YaChudo

Оксид кадмію

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Оксид кадмію
Систематична назва Кадмій оксид
Ідентифікатори
Номер CAS 1306-19-0
Номер EINECS 215-146-2 Редагувати інформацію у Вікіданих
ChEBI 233578 Редагувати інформацію у Вікіданих
RTECS EV1925000 Редагувати інформацію у Вікіданих
SMILES O=[Cd][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
InChI InChI=1S/Cd.O Редагувати інформацію у Вікіданих
Властивості
Молекулярна формула CdO
Молярна маса 128,410 г/моль
Зовнішній вигляд коричнева тверда речовина
Густина 8,15 г/см3 (кристалічний)
6,95 г/см3 (аморфний)[2]
Ткип 1559 °C (сублімує)[2]
Розчинність (вода) нерозчинний
Розчинність (кислоти) розчинний
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
-258,4 кДж/моль
Ст. ентропія So
298
54,8 Дж/(моль·К)
Теплоємність, co
p
43,4 Дж/(моль·К)
Пов'язані речовини
Інші аніони гідроксид кадмію
Інші катіони оксид цинку
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Окси́д ка́дмію — неорганічна бінарна сполука складу CdO. Являє собою коричневу кристалічну або ж аморфну речовину. Має слабкі амфотерні властивості.

Поширення у природі

Основним природним джерелом оксиду кадмію є мінерал монтепоніт. Зустрічається також як сполука-супутник у цинкових рудах.

Хімічні властивості

При нагріванні оксид кадмію може розкладатися:

2 C d O → 900 − 1500 o C 2 C d + O 2 {\displaystyle \mathrm {2CdO{\xrightarrow {900-1500^{o}C}}2Cd+O_{2}} }

Погано розчиняється у воді через утворення гідроксидної плівки Cd(OH)2, добре розчиняється у розведених кислотах:

C d O + 2 H C l → C d C l 2 + H 2 O {\displaystyle \mathrm {CdO+2HCl\rightarrow CdCl_{2}+H_{2}O} }
C d O + 2 H N O 3 → C d ( N O 3 ) 2 + H 2 O {\displaystyle \mathrm {CdO+2HNO_{3}\rightarrow Cd(NO_{3})_{2}+H_{2}O} }

Взаємодіє з неметалами та їхніми оксидами, зокрема, може поглинати з повітря вуглекислий газ:

2 C d O + 3 S → 490 − 510 o C 2 C d S + S O 2 {\displaystyle \mathrm {2CdO+3S{\xrightarrow {490-510^{o}C}}2CdS+SO_{2}} }
2 C d O + C l 2 → 500 − 600 o C C d C l 2 + O 2 {\displaystyle \mathrm {2CdO+Cl_{2}{\xrightarrow {500-600^{o}C}}CdCl_{2}+O_{2}} }
C d O + C O 2 → 120 − 140 o C C d C O 3 {\displaystyle \mathrm {CdO+CO_{2}{\xrightarrow {120-140^{o}C}}CdCO_{3}} }

Проявляє амфотерні властивості, реагуючи із лугами при сплавленні:

C d O + 2 K O H → 450 − 500 o C K 2 C d O 2 + H 2 O {\displaystyle \mathrm {CdO+2KOH{\xrightarrow {450-500^{o}C}}K_{2}CdO_{2}+H_{2}O} }

Може утворювати координаційні сполуки, де атом кадмію виступатиме в ролі комплексоутворювача, координуючи 4 (рідше 3 та 6) ліганди:

C d O + 4 N a C N + H 2 O → N a 2 [ C d ( C N ) 4 ] + 2 N a O H {\displaystyle \mathrm {CdO+4NaCN+H_{2}O\rightarrow Na_{2}[Cd(CN)_{4}]+2NaOH} }

Оксид відновлюється до металевого кадмію воднем та коксом:

C d O + H 2 → 300 o C C d + H 2 O {\displaystyle \mathrm {CdO+H_{2}{\xrightarrow {300^{o}C}}Cd+H_{2}O} }
2 C d O + C → 500 − 700 o C 2 C d + C O 2 {\displaystyle \mathrm {2CdO+C{\xrightarrow {500-700^{o}C}}2Cd+CO_{2}} }

Застосування

Використовується як каталізатор хімічних реакцій, пігмент, а також у нанесенні кадмієвих покриттів на металеві поверхні.

Токсичність

Як і решта сполук кадмію, оксид проявляє сильнотоксичну дію. Потрапляючи до організму шляхом інгаляції, він може спричиняти набряк легенів, утруднене дихання, кашель, стиснення у грудях, головний біль, м'язові болі, нудоту, діарею. Відноситься до потенційних канцерогенів.[3]

Див. також

Примітки

  1. ↑ CADMIUM OXIDE
  2. ↑ а б За тиску 101,3 кПа
  3. ↑ NIOSH Pocket Guide to Chemical Hazards — Cadmium Fume (as Cd). Архів оригіналу за 4 лютого 2007. Процитовано 5 листопада 2014.

Джерела

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1971. — Т. 1. — 561 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).