Бійма Олег Іванович
| Олег Іванович Бійма | |
|---|---|
 Режисер Олег Бійма 27 червня 2024 року Будинок кіно, після фільму Поєдинок | |
| Народився | 19 квітня 1949 (77 років)  Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | кінорежисер, сценарист |
| Alma mater | Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого (1972) |
| Вчителі | Небера Володимир Павлович |
| Заклад | Укртелефільм |
| Членство | Національна спілка кінематографістів України і Українська кіноакадемія |
| Батько | Бійма Іван Спиридонович |
| Нагороди |   |
| IMDb | ID 0082033 |
Оле́г Іва́нович Бі́йма (нар. 19 квітня 1949, Київ) — український кінорежисер, сценарист. Лауреат Шевченківської премії (1996), Заслужений діяч мистецтв України (2001).
Біографія
Народився 19 квітня 1949 року в місті Київ, у родині українського радянського військовика Героя Радянського Союзу Івана Бійми.
1972 року закінчив Київський театральний інститут (педагог Володимир Небера) й відтоді з 1972 почав працювати на кіностудії «Укртелефільм». З 2001 по 2007 рік[1][2][3] був генеральним директором Укртелефільму. Опісля новим в.о.гендиректора Укртелефільму з 2009 по 2016 рік був Віктор Петренко, з 2010 по 2013 генеральним директором ДП студія «Укртелефільм» був Юрій Сторожук, згодом з 2016 року новим гендиректором став Сергій Омельчук, призначений наказом голови Держкомтелерадіо з 2016 по 2017, згодом з 2017 по 2018 року Держкомтелерадіо призначений новий гендиректор Віктор Підлісний,[4][5] У 2018 році на виконання Постанови КМУ про перетворення ДП УСТФ «Укртелефільм» в Акціонерне підприємство, Держкомтелерадіо призначено голову комісії з перетворення ДП у ПАТ «Укртелефільм» Тараса Аврахова;[6] першим заступником гендиректора та художнім керівником студії увесь цей час був Бійма[7] й Бійма обіймав цю посаду художнього керівника студії Укртелефільм аж до 2018 року коли його змінив Олександр Денисенко.[8]
Фільмографія
- Художні телефільми
- 1974 — «Ти плюс я — весна» (муз. телефільм)
- 1978 — «Казка як казка…»
- 1978 — «Образи»
- 1980 — «Лючія ді Ламмермур»
- 1981 — «Нехай він виступить…»
- 1982 — «Усмішки Нечипорівки»
- 1984 — «За ніччю день іде»
- 1986 — «Співають гори»
- 1987 — «Випробувачі»
- 1990 — «Чорна пантера та Білий ведмідь»
- Художні телесеріали
- 1988 — «Блакитна троянда» (2 с.)
- 1989 — «Хочу зробити зізнання» (рос. Хочу сделать признание; 2 с.)
- 1991 — «Гріх» (рос. Грех; 2 с.) — Золота медаль на 13-ому Всесоюзному фестивалю телефільмів у місті Саратов, Росія
- 1993 — «Пастка» (5 серій)
- 1993 — «Злочин з багатьма невідомими» (7 серій)
- 1995–1996 — «Острів любові» (10 серій)
- 1998 — «Пристрасть» (3 серії)
- 2002 — «Прощання з Каїром» (2 серії)
та інші.
Здійснив авторський цикл документальних фільмів про українських митців (від 1997 року — під назвою «Немеркнучі зірки»).
Премії
Джерела
- ↑ «Укртелефільм»: агонія. Детектор медіа. 30.01.2007. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 25 січня 2022.
- ↑ Прутнік вирішив захопити "Укртелефільм" силою?. Українська правда. 12.02.2007. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 25 січня 2022.
- ↑ Немистецький конфлікт. День. 16 серпня 2023. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 21 жовтня 2023.
- ↑ Віктор Підлісний призначений гендиректором «Укртелефільму» замінить Сергія Омельчука. Детектор медіа. 22 червня 2017. Архів оригіналу за 22 травня 2022. Процитовано 16 жовтня 2023.
- ↑ Виконуючий обов'язки гендиректора «Укртелефільму» Віктор Петренко звільнився. Детектор медіа. 2.09.2016. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 25 січня 2022.
- ↑ Віктора Підлісного звільнили з посади гендиректора «Укртелефільм». Справи передали Тарасу Аврахову. Детектор медіа. 10.07.2018. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 25 січня 2022.
- ↑ Остапа, Світлана (22.04.2015). Якщо ми не захистимо «Укртелефільму», він незабаром стане банкрутом, — керівництво студії. Детектор медіа. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 25 січня 2022.
- ↑ В «Укртелефільмі» новий художній керівник. Детектор медіа. 2.05.2018. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 25 січня 2022.
- Клочко Діана. Олег Бійма: «Зараз я роблю ставку на молодих акторів, за якими — майбутнє» // День. 22 січня 1999
- Олег Бійма: «У нас — найбільш застійний час із часів застою» // День. 20 лютого 1999
- Шаповаленко Таїсія. Олег Бійма: «Комерційне кіно ніколи не робило погоди» // Дзеркало тижня № 27 (402) 20-26 липня 2002
- Олег Бійма: коли мене звільняли з посади керівника Укртелефільму, то прийшли в кабінет з пилкою // УНІАН, 13 березня 2007
- Кіно для президента. Польоти над «Укртелефільмом» — уві сні та наяву // Дзеркало тижня, № 31, 22 серпня-29 серпня 2008
- Бійма живе на пенсію матері Газета по-українськи, 27 березня 2008
- Олег Бійма хоче зняти 10-серійний детектив за романом Шкляра // Газета по-українськи, 9 липня 2010
- Дві зірки на лацкані Бійми // Дзеркало тижня, 19 квітня 2019
- Олег Бійма: Після фільму «За ніччю день іде» я відчув, що маю в руках професію режисера. umoloda.kyiv.ua. 17.09.2019
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).