Олександр
| Олександр | |
|---|---|
| грец. Αλέξανδρος | |
| Вимова | [olɛksandɐr] |
| Стать | чоловіче ім'я |
| Значення | захисник людей |
| Мова походження | Давньогрецька |
| Жіноча форма | Олександра |
| По батькові чол | Олександрович |
| По батькові жін | Олександрівна |
| Варіанти імені | Олекса, Олесь, Лесь |
| Споріднені імена | Олекса, Олексій |
| Похідні імена | Олекса, Олесько, Олесик, Олелько, Лесько, Лесик, Сашко |
| Похідні прізвища | Олександренко, Олександрук, Олександрович, Олександришин; Сашко, Сашенко, Сашук, Сашнюк, Сашенюк; Шурко, Шуренко, Шурченко |
| Іншими мовами: | |
| Пошук статей у Вікіпедії | які починаються з імені містять ім'я |
 Олександр у Вікісховищі  | |
Олекса́ндр (від д.-рус. Олександръ[1][2]) — чоловіче особове ім'я. Українська форма запису грецького імені (грец. Αλέξανδρος, «захисник людей»[3]. Одне з найпоширеніших імен у світі. Найвідоміший носій — Александр Македонський. Має високу популярність в Україні, де входить до першої п'ятірки найбільш популярніших імен новонароджених[4]. Іншомовні форми: Алессандро (в італійській мові), Алехандро (в іспанській мові), Алешандре (у португальській мові), Александре (у каталанській мові), Александру (у румунській мові), Шандор (в угорській мові), Александріс (у латиській мові), Александрас (у литовській мові), Алексантері (у фінській мові). У мусульманських країнах поширена арабізована форма імені — Іскандер. Жіноча форма в українській мові — Олександра. Ім'я по батькові — Олександрівна. Зменшувальні форми: Сашко́, Оле́сь, Олесик, Ле́сь, Лесик, Олелько, Олешко, Шурик, Алекс, Алік.
Історія
Уперше згадується у хетських документах як Алаксанду (XIII столітті до н. е.), так звали царя Вілузи, якого деякі науковці ототожнюють з персонажем Гомером Александром, більше відомого за другим іменем Паріс. Всесвітню відомість ім'я отримало завдяки царю Македонії Александру Великому (IV столітті до н. е.). Також було одним з назв (епітетів) богині Гери (старшої дочки Кроноса (Сатурна) і Реї), яка, вважалося, армувала воїнів у бою.
Форми
Упродовж кількох століть запозичене грецьке ім'я поступово пристосовувалося до слов'янських мов, шляхом його спрощення, скорочення та доповнення традиційними суфіксами. Наприклад, усувався кінцевий -андр, -сандр та залишався Алекс, Алек (Алік), які з роками набували статусу самостійного офіційного імені.
В українській мові, завдяки властивій їй особливості, початковий звук А- пом'якшувався О- або ж взагалі відкидався, а також додавався зменшувально-пестливий суфікс, зокрема -сь з утворенням імен Олесь та Лесь. Однак, поступово пестлива форма увійшла в мову, утративши своє «пестливе» значення, та стала побутовою. Нині зазначенні імена на ряду з Олександром вважаються офіційними документальними українськими іменами.
Аналогічні, але більш прості перетворення зазнала й російська форма імені та пов'язана з давньою традицією давати прізвиська. Так утворився Алексаша, а пізніше в просто Саша. А з Сашура вже в Шура. Однак, зазначені імена-прізвиська з давніх-давен вважалося, що повинні використовуватися лише в усному повсякденному спілкуванні, тому по нині так і не набули офіційного статусу.
| Форма імені (гіперонім) | Нейтральна неформальна зменшена форма імені (гіпокористичне ім'я) | Грубувато-фамільярне або дружнє вживання імені (аугментатив) | Зменшувально-пестливе звернення до імені (димінутив) |
|---|---|---|---|
| Олександр, Александр, Александер | Алекс, Алік, Алек, Алеко, Ася | Алексаша, Алексаня, Алексаха, Алексюха, Алекос, Сало, Сандр, Санюра, Санюта, Санюха, Сашуха, Сашута | Олександрушка, Александрушка |
| Олекса, Олесь, Лесь (укр.) | Олесик, Лесик | Олекся, Олексюша, Алекся, Алексюша | |
| Саша | Сашко, Саня, Санька, Саньок, Сашура (заст.) | Сашенька, Сашечка, Сашуня, Сашуля, Санюша, Сашка | |
| Шура (рос.) | Шурик | Шурка, Шуруня, Шурочка (рос.) |
У західноукраїнській мовно-літературній практиці побутувало написання імені як Олександер[5]. «Олександер Великий весь світ звоював. І отеє в Вавілоні мов бог раював» (Іван Франко. Легенда про вічне життя, 1898)[6]. Такий варіант написання імені був нормативно закріплений в Українському правописі 1928 року[7] і з часу першої-третьої хвиль еміграції продовжуває застосовуватись українською діаспорою, зокрема діаспорою в США та Канаді. Ім'я Олександер фігурує в Енциклопедії українознавства під редакцією Володимира Кубійовича (1949–1984), в американському виданні Енциклопедії української діяспори 2009-2021 років[8], бюлетенях Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці[9], виданнях Українського вільного університету та Фундації Українського Вільного Університету[10], у газеті української діяспори «Свобода»[11] тощо. Встановленими нині правилами правопису та граматики форма написання імені українською мовою як Олександер визнається неправильною.
Іншими мовами
- азерб. İskəndər, İsgəndər
- алб. Aleksandri, Aleksandër, Lekë, Skënder, Skender, Aleks, Sandër
- англ. Alexander
- араб. الكسندر /الإسكندر (Iskandar, Skandar, Skender)
- башк. Искандер
- болг. Александър
- босн. Искандар, Iskandar
- вепс. Šan'ka, Ol'šoi
- вірм. Ալեքսանդր, Ալեքսան, Ալեք (Aleqsandr, Aleqsan, Aleq)
- гінді Sikandar
- грец. Αλέξανδρος
- груз. ალექსანდრე
- дан. Alexander
- ест. Aleksander, Aleksandr
- івр. אלכסנדר
- їд. אלעקסאנדער, סענדער (Сэндэр(л))
- ірл. Ailéacsandr, Alastar, Alsander
- ісл. Alexander
- ісп. Alejandro
- італ. Alessandro
- каз. Ескендір
- кар. İskender
- кат. Alexandre, Àlex, Xandre
- кирг. Искендер
- кит.: 亞歷山大
- кор. 알렉산더
- корс. Lisandru
- лат. Alexander
- латис. Aleksandris, Sandris
- лит. Aleksandras
- мак. Александар
- молд./рум. Alexandru
- нід. Alexander
- нім. Alexander
- норв. Aleksander
- пол. Aleksander
- порт. Alexandre
- рос. Александр, Саша, Шура
- рум. Alexandru, Alec, Alex, Alle, Alecu, Sandu
- серб. Александар, Aleksandar
- сиц. Alissandru
- словац. Alexander
- словен. Aleksander
- староцерк.-слов. Алєѯандръ
- тат. İskəndər
- тур. Iskender
- угор. Sándor, Alexandrosz
- узб. Искандар, Iskandar
- фін. Aleksanteri, Aleksi
- фр. Alexandre, Alexis, Alex
- хорв. Александар, Aleksandar
- чес. Alexandr
- швед. Alexander
Особи
- Папи
- Олександр I — римський папа (106—115).
- Олександр II — римський папа (1061—1073).
- Олександр III — римський папа (1159—1181).
- Олександр IV — римський папа (1254—1261).
- Олександр VI — римський папа (1492—1503).
- Олександр V — антипапа (1339—1410).
- Олександр VII — римський папа (1655—1667).
- Олександр VIII — римський папа (1689—1691).
- Королі
- Олександр I — король Греції (1917—1920).
- Олександр I — грузинський цар (1412—1442).
- Олександр I — кахетинський цар (1476—1511).
- Олександр II — грузинський (1478) й імеретський цар (1483—1510).
- Олександр II — кахетинський цар (1574—1603, 1604—1605).
- Олександр III — імеретський цар (1639—1660).
- Олександр Ягеллончик — король Польщі (1501—1506).
- Олександр I — російський імператор (1801—1825).
- Олександр II — російський імператор (1855—1881).
- Олександр III — російський імператор (1881—1894).
- Олександр I Карагеоргієвич — король Югославії (1929—1934).
- Олександр I — шотландський король (1107—1124).
- Олександр II — шотландський король (1214—1249).
- Олександр III — шотландський король (1249—1286).
Персоналії
- Олександр Бородін — російський композитор.
- Олександр Рубець — український педагог.
- Олександр Олесь (1878—1944) — український письменник.
- Олександр Лукашенко (нар. 1954) — самопроголошений президент Білорусі.
Іменини
| Церква | Січень | Лютий | Березень | Квітень | Травень | Червень | Липень | Серпень | Вересень | Жовтень | Листопад | Грудень |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ПЦУ[12] | 25 | 23 | 9, 13, 15, 16 | 10 | 13, 16, 20 | - | 3, 9, 10 | 1, 11, 12, 30 | 28 | 22 | 9, 23 | 12 |
| УГКЦ[13] | - | - | - | - | - | - | - | 30 | - | - | - | - |
Примітки
- ↑ Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — М.-Л., 1950. — С. 294.
- ↑ ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 737—752.
- ↑ Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. 2005:74
- ↑ Найпопулярніші імена для новонароджених. Головне управління статистики у Львівській області Державної служби статистики України. 18 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017.
- ↑ ОЛЕКСАНДЕР — ЕТИМОЛОГІЯ // Онлайн-бібліотека Горох
- ↑ Франко Іван. Легенда про вічне життя // Е-бібліотека «Чтиво»
- ↑ Піскун Віра. Українізація: мовне питання 1920-х років // Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія
- ↑ Bookstore // Shevchenko Scientific Society
- ↑ Електронна бібліотека Diasporiana.org.ua
- ↑ Foundation of the Ukrainian Free University
- ↑ „СВОБОДА“ – ГАЗЕТА УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ В АМЕРИЦІ
- ↑ https://www.pomisna.info/wp-content/uploads/2026/02/kalendar_2026.pdf
- ↑ https://ugcc.ua/data/misyatseslov-ukraynskoy-greko-katolytskoy-tserkvy-3745/
Джерела
- Л. Г. Скрипник, Н. П. Дзятківська Н. П. Власні імена людей. Словник-довідник (Інститут мовознавства НАНУ; 3-тє вид., випр). К.: Наукова думка, 2005. ISBN 966-00-0550-4.
- Слово // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.Словник Грінченко, 4 том, С 557 сторінка.
- Глинський І. В. Твоє ім'я — твій друг. — К.: Веселка, 1985. — 238 с.
- З історії власних імен. — У кн.: Культура української мови: Довідник. — К.: Либідь, 1990. — С. 143—168
- Ковалик. Словотвір особових імен в українській мові (здрібніло-пестливі утворення). — В кн.: Територіальні діалекти і власні назви. — К.: Наук, думка, 1965. — С. 216—225
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).