Ондулятор

Ондуля́тор (від фр. onde — хвиля) — пристрій, призначений для створення змінного в просторі магнітного поля, що використовується в прискорювачах заряджених частинок та накопичувальних кільцях^[1].

Ондулятор складається із послідовності парних магнітів, в якій південні й північні полюси чергуються. Пролітаючи в проміжку між магнітами заряджена частинка відхиляється від прямолінійної траєкторії завдяки силі Лоренца й здійснює синусоподібний рух в перпендикулярній площині. При такому русі виникає синхротронне випромінювання^[2].

Для характеристики ондуляторів застосовують безрозмірнісний параметр

${\displaystyle K={\frac {eB\lambda _{u}}{2\pi \beta mc}}}$,

де ${\displaystyle e}$ — електричний заряд частинки, ${\displaystyle m}$ — її маса, ${\displaystyle B}$ — магнітна індукція, ${\displaystyle \lambda _{u}}$ — період ондулятора, ${\displaystyle \beta =v/c}$, ${\displaystyle v}$ — швидкість частинки й ${\displaystyle c}$ — швидкість світла.

При ${\displaystyle K\gg 1}$ відхилення частинки від прямолінійної траєкторії значні. Сконструйовані для роботи в цьому режимі ондулятори називають вігглерами. Синхротронне випромінювання у вігглерах втрачає когерентність, властиву ондуляторам з малими ${\displaystyle K}$.