Олінт

Олінт
Назва на честь:	Олінф
40°17′34″ пн. ш. 23°21′16″ сх. д. / 40.29275° пн. ш. 23.354527777778° сх. д.
Тип	археологічна пам'ятка стародавнє містоd і поліс[1]
Країна	Греція
Розташування	Polygyros Municipalityd
Висота н.р.м.	40 м
Сайт	odysseus.culture.gr/h/3/eh351.jsp?obj_id=2481
Олінт (Греція)
Олінт у Вікісховищі

Олінт (грец. Όλυνθος) — значна грецька колонія півострова Халкідіки, заснована на узбережжі затоки Торонеос вихідцями з полісів Халкіда та Афіни. Пізніше потужний античний поліс, що стояв на чолі Ліги Халкідців у Фракії. Руїни давнього Олінта розташовані за 50 км на південний схід від столиці ному Халкідіки міста Поліїрос.

Неолітичне поселення було засноване в IV тисячолітті до н.е. та процвітало з 3000 по 2900 рік до н.е.^[2] Це було сільськогосподарське суспільство, яке займалося землеробством та тримало свійських тварин. Вони виготовляли кераміку, знаряддя праці з каменю та кістки, а також кам'яні прикраси. Поселення було захоплене, і жодних доказів подальшого переселення не знайдено^[3].

Місто Олінт було засновано у VII столітті до н.е.^[4] Згодом місто було захоплене боттіейцями, вигнаним з Нижньої Македонії царем Олександром I^[5].

479 року до н.е. Олінт був завойований військами Артабаза^[6], який було передано Критобулу, архонту Торону. Останній заселено грецькими колоністами Халкидики.

У 440-х роках до н.е. місто було наново відбудоване за новою системою «іпподаміо» — або системою Іпподама, за планом та кресленнями якого були також побудовані давні Пірей, Фурії тощо. Кількість мешканців дорівнювало 5 тис. осіб. Згідно з нею, Олінт розділявся значними перспективами, які потім перпендикулярно перетинались з іншими, менш широкими. Ця схема, що вважалась найпрогресивнішою для своєї доби, дозволяла чітко окреслити житлові квартали завдовжки 100×40 м у формі квадратів, які складались із двох комплексів по 5 будівників (розміром бл. 19×20 м) у кожному. Квартали поділялися навпіл проходами завширшки близько 2 м, що виконували роль своєрідної каналізації. Двори мали також квадрат розміром 8×8 м. Усі розміри були кратні висоти людського зросту розміром у 6 аттичних оргій (1,72 м). Чудово облаштовані, помешкання давніх олінтців мали керамічні ванни, вмивальники та туалетні кімнати, які вже мали каналізаційну систему.

Наприкінці греко-перських війн увійшов до Делоського союзу. У 438 році до н.е. він сплачував до союзної скарбниці 2 таланти^[7]. У 432 році до н. е. македонський цар Пердікка II закликав кілька прибережних міст (включаючи, але, ймовірно, не обмежуючись, Мекіберну, Сінгус та Гале) розформувати свої війська та переселити своє населення до Олінта. Населення міста особливо зросло після того, як під час Пелопоннесской війни були переселені жителі багатьох менших занепавших міст Халкідіки. Цей синейцизм (συνοικισμός) був здійснений, хоча всупереч бажанню Пердікки міста-учасники не були повністю покинуті. Синейцизм призвів до значного збільшення населення, що призвело до заселення Північного пагорба. Водночас утворюється Халкидський союз на чолі із Олінтом, який також часто називають Олінтський союз. Під час Пелопоннеської війни він став базою для спартанського стратега Брасида в його поході 424 року до н. е. та притулком для громадян Менди та Потідеї, які повстали проти афінян.

Пізніше Олінт досяг самостійного положення і довгий час міг чинити опір афінянами, спартанцям та македонянам. Близько 393 року до н. е. Олінт уклав важливий договір з Амінтою III, царем Македонії, і до 382 року до н. е. він поглинув більшість грецьких міст на захід від Стрімону, і навіть оволодів Пеллою, головним містом Македонії^[8].

До кінця 380-х років до н.е. відносини між Македонією та Олінтом погіршилися. Амінта III бажав, щоб олінтійці повернули їм землю, яку він їм надав, але олінтійці не погодилися. Кколи халкідські та фракійські міста уклали між собою союз і вступили у союз зі спартанцями, македонському цареві Амінту спільно з лакемедонянами вдалось примусити Олінт приєднатись до Спартанського союзу 379 до н. е.. У 378 року Олінт разом з членами халкидського союзу увійшов до Другого Афінського морського союзу.

Довго він ще залишався наймогутнішим містом на Халкідському півострові, і ще більше посилився коли на македонський престол зійшов Філіп II Македонський. Проте скоро Філіпп II заради зміцнення Македонського царства мав розпочати боротьбу із осередками афінського, спартанського, тощо панування, а Олінт почав чинити йому опір. Цар Філіпп, завдяки зраді Ласфена та Евфікрата, а також тому, що афіняни, незважаючи на олінтські захисні промови Демосфена, відкладали надання допомоги місту, Олінт був завойований, розграбований та вщент зруйнований македонцями. Більше місто ніколи не відновлювалось. На території давнього Олінта нині існує невеличке селище Аї-Мамас.

• Каллісфен — давньогрецький історик, літописець походів Александра Македонського, син сестри Аристотеля.

• Олінф [Архівовано 3 грудня 2008 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
• Енциклопедія Кольєра [Архівовано 14 січня 2022 у Wayback Machine.]

1. ↑ An Inventory of Archaic and Classical Poleis: An Investigation Conducted by The Copenhagen Polis Centre for the Danish National Research Foundation / M. H. Hansen — 2004.
2. ↑ The Johns Hopkins University Press; Milford, H. (1929). Excavations at Olynthus: Part 1; the Neolithic Settlement. Johns Hopkins University Pres, p.96
3. ↑ Cahill, Nicholas (2002). Household and City Organization at Olynthus. Yale University Press, p.96
4. ↑ The Johns Hopkins University Press; Milford, H. (1929). Excavations at Olynthus: Part 1; the Neolithic Settlement. Johns Hopkins University Press.
5. ↑ Cahill, Nicholas (2002). Household and City Organization at Olynthus. Yale University Press. ISBN 9780300084955
6. ↑ Sprawski, Sławomir (2010). "The Early Temenid Kings to Alexander I". In Roisman, Joseph; Worthington, Ian (eds.). A Companion to Ancient Macedonia. Wiley-Blackwell, p.139
7. ↑ West, Allen. (January, 1914). "The Formation of the Chalcidic League". Classical Philology.
8. ↑ Xenophon, Hell. V. 2, 12