Онора О'Ніл
| Онора О'Ніл | |
|---|---|
англ. Onora O’Neill, Baroness O’Neill of Bengarve  | |
 | |
| Народилася | 23 серпня 1941[1][2][…] (85 років) Aughafattend, Північна Ірландія, Велика Британія[4] |
| Країна |  Велика Британія[5][1][…] |
| Діяльність | філософиня, викладачка університету, політична діячка |
| Alma mater | Сомервілл-коледж Гарвардський університет Школа святого Павла для дівчатd |
| Галузь | біоетика |
| Заклад | Ньюнгем коледж[7] Університет Ессексуd[7] |
| Посада | член Палати лордів, principald і Chair of the Equality and Human Rights Commissiond[8] |
| Членство | Австрійська академія наук[9] Норвезька академія наук Американська академія мистецтв і наук[10] Леопольдина[7] Американське філософське товариство[11] Європейська академія[12] Ірландська королівська академія[13] |
| Батько | Кон О'Ніл[14][2] |
| Мати | Rosemary Margaret Pritchardd[2] |
| У шлюбі з | Едвард Джон Нілd |
| Діти | Adam Edward O'Neill Nelld[2] Jacob Rowan Nelld[2] |
| Нагороди |     |
 Онора О'Ніл у Вікісховищі | |
Онора Сільвія О'Ніл (англ. Onora Sylvia O'Neill; нар. 23 серпня 1941) — британська вчена-філософ і член палати лордів.
Життєпис
Дочка Кона О'Ніла. Навчалася в Німеччині і в Школі Святого Павла для дівчаток у Лондоні, потім вступила до Оксфордського університету (Сомервіль-коледж), де вивчала філософію, психологію і фізіологію. Докторський ступінь здобула в Гарвардському університеті, де її керівником був Джон Роулз. У 1970-ті роки викладала в Барнард-коледжі при Колумбійському університеті в Нью-Йорку. 1977 року повернулася до Великої Британії і почала викладати в Ессекському університеті. 1992 року з посади професора філософії перейшла на посаду голови Ньюнем-коледжу в Кембриджському університеті .
Є почесним професором філософії в Кембриджському університеті. Від 2005 до 2009 була президентом Британської академії, від 1998 до 2010 — головою фонду Наффілда. 2003 року стала першим президентом Британської філософської асоціації (БФА). 2013 року Амстердамський університет обрав її володаркою «місця Спінози» (The Spinoza Chair)[15]. До жовтня 2006 року О'Ніл залишалася директором Ньюнем-коледжу. До квітня 2016 року працювала в Комісії з рівності та прав людини. За свою діяльність відзначена багатьма нагородами і преміями, серед яких мільйон доларів премії Берггрюна.
Філософія
О'Ніл багато робіт присвятила політичній філософії й етиці, міжнародному правосуддю, біоетиці і філософії Іммануїла Канта.
О'Ніл відстоювала і використовувала в своїх роботах конструктивістську інтерпретацію кантівської етики, значною мірою під впливом (за одночасно критичного ставлення) робіт Джона Роулза, підкреслюючи важливість довіри, згоди і поваги автономії у справедливому суспільстві. Довірі присвячено багато робіт О'Ніл, у них вона зазначала, що «люди часто покладаються на тих самих людей, яким, за їх твердженням, не довіряють» і пропонуючи «дати свободу фахівцям і громадським службам служити суспільству… домагатися розумніших форм звітності… [і] переосмислити медіа-культуру, в якій поширення підозр стало усталеною практикою»[16].
Нагороди та премії
О'Ніл була президентом Арістотелівського товариства (1988—1989), членом Комітету з етичного поводження з тваринами (1990—1994), головою Наффілдської ради з біоетики (1996—1998), членом, а потім виконувачкою обов'язків голови Комісії з генетики людини (1996—1999), членом комітету з перегляду статуту Бі-бі-сі. Від 1997 року — голова фонду Наффілда, від 2002 року — піклувальниця фонду Sense About Science. Також є піклувальницею фонду Дитчлі і Gates Cambridge Trust. Від 2005 до 2009 року обіймала посаду президента Британської академії[17]. Входить до Консультативної ради з ініціатив у глобальній охороні здоров'я — недержавної організації, створеної для вибору напрямків роботи Health Impact Fund.
1999 року отримала довічний титул баронеси О'Ніл Бенгрейвської, Брейда у графстві Антрім. 2007 року її обрано почесною членом Королівського товариства. Є іноземною почесною членом Американської академії мистецтв і наук (1993) та Австрійської академії наук (2002), іноземною членом Американського філософського товариства (2003), високоповажною членом Ірландської королівської академії (2003), іноземною членом Леопольдини (2004) і Норвезької академії наук (2006)[18], членом Академії медичних наук[19]. Її обрано членом Гастінгс-центру, незалежної науково-дослідної установи в галузі біоетики[20]. 2004 року нагороджено почесним докторським ступенем Батського університету. Також від 2009 року є почесною старшою членом Школи перспективних досліджень Лондонського університету.
Звання почесного доктора присвоєно О'Ніл також Університетом Геріот-Ватт (2007) і Гарвардським університетом (2010)[21][22].
Від 2013 до 2016 року очолювала Комісію з рівності та прав людини[23].
За внесок у філософію і службу суспільству 2014 року включено до ордену кавалерів пошани.
2014 року О'Ніл нагороджено німецьким орденом Pour le Mérite[24].
У вересні 2015 року, під час XII п'ятирічної міжнародної кантівської конференції у Відні отримала престижну премію Kant-Preis від Fritz Thyssen Stiftung за наукові роботи в галузі практичної та політичної філософії Іммануїла Канта[25].
У лютому 2016 року нагороджено лицарським командорським хрестом ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» за видатний внесок у морально-етичне осмислення довіри, підзвітності в суспільному житті, справедливості і чесноти[26].
Є президентом Товариства прикладної філософії, заснованого 1982 року з метою розвитку філософських досліджень, що безпосередньо стосуються питань, які становлять практичний інтерес[27].
2017 року відзначено норвезькою премією Гольберга за видатний внесок у дослідження в галузі мистецтва і гуманітарних наук «за роль в етичній і політичній філософії». Того ж року відзначено премією Берґрюна[28].
Бібліографія
Книги
- O'Neill, Onora. Acting on principle : an essay on Kantian ethics. — New York : Columbia University Press, 1975.
- O'Neill, Onora. Faces of Hunger: An Essay on Poverty, Development and Justice. — Allen & Unwin, 1986.
- O'Neill, Onora. Constructions of Reason: Exploration of Kant's Practical Philosophy. — Cambridge University Press, 1989.
- O'Neill, Onora. Towards Justice and Virtue. — Cambridge University Press, 1996.
- O'Neill, Onora. Bounds of Justice. — Cambridge University Press, 2000.
- O'Neill, Onora. Autonomy and Trust in Bioethics (The 2001 Gifford Lectures. — Cambridge University Press, 2002.
- O'Neill, Onora. A Question of Trust: The BBC Reith Lectures. — Cambridge University Press, 2002.
- O'Neill, Onora. Justice, Trust and Accountability. — Cambridge University Press, 2005.
- O'Neill, Onora (2007). Rethinking Informed Consent in Bioethics. Cambridge University Press. (з Нейлом Менсоном)
- O'Neill, Onora. Constructing authorities : reason, politics, and interpretation in Kant's philosophy. — Cambridge University Press, 2015.
- O'Neill, Onora. Justice across boundaries : whose obligations?. — Cambridge University Press, 2016.
Вибрані статті
- O'Neill, Onora. Between consenting adults // Philosophy & Public Affairs. — Wiley. — Т. 14, № 3. — С. 252—277.. — «.».
- O'Neill, Onora. Kant on duties regarding nonrational nature // Proceedings of the Aristotelian Society, Supplementary Volumes. — Wiley, 1998. — Т. 72, № 1 (6). — С. 211—228. — DOI:10.1111/1467-8349.00043.. — «.».
- O'Neill, Onora. Constructivism vs. contractualism // Ratio : journal. — Wiley, 2003. — Vol. 16, no. 4 (12). — P. 319—331. — DOI:10.1046/j.1467-9329.2003.00226.x..
- Див. також: Scanlon, T.M.. Replies // Ratio : журнал. — Wiley, 2003. — Vol. 16, no. 4 (12). — P. 424—439. — DOI:10.1046/j.1467-9329.2003.00231.x.
- O'Neill, Onora. Interpreting the world, changing the world // Philosophy Now. — Т. 95. — С. 8—9.
Посилання
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #113123612 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Internet Philosophy Ontology project
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в https://www.leopoldina.org/fileadmin/redaktion/Mitglieder/CV_O_Neill_Onora_EN.pdf
- ↑ Appointment of the Chair of the Equality and Human Rights Commission - Joint Committee on Human Rights - House of Commons
- ↑ Onora O'Neill
- ↑ Onora Sylvia O'Neill | American Academy of Arts and Sciences
- ↑ NNDB — 2002.
- ↑ www.ae-info.org
- ↑ Baroness Onora O'Neill
- ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew, D. Cannadine — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ Universiteit van Amsterdam. The Spinoza Chair. uva.nl.
- ↑ Reith 2002: A Question of Trust - Onora O'Neill. OpenLearn. Архів оригіналу за 11 червня 2011. Процитовано 30 березня 2021.
- ↑ Baroness Onora O'Neill | British Academy (англ.). British Academy. Процитовано 17 березня 2018.
- ↑ House of Lords biography. Архів оригіналу за 28 грудня 2009. Процитовано 30 березня 2021.
- ↑ Debretts People of Today 2007
- ↑ The Hastings Center Hastings Center Fellows.
- ↑ Annual Review 2007 : Principal's Review. www1.hw.ac.uk. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 березня 2016.
- ↑ Honorary degrees awarded. Harvard Gazette. Процитовано 3 жовтня 2017.
- ↑ Baroness Onora O’Neill to head human rights body (англ.). Процитовано 17 березня 2018.
- ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 60728. p. 5. 31 грудня 2013.
- ↑ 12th International Kant Congress 2015 » Social Program (англ.). kant2015.univie.ac.at. Процитовано 17 березня 2018.
- ↑ Scholar Baroness O'Neill of Bengarve awarded Knight Commander’s Cross of the Order of Merit. German Missions in the United Kingdom. Архів оригіналу за 27 липня 2017. Процитовано 16 лютого 2016.
- ↑ The Society for Applied Philosophy. The Society for Applied Philosophy President: Baroness Onora O'Neill. Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 17 березня 2018.
- ↑ Jennifer Schuessler (3 жовтня 2017). Onora O’Neill Wins $1 Million Berggruen Prize for Philosophy. The New York Times.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).