Олімпізм

Олімпізм — філософія життя [1], яка звеличує та об’єднує в гармонійне ціле якості тіла, волі й розуму.^[1]

Розроблення концепції сучасного олімпізму належить П’єру де Кубертену 23 червня 1894 р.

За його ініціативи в червні 1894 р. у Парижі відбувся Міжнародний атлетичний конгрес із метою відновлення Олімпійських ігор де П’єр де Кубертен зазначав, що «олімпізм є не системою, а світоглядом, який здатний проникати в різні форми виховання, і жодна раса або епоха не може претендувати на його виняткову монополію». Олімпійські ігри, які відбуваються раз на чотири роки, урочисто демонструють світові виховну основу олімпійської ідеї.^[1]

Одним з основоположних принципів олімпійського руху є визначення олімпізму як «життєвої філософії, що звеличує та об’єднує в гармонійне ціле якості тіла, волі й розуму. Поєднуючи спорт із культурою та освітою, олімпізм прагне створити такий спосіб життя, який базувався б на радощах, здобутих через зусилля, освітніх цінностях доброго прикладу та повазі універсальних етичних принципів»^[2]

П’єр де Кубертен звернувся з листом до учасників Ігор IX Олімпіади 1928 р. в Амстердамі, у якому виклав основні принципи олімпізму

Я закликаю вас зберегти полум’я оновленого олімпізму і відстояти його основоположні принципи та інституції:

— авторитет МОК.

— змагання у сфері мистецтва, які доповнюють чудову фізичну діяльність витворами розуму, сповненими ідеями спорту;

— клятву спортсменів, яка, спираючись на почуття честі, містить засади єдиного дієвого способу ефективного вирішення проблеми любительства;

— насамперед рівність основних видів спорту;

— олімпійський прапор, який відображає кольори всіх народів і символізує п’ять частин світу, об’єднаних спортом;

— церемоніал і ритуал відкриття та закриття Ігор із заключним ушануванням еллінізму, від якого Олімпійські ігри беруть свій початок;^[1]

Метою олімпізму є повсюдне становлення спорту на служіння гармонійному розвитку людини для того, щоб сприяти створенню мирного суспільства, яке піклувалося б про збереження людської гідності.^[2]

Метою олімпізму є поширення спорту з метою гармонійного розвитку людини, створення мирного суспільства.

У сучасній концепції олімпізму покладено такі основні ідеї:

• політична;
• гуманістична;
• філософсько-педагогічна.

1. Політична ідея — спільність і примирення всіх народів світу, підтримка міжнародного антивоєнного руху.

2. Гуманістична ідея — рівність людей, прищеплення людству через спортивний рух необхідності подолання статевих, національних, расових та майнових протиріч.

3. Філософсько-педагогічна ідея — спираючись на переваги спортивно-ігрового методу виховання забезпечити вільний, всебічний розумовий, моральний і фізичний розвиток особистості, пов’язати заняття спортом із діяльністю в інших сферах суспільного життя.

Олімпізм є сполучною ланкою між спортом, культурою й освітою, прагне до створення такого способу життя, основа якого — радість від занять фізичними вправами, виховна цінність позитивних прикладів і повага до загальних етичних принципів.

Олімпізм поєднує такі поняття, як  тіло, волю, розум.^[1]

Життєвим кредо стародавніх греків було гармонійне поєднання тіла, духу та розуму. І тут доречно згадати мудрі слова, які були викарбувані на скелі в Стародавній Елладі: «Якщо хочеш бути сильним – бігай, хочеш бути красивим – бігай, хочеш бути розумним – бігай»

Олімпізм для Кубертена як філософія життя був духовним, розумовим і фізичним життєвим досвідом у постійних зусиллях людини досягти морального й інтелектуального підйому. Набагато випередивши свій час, він у думках і на ділі разом зі створенням Кафедри олімпійських наук в Ніцці виступив на захист навчанню олімпізму.

П’єр де Кубертен був упевнений у тому, що олімпізм намагається сконцентрувати в єдиному промені всі принципи, що сприяють досконалості людини… Культ зусилля, змагання на межі ризику, любов до Батьківщини, благородство, дух лицарства, контакти з живописом і літературою – все це є фундаментом олімпізму.

П’єр де Кубертен також замислювався і над такою колізією, як олімпізм і щастя.^[2]

• МОК
• Олімпійська хартія

• М.М. Булатова (2011). Енциклопедія олімпійського спорту (укр.) . Київ: "Олімпійська література". с.114, 115, 116. ISBN 978-966-8708-14-5.
• В.М. Єрмолова (2011). Олімпійська освіта. Теорія і практика (укр.). Київ: Видання Національного олімпійського комітету. с.9—10.