YaChudo

Олешичі

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Олешичі
Oleszyce
Церква св. Онуфрія в Олешичах (фото 2025 р.)
Церква св. Онуфрія в Олешичах (фото 2025 р.)
Церква св. Онуфрія в Олешичах (фото 2025 р.)
Основні дані
50°10′ пн. ш. 23°01′ сх. д. / 50.167° пн. ш. 23.017° сх. д.
КраїнаПольща Польща
РегіонПідкарпатське воєводство
Столиця дляQ9271572? Редагувати інформацію у Вікіданих (колишній муніципалітет)
Площа5,08 км²
Населення▼ 2 951 (01.01.2020)
· густота609 (2008[1]) осіб/км²
Телефонний код
(48)
16
Часовий поясUTC+1, Центральноєвропейський літній час, центральноєвропейський час, UTC+2
Номери автомобілівRLU
GeoNames763260
OSM ↑1746431 ·R (Гміна Олешичі)
SIMC0972507
Поштові індекси37-630
Міська влада
Вебсайтoleszyce.pl
Мапа
Мапа

CMNS: Олешичі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Оле́шичі (пол. Oleszyce) — місто в південно-східній Польщі. Належить до Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Адміністративний центр місько-сільської гміни Олешичі.

Історія

Місто близько 1576 року заклав руський воєвода Єронім Сенявський, який також видав для нього привілей (дата невідома).

За Австрії та міжвоєнної Польщі Олешичі мали статус окремої адміністративної одиниці Любачівського повіту — ґміни[2].

У 1939 році в Олешичах мешкало 3500 осіб, з них: 760 українців, 920 поляків, 1700 євреїв і 20 німців та інших національностей)[3].

У середині вересня 1939 року німці окупували територію ґміни, однак вже 26 вересня 1939 року мусили відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу, 27 вересня територія зайнята 2-им кавалерійським корпусом РСЧА[4] У червні 1941 року, з початком німецько-радянської війни, територія знову була окупована німецькими військами. В липні 1944 року радянські війська окупували цю територію.

У жовтні 1944 року західні райони Львівської області віддані Польщі. Корінне українське населення внаслідок виселення українців у 1945 році в СРСР та депортації у 1947 році під час операції «Вісла»[5] вивезене зі своєї історичної батьківщини. Жителі Олешич в рядах ОУН і УПА чинили опір етноциду.

Пам'ятки

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[7][8]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 1580 327 1112 141
Жінки 1572 305 967 300
Разом 3152 632 2079 441

Відомі люди

Народилися
Померли

Див. також

Примітки

  1. ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu lubaczowskiego w województwie lwowskiem na gminy wiejskie. — Dziennik Ustaw. — 1934 r. — Nr 68. — poz. 596, § 1. — S. 1235. (пол.)
  3. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 46. — ISBN 3-447-02376-7.
  4. ↑ Бешанов В. Красный блицкриг. — Москва: Издатель Быстров, 2006. — 414 с. (рос.)
  5. ↑ Акція «Вісла»: Список виселених в ході операції сіл і містечок, повіт Любачів. molodlem.org.ua. Архів оригіналу за 9 квітня 2025. Процитовано 22 листопада 2025.
  6. ↑ Cerkiew w Oleszycach [Архівовано 6 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  8. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
  9. ↑ Andrzej K. Link-Lenczowski, Bożena Popiołek Sieniawska Elżbieta Helena z Lubomirskich (1669—1729) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — t. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 90-96. (пол.)

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).