YaChudo

Шачко Оксана Василівна

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Шачко Оксана Василівна
Народилася31 січня 1987[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хмельницький, Українська РСР, СРСР[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла23 липня 2018[1][2] (31 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Монруж, О-де-Сен, Франція[3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
·повішення Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнка
Місце проживанняПариж Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактивістка за права жінок, художниця, феміністка Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмалярство і фемінізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоФемен (2016) Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності2008 — 23 липня 2018
Жанрвізантійський іконописd Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяатеїзм Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 5906634 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтoksanashachko.com

Оксана Василівна Шачко (31 січня 1987 — 23 липня 2018) — українська художниця, правозахисниця, співзасновниця та учасниця феміністичного руху «FEMEN».

Життєпис

Народилася в Хмельницькому 31 січня 1987 року. У 15 років поїхала з рідного міста з прагненням присвятити життя іконопису. Деякий час жила при монастирі. Згодом розчарувалася в релігії і покинула монастир[4].

Навчалася у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

У 2013 році, після декількох нападів на активісток FEMEN, попросила політичного притулку у Франції. Проживала в Парижі, пишучи картини.

23 липня 2018 року після двох невдалих спроб самогубства Оксана Шачко повісилася у власній квартирі у Парижі. Оксана залишила записку англійською мовою, у якій зверталася до паризької богеми: «Ви всі фейк»[5][6].

Активістська діяльність

У квітні 2008 року разом з Ганною Гуцол і Олександрою Шевченко заснувала неофіційну організацію «FEMEN». Активістки спершу протестували з приводу проблем, які зачіпають студенток, але швидко перейшли до акцій проти сексуальної експлуатації українських жінок і секс-туризму. Спочатку привертали увагу, беручи участь в акціях лише в спідній білизні. У серпні 2009 року саме Шачко першою оголила груди в знак протесту у Києві. З того часу активістки FEMEN регулярно протестували топлес.[7]

Крім України, Оксана Шачко брала участь в акціях у Білорусі та Росії. Зокрема, Шачко була затримана в Москві 4 березня 2012 року під час виборів президента Російської Федерації, після того, як прем'єр-міністр РФ Володимир Путін проголосував на виборчій дільниці, разом з двома іншими жінками увірвалися на дільницю, оголилися до пояса і вигукували гасла. Активісток затримала поліція та депортувала в Україну. У червні 2012 року Шачко вже брала участь у «голому» протесті проти Євро-2012 у фан-зоні на Хрещатику, збиваючи ногами зі столу пиво вболівальників збірної Швеції.

Фільмографія

  • 2014: «Україна не бордель» (англ. Ukraine Is Not a Brothel) — документальний фільм австралійського режисера Кітті Грін;
  • 2014: «Я — Фемен» (фр. Je suis Femen) — французький документальний фільм Алена Марго;
  • 2014: «Гола війна» (англ. Naked War) — франко-німецький документальний фільм.
  • 2022: «Аполонія, Аполонія» (англ. Apolonia, Apolonia) — документальний фільм, висвітлюючий життя подруги Оксани Шачко — художниці Аполонії Сокол. Частково показане життя самої Оксани у Франції.
Оксана Шачко (ліворуч) з Сафією Лебді

Мистецтво

Після 2013 року Шачко активно зайнялась живописом. Організувала декілька персональних виставок у Франції. Роботи Шачко написані у стилі іконокласт — це ікони, написані традиційним способом, у яких художниця ввела трансгресивні деталі з феміністським, політичним або гуманістичним підґрунтям, щоб протистояти релігійній догматиці. Серед її скандальних картин є, зокрема, Богородиця у паранджі, Янгол з автоматом тощо.[8] Як пояснювала сама Оксана, своєю творчістю вона висловлювала протест проти релігії[9].

Співпрацювала з французькою письменницею Галею Акерман, яка написала книгу «FEMEN» (2013).

У 2014 році режисер Ален Марго зняв документальний фільм «Я — Фемен» (фр. Je suis Femen) про Шачко.

Примітки

  1. ↑ а б La cofondatrice des Femen, Oksana Chatchko, s’est suicidée à Paris
  2. ↑ а б в г д Fichier des personnes décédées mirror
  3. ↑ Oksana Shachko, a Founder of Feminist Protest Movement, Dies at 31
  4. ↑ Смерть Оксани Шачко: ким була засновниця Femen. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018.
  5. ↑ Одна із засновниць Femen Оксана Шачко наклала на себе руки. Що відомо про неї та її самогубство // НВ, 24.7.2018/. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  6. ↑ Засновниця Femen наклала на себе руки у Парижі. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018.
  7. ↑ Хто така Оксана Шачко з FEMEN, яка покінчила з собою в Парижі [Архівовано 24 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Персональна виставка. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 24 липня 2018. [Архівовано 2017-08-27 у Wayback Machine.]
  9. ↑ «Иконы» и голая грудь: чем известна основательница Femen. Известия (рос.). 24 липня 2018. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 19 жовтня 2018.


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).