пілот Леонід Елкін знайшов якірну стоянку «Тірпіца» в Алта-фьорді, спустився під кромку хмар і тричі пролетів над нею під сильним зенітним вогнем на висоті 50 метрів, досягнувши високоякісної фотографії цілі. Отримані фотографії негайно передали до Британського адміралтейства, яке на їх основі підготувало нову операцію.

Концепцію атаки розробив командир Кромвель-Варлі за підтримки Макса Гортона, керівника підводних сил Королівського флоту, та прем'єр-міністра Вінстона Черчилля.

Операцією керували з берегової бази Королівського флоту Варбел, розташованої в Порт-Баннатін на острові Б'ют. Варбел (названий на честь командирів Варлі та Белла, конструкторів прототипу човнів X-Craft) був пунктом постійної дислокації надмалих підводних човнів 12-ї флотилії підводних човнів. Штаб флотилії знаходився в готелі Kyles Hydropathic, розкішному готелі на 88 номерів, який було реквізовано Адміралтейством для використання у воєнний час. Усі тренування та підготовка надмалих човнів до атак координувалися з Варбела^[4].

Розвідувальні дані, що сприяли атаці на «Тірпіц», були зібрані та надіслані до Королівського флоту бійцями норвезького опору, зокрема братами Торбйорном Йохансеном та Ейнаром Йохансеном^[4].

До проведення операції виділялося шість підводних човнів класу «X». X5, X6 та X7 були призначені для атаки лінкора «Тірпіц» у Кафіорді. X9 та X10 мали атакувати лінкор «Шарнгорст», також у Кафіорді. X8 мав атакувати важкий крейсер «Лютцов» у Лангфіорді. Підводні апарати до району проведення операції буксирували звичайні підводні човни^{[Прим. 1]}. Ближче до цілі екіпажі надмалих човнів мали перебрати на себе управління.

X9, ймовірно, сильно постраждав у бурхливому морі в ході буксирування й був втрачений разом з трьома членами екіпажу на борту, коли його буксирний трос обірвався і човен зазнав різкого занурення в глибину. У X8 (екіпаж лейтенанта Джека Смарта) виникли серйозні витоки в бортових зарядах, які довелося скинути; вони вибухнули, спричинивши настільки серозйоні пошкодження, що човен довелося затопити.

Решта човнів класу «X» розпочали діяти 20 вересня, а атаки стартували о 19:00 22 вересня 1943 року. «Шарнгорст» у той час проводив навчання, тому не був на своєму звичайному місці. Атаку X10 було припинено через механічні та навігаційні проблеми і підводний човен повернувся на зустріч зі своїм підводним човном-«буксирувальником». Його затопили на зворотному шляху до Шотландії через обрив буксирного тросу.

X5, під командуванням лейтенанта Дженті-Кріра, зник разом зі своїм екіпажем під час операції. Вважається, що його потопило пряме влучання однієї з 105-міліметрових гармат «Тірпіца» перед встановленням підривних зарядів. Існувала ймовірність, що X5 також успішно встановив бічні заряди перед знищенням, але це так і не було остаточно доведено. Дослідницька експедиція, спільно проведена Карлом Спенсером, Біллом Смітом (англ. Bluebird Project) та Королівським флотом за допомогою кораблів протимінної дії «Кворн» та «Блайт» у 2006 році, склала карту північної та південної якірних стоянок, що використовувалися «Тірпіцем», і довела, що заряд знаходився глибоко всередині сітчастого огородження північної якірної стоянки, а отже, найімовірніше, він був з X6.

X6 та X7 вдалося скинути свої заряди під «Тірпіц», але вони не змогли втекти, оскільки їх помітили та атакували. Обидва човни були покинуті, а шість членів екіпажу захопили в полон. Після захоплення члени екіпажу повідомили німецькому капітану Гансу Меєру, що протягом години під «Тірпіцем» відбудуться вибухи. Меєр швидко спробував відвести корабель від зарядів, але не зміг цього зробити до того, як заряди вибухнули.

Унаслідок вибухів «Тірпіц» був сильно пошкоджений. Хоча загрози затоплення не було, він прийняв понад 1400 тонн води та зазнав значних механічних пошкоджень. Перша міна вибухнула поруч із баштою «Цезарь», а друга міна — на відстані від 45 до 55 м від лівого борту. Було розірвано паливний бак, порвана обшивка, у днищі корабля утворилася велика вм'ятина, а перегородки у подвійному дні деформувалися. Близько 1430 тонн води потрапило у паливні баки та порожній простір в подвійному дні лівого борту, що спричинило крен на один-два градуси, який компенсувався зустрічним затопленням з правого борту. Затоплення пошкодило всі турбогенератори в генераторному відділенні № 2, і всі, крім одного генератора в генераторному відділенні № 1, були виведені з ладу паропроводи або обірвані силові кабелі. Башта «Дора» зірвалася з підшипників і не могла обертатися; це було особливо важливо, оскільки в Норвегії не було важких кранів, достатньо потужних, щоб підняти башту та встановити її назад на підшипники. Два гідролітаки Arado Ar 196 корабля були викинуті вибуховим струсом і повністю знищені.

Ремонт проводив ремонтний корабель «Ноймарк»; історики Вільям Гарцке та Роберт Дулін зазначили, що успішний ремонт став «одним із найвизначніших подвигів військово-морської інженерії під час Другої світової війни»^[5]. Ремонт тривав до 2 квітня 1944 року; випробування на повній швидкості були заплановані на наступний день в Алта-фіорді^[6].

Відразу після завершення ремонту «Тірпіц» 3 квітня 1944 року був пошкоджений британськими пікіруючими бомбардувальниками «Барракуда», запущеними з авіаносців, в операції «Тангстен».

12 листопада 1944 року корабель був потоплений бомбардувальниками «Авро Ланкастер» в операції «Катехізм»^[7].

• Атака Мальти
• Рейд на Суда-Бей
• Рейд на Александрію
• Майале
• Магнітна міна
• 10-та флотилія МАС

Виноски

Джерела

• Operation Source (i). на codenames.info.(англ.)
• Operation Source(англ.)
• Taking Out the Tirpitz(англ.)
• Operation Source — September 1943(англ.)
• Operation Source: Midget Submarine Attack on the Tirpitz, 22 September 1943 Part III(англ.)
• Operation Source: Midget Submarine Attack on the Tirpitz, 22 September 1943 Part IV(англ.)

• Bennett, G.H. (2012). Introduction. У Bennett, G.H. (ред.). Hunting Tirpitz: Naval Operations Against Bismarck's Sister Ship. Plymouth, United Kingdom: University of Plymouth Press. с. 7—25. ISBN 9781841023106.
• Garzke, William H. & Dulin, Robert O. (1985). Battleships: Axis and Neutral Battleships in World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-0-87021-101-0.
• Knowles, Daniel (2018). Tirpitz: The Life and Death of Germany's Last Great Battleship. Stroud, United Kingdom: Fonthill Media. ISBN 978-1-78155-669-6.
• Tirpitz in Norway; X-craft midget submarines raid the fjords, Operation Source 1943 (2019); Osprey Raid Series #51. Osprey Publishing. Author: Angus Konstam. ISBN (paperback): 978-1-4728-3585-7; (e-book): 978-1-4728-3586-4
• Zetterling, Niklas; Tamelander, Michael (2009). Tirpitz: The Life and Death of Germany's Last Super Battleship. Philadelphia: Casemate. ISBN 9781935149187.
• Малов, А. А.; Патянин, С. В. (2006). Линкоры «Бисмарк» и «Тирпиц» (PDF). Москва: Эксмо.