YaChudo

Оксана Мастерс

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бондарчук.
Оксана Мастерс
Оксана Олександрівна Мастерс
Загальна інформація
Громадянство США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняЛуїсвілл Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася19 червня 1989[1] (37 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Хмельницький, Українська РСР, СРСР[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст173 см
Вага55 кг
Alma materAtherton High Schoold (2008) Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсторінкаoksanamastersusa.com
Спорт
КраїнаСША США
Вид спортуакадемічне веслування, біатлон, велоспорт, лижні перегони
ТренериДжастін Леднер, Боб Хьорлі
Нагороди
Спортивні медалі
Представник США США
Зимові Паралімпійські ігри
Лижні перегони (жінки)
Золото Пхьончхан 2018 1,5 км, спринт, сидячи
Золото Пхьончхан 2018 5 км, сидячи
Срібло Сочі 2014 12 км вільним стилем, сидячи
Бронза Сочі 2014 5 км, сидячи
Бронза Пхьончхан 2018 12 км вільним стилем, сидячи
Біатлон (жінки)
Золото Мілан-Кортіна 2026 спринт
Срібло Пхьончхан 2018 6 км, сидячи
Срібло Пхьончхан 2018 12,5 км, сидячи
Літні Паралімпійські ігри
Академічне веслування (жінки)
Бронза Лондон 2012 змішані двійки
CMNS: Оксана Мастерс у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Оксана Мастерс (англ. Oksana Masters, при народженні Оксана Олександрівна Бондарчук, нар. 19 червня 1989, Хмельницький) — американська лижниця, біатлоністка, велогонщиця й академічна веслувальниця українського походження. 2-разова чемпіонка літніх Паралімпійських ігор 2020, 2-разова чемпіонка літніх Паралімпійських ігор 2024, 2-разова чемпіонка зимових Паралімпійських ігор 2018, 3-разова чемпіонка зимових Паралімпійських ігор 2022, 3-разова чемпіонка зимових Паралімпійських ігор 2026 років. Багаторазова призерка літніх і зимових Паралімпійських ігор.

Біографія

Народилась 19 червня 1989 року в місті Хмельницький, через три роки після Чорнобильскої катастрофи, з вродженими вадами розвитку, що викликані радіацією[3][4], включаючи тибіальну геміомелію, що призвела до різної довжини ніг, відсутніх несучих великогомілкових кісток у литках, зрощених пальців без великих пальців та по шість пальців на кожній нозі.[5] Її біологічні батьки її покинули і віддали до українського дитячого будинку; вона була у ще двох дитячих будинках до семи років.[6] У дитячих будинках її часто били та ґвалтували чоловіки, іноді більше разу на день. Жінки, які там працювали, вдавали, що не помічають.[5][7]

У дитячому будинку Оксана була свідком убивства іншої вихованки, її найкращої подруги Оленки (Лейні). Діти в дитячому будинку були завжди на межі голоду та недоїдання. Одного разу вночі Лейні та Оксана потайки вийшли, щоб дістати їжу, але Оксана посковзнулася та вдарилася об стілець. Чоловіки, почувши шум, знайшли Лейні. Оксана змогла сховатися, але чула, як вони вдарили Лейні шість разів. Її найкраща подруга померла внаслідок отриманої травми.[5][8]

У віці семи років Оксана була удочерена 43-річною Гей Мастерс, неодруженою американською професоркою, яка була дипломованою лікаркою-логопедом і не мала біологічних дітей.[5][9]

Після переїзду до США у 1997 році Оксані ампутували обидві ноги вище коліна — ліву ногу у дев'ять років і праву ногу у 14 — оскільки вони ставали дедалі болючішими та не могли її підтримувати.[10] Оксана також пройшла операцію для модифікації пальців на руках, щоб вони функціонували як великі пальці.[9]

Коли Мастерс потрапила до США, її мати була професоркою в Буффало; вона переїхала до Луїсвіля у 2001 році, коли її мати посіла викладацьку посаду в Університеті Луїсвіля,[11] і закінчила Атертон Хай Скул у 2008 році.[12]

На Літніх Паралімпійських іграх 2012 року у Лондоні виборола бронзу в академічному веслуванні.

На Зимових Паралімпійських іграх 2014 року у Сочі виборола срібну нагороду в лижних перегонах на 12 км та бронзову на дистанції 5 км.

На Літніх Паралімпійських іграх 2016 року у Ріо-де-Жанейро виступала у шосейних велоперегонах, проте медалей завоювати не змогла, фінішувавши четвертою у перегонах на 45 км та п'ятою у гонці з роздільним стартом.

На Зимових Паралімпійських іграх 2018 року у Пхьончхані стала дворазовою паралімпійською чемпіонкою у лижному спринті на 1,1 км та лижних перегонах на 5 км, а також виборола дві срібні нагороди в біатлоні на дистанції на 6 та 12,5 км та бронзу у лижних перегонах на дистанції 12 км.

Поява в медіа

Історія життя Оксани Мастерс була висвітлена в ряді медіаресурсів, зокрема в журналі Spirit — бортовому журналі Southwest Airlines[13] — та у Sports Illustrated.[14] Вона також була визнана однією з «11 найпривабливіших паралімпійців» за версією msn NOW[15], увійшла до списку десяти спортсменів США, на яких варто звернути увагу, за версією The Guardian[16], та позувала оголеною для щорічного випуску ESPN The Magazine «The Body Issue».[17] Apple зняла її у відео «Змінюємо життя. Один додаток за раз», де вона розповідає, як додатки для iOS змінили її життя.[18]

Книги

  • Книга The Hard Parts: A Story of Courage and Triumph — тверда обкладинка, 21 лютого 2023 року. ISBN 9781982185510.[19]

Українські переклади

  • Оксана Мастерс, Кессіді Рендалл. Долаючи біль. Мемуари про відвагу і тріумф. Переклад з англійської Олена Замойська. — Львів: Локальна історія, 2024. — 352 с., ISBN 978-617-95382-4-7

Примітки

  1. ↑ а б Oksana Masters
  2. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  3. ↑ Holm, Jeremy (25 серпня 2012). Думка: Не забудьмо про іншу половину Team USA. KSL.com. Солт-Лейк-Сіті: Deseret Digital Media. Процитовано 11 вересня 2012.
  4. ↑ 'Чорнобиль зробив мене сиротою. Я не дозволяю йому визначати мене'. BBC Sport (брит.). Процитовано 5 березня 2022.
  5. ↑ а б в г Rosenberg, Michael (27 серпня 2012). Морський піхотинець і сирота. Sports Illustrated. Time Inc. Архів оригіналу за 2 вересня 2012. Процитовано 11 вересня 2012.
  6. ↑ Dart, Tom; @Tom_Dart (9 липня 2020). 'Мені пощастило, що я вибралася з дитячого будинку': надзвичайна подорож Оксани Мастерс. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 27 вересня 2023.
  7. ↑ 370: Знайти свою суперсилу у світі труднощів. Finding Mastery (амер.). Процитовано 27 вересня 2023.
  8. ↑ Margaryta (25 листопада 2024). Паралімпійська чемпіонка поділилася спогадами про інтернат до дня боротьби з насильством. Букви (укр.). Процитовано 26 листопада 2024.
  9. ↑ а б Cengel, Katya. Оксана (PDF). Spirit. Southwest Airlines. Архів оригіналу (PDF) за 13 жовтня 2013. Процитовано 11 вересня 2012.
  10. ↑ Про мене: Оксана Мастерс. Архів оригіналу за 5 серпня 2016.
  11. ↑ Дочка лікаря з Луїсвіля поїде за золотом на Зимових Паралімпійських іграх 2014 (Пресреліз). Лікарі Університету Луїсвіля. 6 березня 2014. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 10 березня 2014.
  12. ↑ Brownstein, Glenn (9 березня 2014). Оксана Мастерс з Луїсвіля виграла знакову срібну медаль на зимових Паралімпійських іграх. The Courier-Journal. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
  13. ↑ Cengel, Katya. Oksana (PDF). Spirit. Southwest Airlines. Архів оригіналу (PDF) за 13 жовтня 2013. Процитовано 11 вересня 2012.
  14. ↑ Rosenberg, Michael (27 серпня 2012). The Marine And The Orphan. Sports Illustrated. Time Inc. Архів оригіналу за 2 вересня 2012. Процитовано 11 вересня 2012.
  15. ↑ Meet the 11 hottest Paralympic athletes. msn NOW. 24 серпня 2012. Архів оригіналу за 27 серпня 2012. Процитовано 11 вересня 2012.
  16. ↑ Parker, Graham (24 серпня 2012). Paralympics 2012: 10 US athletes to watch in London. The Guardian. Guardian News and Media Limited. Процитовано 11 вересня 2012.
  17. ↑ Rapp, Timothy. ESPN Body Issue 2012: Best Quotes from the Athletes Who Posed for the Mag. Bleacher Report.
  18. ↑ iOS — Making a difference. One app at a time. [Архівовано 2016-07-03 у Wayback Machine.] Retrieved July 7, 2013.
  19. ↑ Masters, Oksana (21 лютого 2023). The Hard Parts (англ.). Scribner. ISBN 978-1-3985-1992-3.

Посилання


Спортсмен Це незавершена стаття про спортсменку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).