Окіпета

Окіпета
Гарпія, Мельхіор Лорк, 1582
Батько	Тавмант
Мати	Електра

Окіпета  (давньогрецька: Ὠκυπέτη означає «швидкокрилий») була однією з трьох гарпій у грецькій міфології. Вона була також відома як Окіпода (Ὠκυπόδη означає «швидконога») або Окітоя (Ὠκυθόη означає «швидка бігунка»). Гарпії були дочками бога моря Таумаса та океаніди Електри^[1]. Її сестрами-гарпіями були Аелло (Подарга) та Келено, тоді як іншими згаданими братами та сестрами були Ірида, а можливо, Арке^[2] та Гідасп^[3]. В інших джерелах гарпій називали нащадками Тіфея, батька цих чудовиськ^[4], або Понта (Море) та Геї (Земля), або Посейдона, бога моря^[5].

За однією з легенд, гарпії переслідували бореї. Хоча Окіпета була найшвидшою з трійці, вона виснажилася, висадилася на острові посеред океану та благала богів про помилування. У грецькій та римській міфології гарпії були істотами, яких вищі боги використовували для виконання покарань за злочини.

• Аполлодор, Бібліотека з англійським перекладом сера Джеймса Джорджа Фрейзера, члена Британської академії мистецтв, члена Королівського товариства, у 2 томах, Кембридж, Массачусетс, Гарвардський університет; Лондон, William Heinemann Ltd. 1921. ISBN 0-674-99135-4. Онлайн-версія в Цифровій бібліотеці Персея. Грецький текст доступний на тому ж вебсайті.
• Гай Валерій Флакк, «Аргонавтика», переклад Мозлі, Дж. Г. Лоеба, Класична бібліотека, том 286. Кембридж, Массачусетс, Гарвардський університет; Лондон, William Heinemann Ltd., 1928. Онлайн-версія на theio.com.
• Гай Валерій Флакк, «Аргонавтикон». Отто Крамер. Лейпциг. Тойбнер. 1913. Латинський текст доступний у цифровій бібліотеці «Персей».
• Г. Дж. Роуз (1985). Довідник з грецької міфології. Університетське видання, м'яка обкладинка, 1964.
• Хард, Робін, Довідник Routledge з грецької міфології: за мотивами «Довідника з грецької міфології» Г. Дж. Роуза, Psychology Press, 2004. Книги Google.
• Гесіод, Теогонія з Гомерівських гімнів та Гомерики з англійським перекладом Х'ю Г. Евеліна-Вайта, Кембридж, Массачусетс, Гарвардський університет; Лондон, William Heinemann Ltd. 1914. Онлайн-версія в цифровій бібліотеці Персея. Грецький текст доступний на тому ж вебсайті.
• Мавр Сервій Гонорат, In Vergilii carmina comentarii. Servii Grammatici qui feruntur in Vergilii carmina commentarii; опубліковано Георгія Тіла та Германа Хагена. Георгій Тіло. Лейпциг. Б. Г. Теубнер. 1881. Онлайн-версія в цифровій бібліотеці Персея.
• Нонн Панополіський, «Діонісіаки», переклад Вільяма Генрі Денхема Рауза (1863—1950), з Бібліотеки класичного мистецтва Леба, Кембридж, Массачусетс, видавництво Гарвардського університету, 1940. Онлайн-версія в Topos Text Project.
• Нонн Панополіський, Діонісіак. 3 томи. WHD Rouse. Кембридж, Массачусетс, Гарвардський університет; Лондон, William Heinemann, Ltd. 1940—1942. Грецький текст доступний у цифровій бібліотеці Персея.
• Схолія до «Александри» Лікофрона, примітки на полях Ісаака та Іоанніса Цецесів та інші з грецького видання Едуарда Шеєра (Weidmann 1881). Онлайн-версія на сайті Topos Text Project.. Грецький текст доступний на Archive.org